Рішення № 106663718, 07.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року Справа № 160/13519/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до Списку №1 в пільгових розмірах навчання в ПТУ №30 з 01.06.1985 року по 02.12.1985 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , взяти до розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку довідки від 16.11.2021 року №196, №197 з грудня 1985 року по 31 серпня 1990 року;

- визнати протиправними дії Головного управлінн Пенсійного фонду України в Тернопільські області в відмові ОСОБА_1 зарахувати для розрахунку пенсії довідку від 29.08.2007 рік №48/23-898 видану Артіль старателів «Полярна» Чукотського автономного округу;

- визнати протиправними дії Головного Управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в здійснені перерахунку пенсії відповідно до ст 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до Списку №1 в пільговому обчислені періоді з 01.06.1985 року по 02.12.1985 року навчання в ПТУ №30 за професією прохідник;

- зарахувати для перерахунку пенсії довідки від 16.11.2021 року №№ 196,197 про заробітну плату з грудня 1895 по 31.08.1990 року;

- зарахувати для перерахунку пенсії довідку №48/23-898 від 29.08.2007 року про заробіток, видану Артіль старателів «Полярна» Чукотського автономного округу за період : 01.01.2000 року по 31.12.2006 року з застосуванням районного коефіцієнту « 2»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарсько праці» 80 % від заробітної плати шахтаря з дати призначення пенсії -з 01.10.2021 року,та повернути різницю між пенсією , перерахованою за рішенням суду від 25.01.202; року по справі №160/25598/21, та пенсією призначеною урахуванням ст 8 Закону України «Про підвищена престижності шахтарської праці»;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на мою, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , користь 15000 грню за спричинення моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 20.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Проте, рішенням від 05.08.2022 року №046050009404, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено у проведенні перерахунку щодо врахування заробітку з 2000 по 2006 роки, оскільки відсутня інформація з Пенсійного фонду російської федерації про сплату страхових внесків, що не дає права на перерахунок. Також листом від 02.08.2022 за №22956-15255/0-01/8-0400/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь позивачу відповідно до Закону України «Про звернення громадян», де повідомило про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 по справі №160/25598/21. Позивач, вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні

30.09.2022 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішенням 05.08.2022 року №046050009404 Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, оскільки інформація про сплату страхових внесків з Пенсійного фонду Російської Федерації відсутня.

04.10.2022року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому він зазначив, що з вимогами, викладеними у позовній заяві не погоджується з наступних підстав. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком 3 01.05.2021.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 року по справі №160/25598/21 позивачу було проведено відповідний перерахунок пенсії з 01.10.2021 року та зараховано до пільгового стажу вищезазначені в рішенні суду періоди роботи. Після проведеного перерахунку страховий стаж позивача складає: загальний страховий стаж 46 років 03 місяців 07 днів, у тому числі стаж роботи за Списком №1 22 роки 8 місяців 5 днів. Пільговий стаж за Списком №1, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах - 23 роки 2 місяці 7 днів (з урахуванням періоду навчання за фахом 3 01.06.1985 по 02.12.1985).

В той же час, Позивач звернувся із заявою від 20.06.2022 про перерахунок пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Рішенням від 05.08.2022 №046050009404, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено у проведенні перерахунку щодо врахування заробітку з 2000 по 2006 роки, оскільки відсутня інформація з Пенсійного фонду російської федерації про сплату страхових внесків, що не дає права на перерахунок. Також листом від 02.08.2022 за №22956-15255/0-01/8-0400/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь Позивачу відповідно до Закону України «Про звернення громадян», де повідомило про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 по справі №160/25598/21. Також відповідач зазначає, що до заяви про призначення пенсії Позивачем було надано довідки про заробітну плату від 16.11.2021 року №196 та №197, за період роботи з грудня 1985 по серпень 1990, які видані AT «Криворізький залізорудний комбінат». Довідки про заробітну плату від 16.11.2021 №196 та 197 з метою підтвердження зазначених в них відомостей первинним документам, було направлено до управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України. Проведення перевірки зазначених довідок, по узгодженню з підприємством, заплановано на вересень 2022 року. Після надходження даних за результатами проведеної перевірки, можливо буде повернутися до розгляду питання проведення перерахунку пенсії. Також позивачем надано довідку про заробіток №48/23-989 від 29.08.2007, видану Артіль старателів «Полярна» Чукотського автономного округу за період з 01.01.2000 по 31.12.2006. У зв`язку з тим, що відсутня інформація від Пенсійним фондом російської федерації про сплачені страхові внески за період з 2000-2006 роки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правомірно розраховано та обчислено пенсію Позивача. Також позивач просить суд зобов`язати Головне управління зарахувати для перерахунку пенсії довідку про заробітну плату від 29.08.2007 №48/23-898 із застосуванням районного коефіцієнту, однак на думку відповідача данка вимога є безпідставною, надуманою та не підкріпленою ніякими доводами. Відповідач зазначає, що в Довідці №48/23-898 від 29.08.2007, яку позивач просить взяти до уваги, чітко зазначено в Примітках, що районний коефіцієнт та північні надбавки за 2000-2006 рр. в артелі не нараховувались. Органи Пенсійного фонду України є органами виконавчої влади які діють в межах та спосіб передбачений діючим законодавством і не наділені повноваженням самостійно визначити застосування районного коефіцієнту при обчисленні пенсії. Таким чином, враховуючи вищевикладене, взагалі не зрозуміло чому потрібно застосовувати районний коефіцієнт 2, хоча в довідці зазначено протилежне, що ніякий районний коефіцієнт не нараховувався. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд доходить наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 01.05.2021.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 по справі №160/25598/21 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком № 1 період роботи в районі Крайньої Півночі, а саме: в виробничому кооперативі Артіль старателів Полярна Шмидтовського району Чукотського автономного округу горно-робочим очисного забою з 04.09.1990 року по 09.10.2007 року, в ТОВ Артель старателів Шахтар Шмидтовського району Чукотського автономного округу горно робочим очисного забою з 26.11.2007 року по 13.10.2008 року, в АТ Кривбасзалізрудком з 05.12.1985 року по 14 серпня 1990 року прохідником на шахті Гвардійська.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2022по справі №160/25598/21 позивачу було проведено відповідний перерахунок пенсії з 01.10.2022 року та зараховано до пільгового стажу вищезазначені в рішенні суду періоди роботи.

