Рішення № 106661274, 06.10.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.10.2022Справа № 554/5659/22 Провадження № 2-а/554/103/2022

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 жовтня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Савченка А. Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

05 липня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, УПП в Дніпропетровській області), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН № 5499907 від 18 червня 2022 року (далі - Постанова), а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити.

Історія справи

Ухвалою суду від 08 липня 2022 року (а. с. 19 -20) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 554/5659/22, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтуванняпозовних вимог ОСОБА_1 зазначив,що 18червня 2022року посадовоюособою УППв Дніпропетровськійобласті буловинесено постановусерії ЕАО№ 5499907,якою позивачабуло притягнутодо адміністративноївідповідальності зач.1ст.126Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Вважав, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад інкримінованого йому правопорушення.

Так, у день та час, які зазначені у Постанові, позивач жодних вимог Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не порушував, про що він неодноразово наголошував працівникам патрульної поліції. На його вимогу назвати конкретну підставу для його зупинки, працівники поліції вказали, що начебто він порушив вимоги рядності при переїзді через перехрестя, однак будь-яких доказів на підтвердження цих тверджень ними надано не було. Стверджував, що обставини, які передбачені ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» та які б надавали підстави відповідачу вимагати від нього пред`явлення документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, у тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб, були відсутні, в момент зупинки його автомобіля були відсутні, оскільки після зупинки позивача працівник патрульної поліції взагалі не повідомив його про причину зупинки та, відповідно, про допущення ним порушення ПДР. Будь-яких доказів, які б свідчили про порушення ним ПДР при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не надано, у тексті оскаржуваної постанови взагалі відсутні будь-які посилання на порушення ПДР.

Перед прийняттям оскаржуваної постанови будь-яких протоколів з приводу порушень позивачем ПДР співробітниками поліції не складалось, постанов по справах про притягнення його до адміністративної відповідальності ними не виносилось, як і не оформлялось жодних матеріалів ДТП за участю позивача як водія керованого ним транспортного засобу.

На переконання позивача, відповідач належним чином не задокументував та не довів належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР. У той же час, за відсутності встановлених у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» підстав для зупинення транспортного засобу позивача, вимога щодо пред`явлення ним передбачених у п. 2.1 ПДР документів є незаконною.

Також позивач стверджував про порушення працівником патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та порядку складення відносно нього оскаржуваної постанови. Зазначив, що під час розгляду справи йому не було роз`яснено його прав відповідно до ст. 268 КУпАП, як і не було надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, у тому числі й тих, на які в самій Постанови наявні посилання.

28 вересня 2022 року, засобами електронного зв`язку, до суду від представника УПП в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з огляду на те, що в день винесення оскаржуваної постанови, посадовою особою відповідача було виявлено транспортний засіб, водій якого порушив ПДР, за що ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу та, враховуючи той факт, що така дія була скоєна водієм в присутності поліцейського, який бачив її вчинення на власні очі, останнім на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» було прийнято рішення про зупинку цього автомобіля, водієм якого виявився позивач і в подальшому розпочато щодо нього розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому, зазначив, що факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення підтверджується показаннями працівників патрульної поліції, які безпосередньо бачили факт порушення останнім ПДР і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення. Також вказав, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення інкриміноване позивачу була зафіксована на нагрудний відеореєстратор, але відеозапису з дня правопорушення не було збережено в зв`язку з закінченням термінів зберігання відеозаписів у відповідному підрозділі УПП згідно внутрішніх документів. Окремо зазначив, що в день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником патрульної поліції була забезпечена ОСОБА_1 можливість реалізації прав, визначених у ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

18 червня 2022 року інспектор взводу 1 роти 2 батальйону 3 УПП в Дніпропетровській області старший лейтенант Краснокутська В. В. винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 5499907, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 18 червня 2022 року, о 14 год 19 хв, в м. Дніпрі по просп. Дмитра Яворницького, 81, в порушення вимог п. 2.1 «б» ПДР, не мав при собі реєстраційного документу на транспортний засіб.

Цією ж постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

За приписами частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно п. 2 ч.1 ст. 32 Закону № 580-VIII, поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до п. 3 ст. 35 Закону № 580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 35 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

За приписами ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка») або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-ХІІ, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Відповідно до п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Приписами підпункту «а» пункту 2.4 ПДР встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Абзацами першим та другим ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Висновки щодо правозастосування

З матеріалів справи слідує, що в день і час винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які не інформуючи водія про конкретну причину зупинення ними транспортного засобу з детальним описом підстав для зупинки, вимагали від нього пред`явити реєстраційний документ на автомобіль.

У відзиві на позовну заяву представник УПП в Дніпропетровській області зазначив, що оскільки позивач порушив ПДР, то поліцейський відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону № 580-VIII та п. 2.4 ПДР мав підстави вимагати у водія пред`явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України.

На вимогу позивача вказати конкретну причину зупинки його транспортного засобу, інспектор поліції вказав, що начебто він порушив вимоги рядності при переїзді через перехрестя.

