Рішення № 106660512, 06.10.2022, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4040/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: 1.Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради, 2.Служба у справах дітей Овруцької міської ради Житомирської області, про визначення місця проживання дитини та збільшення розміру аліментів , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника керуючого адвокатським бюро «Соломонюк та Партнери» адвоката Соломонюка Святослава Анатолійовича звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за місцем її проживання; збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі 3000,00 грн. щомісяця, з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позов мотивований тим, що сторони в добровільному порядку на дійшли згоди з ким із батьків після розірвання шлюбу проживатиме дитина. Проживання малолітньої дитини з матір`ю відповідатиме інтересам дитини, сприятиме її захисту та розвитку. Відповідач об`єктивно не в змозі забезпечити дитині належних умов проживання та в повній мірі займатися її вихованням. Відповідач є платником аліментів на утримання дитини сторін в розмірі 1/4 від його заробітку, проте такий розмір не може забезпечити належний рівень життя дитини, так як витрати на утримання сина значно зросли, а відповідач працездатний, отримує дохід, а тому може сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі прожиткового мінімуму. Станом на 06.07.2021 року прожитковий мінімум для дитини до 6 років складав 2031 грн. Але такий розмір також не може забезпечити належне матеріальне утримання дитини, тому розмір стягуваних аліментів слід збільшити до 3000 грн.

Відзиву на позов відповідач не подав, в підготовчому судовому засіданні позов визнав в частині вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю, а в частині вимоги про збільшення розміру аліментів проти позову заперечує, в цій частині позов не визнав.

Від відповідача надійшла заява про проведення судового розгляду без його участі, в якій він також зазначив, що в частині вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю позов визнає, а в частині вимоги про збільшення розміру аліментів проти позову заперечує.

Від представника позивача надійшла заява, в якій він просить здійснити розгляд справи за відсутності сторони позивача та задоволити позов в повному обсязі.

Від представника третьої особи 1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Від представника третьої особи 2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи, що неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, у задоволення їх клопотань, керуючись нормами ст.223 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи за відсутності її учасників.

Відтак, перевіривши законність визнання позову в частині вимоги про визначення місця проживання дитини, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Овруцького районного суду від 05.04.2021 року у справі № 286/312/21, яке набрало законної сили 05.05.2021 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований 05.10.2019 року Овруцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).

Як встановлено цим судовим рішенням, від шлюбу в сторін є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 23.06.2021 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_7 .

Відтак, позивач ОСОБА_8 є матір`ю, а відповідач ОСОБА_2 є батьком, неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копіями повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 , рішенням Овруцького районного суду від 05.04.2021 року у справі № 286/312/21.

Судовим наказом Овруцького районного суду Житомирської області від 19.10.2020 року у справі № 286/2977/20 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.09.2020 року і до ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Згідно з наявними в матеріалах справи довідками про реєстрацію місця проживання, дитина ОСОБА_9 та мати дитини ОСОБА_1 , позивач, мають зареєстроване місце проживання за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з відомостями, наданими УДМС України в Житомирській області, за цією ж адресою має зареєстроване місце проживання і батько дитини ОСОБА_2 , відповідач.

Проте, як стверджує позивач у позові та не заперечив і не спростував відповідач, фактично сторони проживають окремо, дитина проживала разом, то з матір`ю, то з батьком, згоди в добровільному порядку щодо місця проживання дитини постійно з одним із батьків сторони не дійшли.

Відтак, позивач звернулася в суд з позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Згідно з ч.1 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків.

У відповідності до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч.ч.4,5,6 ст.19 СК України при розгляді судом спору щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки і піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Третіми особами вимог ухвали суду від 18.02.2022 року не виконано, висновків з приводу розв`язання спору щодо місця проживання дитини між сторонами суду не надано.

Проте, оскільки відповідач визнав позов саме в частині вимоги щодо місця проживання дитини з матір`ю, про що усно заявив в підготовчому судовому засіданні 29.03.2022 року та письмово повідомив суд в заяві від 16.09.2022 року, а з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено обставин того, що проживання з матір`ю зашкодить розвитку дитини, відтак, суд вважає, що відсутність у справі висновків третіх осіб не перешкоджає вирішенню спору по суті, так як судом не встановлено порушень закону, прав, свобод та інтересів інших осіб визнанням позову відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з нормами ст.157 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому у реалізації його прав і виконанні батьківських обов`язків.

Відтак, позов в частині вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю підлягає задоволенню.

Щодо позову в частині вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, визначивши їх у твердій грошові сумі 3000 грн. щомісяця, то суд виходив з наступного.

Згідно з судовим наказом Овруцького районного суду Житомирської області від 19.10.2020 року у справі № 286/2977/20 відповідач є платником аліментів на користь позивача одержувача аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.09.2020 року і до 27.01.2038 року, тобто до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач є інвалідом ІІІ групи з дитинства, якому протипоказана важка фізична праця та робота в несприятливих метеоумовах, що стверджується копією довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 292991.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Як роз`яснено у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно дост.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143 цс13 зроблено аналогічний висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (збільшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що присуджений розмір аліментів є недостатнім для забезпечення потреб дитини, а відповідач є працездатним і отримує дохід.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану.

При цьому такі положення закону не виключають і одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна матеріального стану є самостійною, незалежною від зміни сімейного стану підставою для зміни розміру аліментів.

Вказаний висновок узгоджується із останньою позицією Верховного Суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку вирішуючи спір, суд вважає, що зростання витрат на утримання дитини, інфляція, працездатність позивача та отримання ним доходів не є правовими підставами для зміни розміру аліментів на дитину. Позивач не покливався та належними і допустимими доказами не довів обставини покращення майнового стану відповідача, що обґрунтовано могло б стати підставою для збільшення розміру аліментів. Присуджений судовим наказом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства. Відповідно до ст.185 СК України позивач вправі пред`явити окремий позов про стягнення з батька додаткових витрат на дитину.

Тому, аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, передбачених ст.192 СК України. В матеріалах справи відсутні докази того, що з моменту постановлення судового наказу про стягнення аліментів суттєво покращився матеріальний стан платника аліментів і він має змогу виплачувати аліменти у більшому, ніж визначено судом розмірі. Доводи позивача про зростання витрат на утримання дитини, інфляцію, працездатність позивача та загалом отримання ним доходів не може бути покладено в основу рішення про задоволення позову, в силу їх юридичної неспроможності, тому в частині вимоги про збільшення розміру аліментів слід відмовити.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн.

Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за місцем її проживання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору кошти в сумі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Овруцький районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду або якщо суд визнає причини пропуску строку поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.10.2022 року.

Суддя: В. І. Вачко