Після проведеного перерахунку страховий стаж позивача складає: загальний страховий стаж 46 років 03 місяців 07 днів, у тому числі стаж роботи за Списком №1 22 роки 8 місяців 5 днів.

Пільговий стаж за Списком №1, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах - 23 роки 2 місяці 7 днів (з урахуванням періоду навчання за фахом 3 01.06.1985 по 02.12.1985).

В той же час, Позивач звернувся із заявою від 20.06.2022 про перерахунок пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано лист від 02.08.2022 року позивачу у якому зазначено, що стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах зараховано період навчання за спеціальністю з 01.06.1985 по 02.12.1985 року. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% становить. 0,46250. Довідки про заробітну плату від 16.11.2021 №196 та 197 з метою підтвердження зазначених в них відомостей первинним документам, було направлено до управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України Проведення перевірки зазначених довідок, по узгодженню з підприємством, заплановано на вересень 2022 року.

02.08.2022 року позивач звернувся із заявою з питання перерахунку пенсії щодо врахування заробітку за 2000-2006 роки.

05.08.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням від 05.08.2022 року за №046050009404 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку, оскільки відсутня

інформація про сплату страхових внесків з Пенсійного фонду Росії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Не погодившись з вказаними діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

При цьому, таке право не пов`язано з поданням заяви про перерахунок пенсії, воно також кореспондується з нормою, викладеною у ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, яка встановлює, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання судового рішення від 25.01.2022 року у справі №160/25598/21 позивачеві здійснення перерахунок пенсію на пільгових умовах відповідно до ч. 21 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсію обчислено при страховому стажі 46 роки 3 місяці 7 днів, в тому числі пільговому стажі за Списком №1 22 років 08 місяців 05 днів, а а відтак, на позивача поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання у ПТУ № 30 з з 01.06.1985 року по 02.12.1985 року у пільговому обчисленні, то суд зазначає наступне.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( далі Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" (в редакції, чинній на день звернення із заявою про призначення пенсії) визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки, суд вбачає, що позивач з з 01.06.1985 року по 02.12.1985 року навчався в професійно-технічному училищі №30 за спеціальністю прохідник, даний факт також підтверджується копією диплома ОСОБА_1 за №287779 виданого 02.12.1985року. При цьому вперше позивач був прийнятий на роботу з 05.12.1985 року на ш. Гвардейська ВО »Кривбасруда» на посаду підземний прохідник. Отже позивач після закінчення професійно-технічного училища працевлаштувався на роботу за набутою у професійно-технічному училищі професією менше чим через три місяці після його закінчення.

А відтак суд доходить висновку, що період навчався позивача в професійно-технічному училищі № 30 з 01.06.1985 року по 02.12.1985 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1 в пільговому обчсиленні.

Щодо вимоги позивача зарахувати для перерахунку пенсії довідки від 16.11.2021 року №№ 196,197 про заробітну плату з грудня 1895 по 31.08.1990 року.

Позивач допустив описку у прохальній частині, а саме: замість дати 1985 рік помилково вказав дату 1895 рік.

Як зазначає відповідач пільгові довідки від 16.11.2021 року №№ 196,197 видані АТ «Криворізький залізорудний комбінат» потребує перевірки достовірності у відділі управління контрольно-перевірочної діяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і лише за умови надходження результатів перевірки, можливо повернутися до розгляду питання призначення пенсії.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Частиною 5 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як зазначалося вище, в листі вих.№22966-15255/О-01/8-0400 від 02.08.2022р. відповідач зазначив, що надана пільгова довідка 16.11.2021 року №№ 196,197 видані АТ «Криворізький залізорудний комбінат» потребує перевірки достовірності і лише за умови надходження результатів перевірки, можливо повернутися до розгляду питання призначення пенсії.