При цьому, у відзиві на позов відповідач вказав зовсім іншу підставу для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , зокрема, назвав пункт 3 ч. 1 ст. 35 Закону № 580-VIII, однак жодних доказів на підтвердження того, що в нього на момент зупинки автомобіля ОСОБА_1 у працівника поліції була наявна інформація, що свідчила б про причетність позивача або пасажирів його транспортного засобу до вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, або інформація, що свідчила про те, що транспортний засіб чи вантаж могли бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, суду надано не було.

Так самовідповідачем небуло наданобудь-якихдоказів напідтвердження того,що позивачу деньта час,які передуваливинесенню оскаржуваноїпостанови,порушив ПДР,що іслугувало бпідставою длязупинки йоготранспортного засобу.Зокрема,відносно позивачажодних постановпро притягненнядо адміністративноївідповідальності запорушення ПДР,у томучислі йпорушеннявимог рядності при переїзді через перехрестя, яке пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови, не виносилось і будь-яких протоколів щодо нього не оформлювалось.

Тобто, оскаржувана постанова виносилась за відсутності належних доказів у цій справі, на основі яких у визначеному законом порядку відповідач встановив наявність в діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано і не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР, то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи УПП в Дніпропетровській області до позивача про пред`явлення документів, зокрема реєстраційного документу на автомобіль, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати цю вимогу, а відтак в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

При цьому, суд констатує, що в порушення вимог ч. 1 ст. 71 та ч. 2 ст. 72 КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду наявності підстав вважати, що ОСОБА_1 або його пасажири, якби такі знаходилися в його автомобілі були причетні до вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення або його автомобіль чи вантаж були об`єктом чи знаряддям скоєння ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, суду надано не було, що могло б бути підставою для вимагання працівником поліції пред`явлення документів.

Отже, суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення.

Твердження представника відповідача про те, що факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення підтверджується показаннями працівників патрульної поліції, які безпосередньо бачили факт порушення останнім ПДР, суд вважає неспроможними, оскільки при винесенні покарання за порушення ПДР суд не може покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф. Суд зазначає, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. Однак, у відзиві на позов представник відповідача як на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення посилається лише на зацікавлених осіб - працівників патрульної поліції, а тому вони не можуть бути належними і допустимими доказами у справі.

Суд також вважає неприйнятними доводи представника відповідача про те, що надати відеозапис з бодікамери не вбачається за можливе з огляду на те, що начебто інформація про оскарження Постанови надійшла за спливом місячного терміну зберігання такого відеозапису, з огляду на те, що в самому відзиві вказано, що такий відеозапис не був збережений ще з дня начебто скоєння позивачем інкримінованого йому правопорушення. При цьому, суд зазначає, що описаній у відзиві представником відповідача процедурі винесення Постанови, яка була начебто зафіксована на бодікамеру, повинна передувати фіксація порушення позивачем ПДР, яке б слугувало підставою для зупинки його транспортного засобу. А тому, навіть за наявності такого відеозапису, це в жодному випадку не свідчило б про законність вимоги поліцейського до позивача пред`явити відповідні документи, оскільки доказів на підтвердження того, що в поліцейських були законні підстави, передбачені ст. 35 Закону № 580-VIII, зупинити позивача й вимагати від нього пред`явлення відповідних документів, суду не надано.

Про існування таких підстав, з посиланнями на відповідні норми законодавства, не було зазначено й представником відповідача, у наданому суду відзиві на позовну заяву, що в своїй сукупності підтверджує обставини безпідставного зупинення позивача поліцейськими.

Відтак, відсутні будь-які відомості, що транспортний засіб позивача було зупинено з підстав порушення ним вимог ПДР. Не надані такі відомості й суду.

З огляду на це, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Окремо, суд констатує про порушення посадовою особою відповідача процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП здійснюється без складення протоколу, оскільки це є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому, в силу вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів цієї справи та встановлено судом, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Водночас, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач неодноразово оспорював факт вчинення інкримінованого йому правопорушення і накладення на нього відповідного адміністративного стягнення.

Це, в свою чергу, свідчить про те, що в інспектора поліції виник обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення, якого відповідач, в порушення вимог ст. 258 КУпАП, не дотримався. Такий протокол про адміністративне правопорушення згідно з ст. 251 КУпАП мав бути доказом вчинення правопорушення з зазначенням тих матеріалів, що до них додаються (рапорти, пояснення, фото-, відеофіксація, цифровий носій відеозаписів, тощо), однак ці докази зібрані не були.

Суд також зазначає й про те, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, позивач наполягав на залученні захисника, який би надав йому ефективну правову допомогу та вимагав від відповідача надати йому для ознайомлення докази, які б підтверджували факт вчинення ним, інкримінованих йому правопорушень, однак такі вимоги інспектор поліції проігнорував.

Не забезпечення ж інспектором поліції гарантованих ст. 268 КУпАП прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності нівелює саму сутність процесуальних прав, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, взагалі не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності накладення на позивача адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.

Всупереч вимогам ст. ст. 72 та 77 КАС України, відповідачем жодних доказів щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови надано не було.

Такі обставини, на думку суду, свідчать про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені судом обставини та беручи до уваги те, що відповідачами не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду будь-яких об`єктивних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 496,20 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-245 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (Троїцька площа, 2а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН № 5499907 від 18 червня 2022 року, - визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (Троїцька площа, 2а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40108866) витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Анатолій САВЧЕНКО