Рішення № 106661269, 06.10.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.10.2022Справа № 554/5093/22 Провадження № 2-а/554/99/2022

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 жовтня 2022 року м. Полтава Справа № 554/5093/22

Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Савченка А. Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

24 червня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії ВМ № 00008943 від 25 січня 2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України.

Історія справи

Ухвалою суду від 29 червня 2022 року (а. с. 28 - 29) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 554/5093/22, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтуванняпозовних вимог ОСОБА_1 зазначив,що 17червня 2022року віну приміщенніШевченківського відділуДВС ум.Полтаві дізнавсяпро те,що 25січня 2022рокустарший державний інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В. О. виніс постанову серії ВМ № 00008943, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та наклав на нього за це штраф в розмірі 17 000 грн.

Вважав, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад інкримінованого йому правопорушення.

Так, вказаний в оскаржуваній постанові вантажний сідловий тягач DAF XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 (далі - DAF XF 105.460), а також напівпричіп DROMECH CNK, д. н. з. НОМЕР_2 (далі - DROMECH CNK), належать позивачу, однак, відповідно до договорів оренди транспортних засобів № № 1 і 2 від 01 лютого 2021 року, ці транспортні засоби були передані в оренду ТОВ «ПЕТРОЛЕУС ПЛЮС» та не використовувались ним для перевезення вантажу. Крім того, наголосив, що саме перевізник, якому він передав в оренду транспортні засоби, зобов`язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно належного користувача, в той час як сам позивач був на той час не наділений такими повноваженнями і не міг нести відповідальність за дії орендаря. Зазначив, що зафіксоване адміністративне правопорушення вчинено під час надання господарських послуг з перевезення спеціальним суб`єктом - перевізником, а отже позивач як фізична особа, яка не пов`язана з суб`єктом господарювання і яка не є належним користувачем транспортного засобу, не несе відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того, позивач стверджував, що оскаржувана постанова не містить інформації, яка б свідчила про порушення перевізником вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), а саме в ній відсутні відомості про: тип транспортного засобу та його фактичну масу; вагу перевищення встановлених законодавством вагових норм для вказаного транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами, навантаження на осі транспортного засобу; допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів. На переконання позивача, все це ставить під сумнів доводи відповідача про врахування цих критеріїв при встановленні факту перевищення вантажним сідловим тягачем DAF XF 105.460, передбачених законодавством вагових норм, а відтак, і наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Поряд з цим, відповідно до товарно-транспортної накладної № СХ000000064 від 25 січня 2022 року, видаткової накладної № 64 від 25 січня 2022 року та акцизної накладної № 104 від 25 січня 2022 року, спеціалізований автотранспорт позивача було завантажено в межах нормативних параметрів, визначених у пункті 22.5 ПДР.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

За змістом ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 і серії НОМЕР_4 (а. с. 14), ОСОБА_1 є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF XF 105.460 та напівпричепу марки DROMECH CNK.

04 січня 2022 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» (Орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів № 1 (а. с. 19), відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю в тимчасове володіння та користування автомобіль DAF XF 105.460; строк оренди становить одинадцять місяців. Згідно з актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу № 1 від 01 лютого 2021 року (а. с. 18), позивач належним чином передав, а ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» прийняв транспортний засіб DAF XF 105.460.

У цей же день, між ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) і ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» (Орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів № 2 (а. с. 20), відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю в тимчасове володіння та користування напівпричіп DROMECH CNK; строк оренди становить одинадцять місяців. Згідно з актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу № 2 від 01 лютого 2021 року (а. с. 18), ФОП ОСОБА_2 належним чином передав, а ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» прийняв напівпричіп DROMECH CNK.

25 січня 2022 року ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» здійснено відвантаження нафтопродуктів загальною вартістю 747000,10 грн, що підтверджується видатковою накладною № 64 від 25 січня 2022 року (а. с. 12) та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № СХ000000064 від 25 січня 2022 року (а. с. 13).

У цей же день, старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченком В. О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00008943, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 25 січня 2022 року, о 12 год 44 хв, за адресою М-22, км 74+810, Полтавська область, зафіксовано рух транспортного засобу DAF XF 105.460 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), зокрема навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 10,2 % (5,008 т), відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн (а. с. 9).

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), зокрема, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ч. 11 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно ст. 33 Закону № 2344-ІІІ, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, зокрема, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, зокрема, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до підпунктів 3, 15 та 29 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до п. 22.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з абзацами 1 та 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Висновки щодо правозастосування

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних габаритних параметрів, визначених п. 22.5. ПДР України.

При цьому, суд звертає увагу, що суб`єктом відповідальності за перевищення габаритних та (або) вагових параметрів при перевезенні вантажів є саме автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів за власний кошт чи на комерційній основі.

Судом встановлено, що транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_1 (а. с. 14).