Таким чином у перерахунку пенсії відмовлено не у зв`язку з не підтвердженням відомостей викладених у довідці АТ «Криворізький залізорудний комбінат» вуд 16.11.2021 року №№ 196,197 а виключно у зв`язку із не здійсненням відповідачем, у законодавчо встановлений строк, заходів направлених на перевірку достовірності видачі вказаної довідки.

Отже дана вимоги підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача зарахувати для перерахунку пенсії довідку №48/23-898 від 29.08.2007 року про заробіток, видану Артіль старателів «Полярна» Чукотського автономного округу за період : 01.01.2000 року по 31.12.2006 року з застосуванням районного коефіцієнту « 2», суд заначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також, на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до підпункту "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Згідно пункту 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" було постановлено "скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п`яти до трьох років".

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01.03.1960 року зараховується до стажу роботи в полуторному розмірі при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Довідками №48/23-898 від 29.08.2007 року Артіль старателів «Полярна» Чукотського автономного округу " підтверджено, що ОСОБА_1 у період з січня 2000 року по грудень 2006 року працював в виробничому кооперативі Артіль старателів «Полярна» та за його заробітної плати сплачені страхові внески.

Таким чином, стаж роботи позивача на підприємстві в районі Крайньої Півночі підтверджується матеріалами справи та становить більше 3 років.

За вказаних обставин, суд робить висновок, що відмова відповідача у здійсненні зарахування довідку №48/23-898 від 29.08.2007 року про заробіток, видану Артіль старателів «Полярна» Чукотського автономного округу за період : 01.01.2000 року по 31.12.2006 року з застосуванням районного коефіцієнту « 2» є безпідставною, оскільки, довідки 29.08.2007 рік №48/23-898, згідно яких, позивач отримував заробітну плату за працю в районах Крайньої Півночі у відповідні періоди, що на думку суду, є достатніми документами для перерахунку пенсії.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 15000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачці, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України).

Також і відповідно до п.3 Постанови Пленум Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психологічних тощо) яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Як встановлено зі змісту даного позову, позивач в обґрунтування стягнення компенсації за моральну шкоду посилається на те, що їй нанесено моральну шкоду у вигляді страждань та принижень, яких позивач зазнала внаслідок протиправних дій, бездіяльності та рішень відповідача вказаних в позові, котрі діяли на позивача як всі разом так і кожен з них окремо, однак, на підтвердження того, що такої моральної шкоди у наведеній сумі позивач зазнала саме внаслідок протиправних дій, бездіяльності та рішень пенсійного органу, позивачем жодних доказів суду надано не було.

Окрім того, позивачем не було наведено і мотивів та розрахунку, з яких вона виходила при визначенні моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами спричинення саме відповідачем моральної шкоди за наведеними вище критеріями її оцінки та не наведено обставин, які б свідчили про наявність причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та спричиненням моральної шкоди позивачеві у розмірі 15000,00 грн., а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення на користь позивача компенсацію за вчинення моральної шкоди в розмірі 15000,00 гривень задоволенню не підлягають.

У зв`язку з викладеним, у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача у вказаній частині.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Керуючись ст.ст.2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд.3,Тернопіль,46000, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до Списку №1 в пільгових розмірах навчання в ПТУ №30 з 01.06.1985 року по 02.12.1985 року.

Визнати протиправними дії Головного управлінн Пенсійного фонду України в Тернопільські області в відмові ОСОБА_1 зарахувати для розрахунку пенсії довідку від 29.08.2007 рік №48/23-898 видану Артіль старателів «Полярна» Чукотського автономного округу.

Визнати протиправними дії Головного Управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в здійснені перерахунку пенсії відповідно до ст 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до Списку №1 в пільговому обчислені періоді з 01.06.1985 року по 02.12.1985 року навчання в ПТУ №30 за професією прохідник, зарахувати для перерахунку пенсії довідки від 16.11.2021 ро ку№ 196 та № 197 про заробітну плату з грудня 1985 року по 31.08.1990 року, зарахувати для перерахунку пенсії довідку №48/23-898 від 29.08.2007 року про заробіток, видану Артіль старателів «Полярна» Чукотського автономного округу за період 01.01.2000 року по 31.12.2006 року з застосуванням районного коефіцієнту « 2».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарсько праці» 80 % від заробітної плати шахтаря з дати призначення пенсії -з 01.10.2021 року, та повернути різницю між пенсією , перерахованою за рішенням суду від 25.01.2022 року по справі №160/25598/21, та пенсією призначеною урахуванням ст 8 Закону України «Про підвищена престижності шахтарської праці» .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 248,10 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 248,10грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили

Суддя С.В. Златін