Однак, відповідно до договору оренди транспортних засобів № 1 від 04 січня 2022 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» та акту приймання-передачі, транспортний засіб DAF XF 105.460, переданий в оренду ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС».

Зі змісту товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № СХ000000064 від 25 січня 2022 року також вбачається, що автомобільним перевізником є саме ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС».

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила), перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 Правил, зокрема, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (далі - ТТН), форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Сторони можуть внести до ТТН будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

З аналізу наведених положень Правил та форми, яка наведена в додатку 7 до цих Правил, слідує, що у будь-якому разі ТТН має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, Правила й постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що ТТН обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Таким чином, під час здійснення габаритно-вагового контролю, а також під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у посадових осіб Укртрансбезпеки в будь-якому випадку була наявна інформація стосовно автомобільного перевізника.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем без встановлення належного суб`єкта відповідальності за інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд констатує, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може нести відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, в контексті ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У ційсправі,суд встановив,що належнимкористувачем транспортногозасобу єТОВ «ПЕТРОЛЕУМПЛЮС»,оскільки згідноз договороморенди транспортнихзасобів №1від 04січня 2022року,укладеного міжпозивачем іТОВ «ПЕТРОЛЕУМПЛЮС» таакту приймання-передачідо нього,транспортний засібDAFXF105.460,був переданийцьому підприємствув оренду.При цьому,суд наголошує,що укладенийміж позивачем,як фізичноюособою-підприємцем,з ТОВ«ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС»договір орендиє правомочнимі непередбачає обов`язкущодо внесеннявідомостей доЄДР транспортнихзасобів проналежного користувачатранспортного засобу,оскільки позивач здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстрований відповідно до закону як фізична особа-підприємець.

Крім того, не внесення відомостей до ЄДР транспортних засобів про належного користувача транспортного засобу, а саме - ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС», не може свідчити про те, що це підприємство не є належним користувачем транспортного засобу. При цьому, матеріали справи, а саме видаткова й товарно-транспортна накладні, підтверджують, що саме ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» є належним суб`єктом відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Крім того, суд зазначає, що оскаржувана постанова не містить ні марки, ні моделі, ні державного номерного знаку причепу, з яким рухався транспортний засіб DAF XF 105.460, тобто тих даних, на підставі яких і було встановлено перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,4% (4,082 т).

Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 27 вересня 2021 року за № 512, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 року за № 1286/36908. Так, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови не зазначена смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на вказаній ділянці автомобільної дороги, адже огляд транспортного засобу та напівпричепу відповідачем не проводився.

Доказів того, що вісі, на які могло бути здійснено навантаження вказаного в ТТН вантажу взагалі не зафіксовано в режимі фотозйомки і доказів їх зважування до матеріалів справи не долучено й судом в ході розгляду цієї справи не встановлено.

В той час як належним доказом того, що транспортний засіб належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансбезпеки, а саме: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Сама ж постанова про накладення адміністративного стягнення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17 січня 2019 року по справі № 539/655/17.

Доказів того, що при винесенні оскаржуваної постанови здійснювався габаритно-ваговий контроль належного йому транспортного засобу до матеріалів справи відповідачем не надано. А оскільки зважування транспортного засобу та вантажу проведено не було, висновки відповідача про перевищення нормативно допустимої маси спеціалізованого сідлового тягача разом з вантажем, є необґрунтованими.

Суд зазначає, що висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

При прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення останнє повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Відсутність посилання на відповідні докази в оскаржуваній постанові свідчить про необізнаність відповідача про їх наявність.

Такі обставини, на переконання суду, свідчать про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Однак, всупереч приписам чинного законодавства, до відповідальності безпідставно притягнуто позивача, який не є автомобільним перевізником, а відтак, і суб`єктом відповідальності за перевищення габаритних та (або) вагових параметрів при перевезенні вантажів, у межах спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно доч.3ст.286КАС України,за наслідкамирозгляду справиз приводурішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності місцевийзагальний судяк адміністративниймає право: 1)залишити рішеннясуб`єкта владнихповноважень беззмін,а позовнузаяву беззадоволення; 2)скасувати рішеннясуб`єкта владнихповноважень інадіслати справуна новийрозгляд докомпетентного органу(посадовоїособи); 3)скасувати рішеннясуб`єкта владнихповноважень ізакрити справупро адміністративнеправопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Окремо суд вважає, що заява ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження цієї постанови враховуючи те, що про її існування він дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а також й те, що відповідачем на його адресу вона не направлялась, підлягає задоволенню, отже позивач пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин і з метою забезпечення його ефективного доступу до суду, суд дійшов висновку про необхідність його поновити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-245 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - задовольнити.

Постанову Державної служби з безпеки на транспорті серії ВМ № 00008943 від 25 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн - визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Анатолій САВЧЕНКО