Рішення № 106660299, 28.09.2022, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/463/22

Провадження № 2/272/292/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді - Чуб І.А.,

секретаря судового засідання - Яцюк В.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТДВ "СК" КРЕДО" про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи, -

встановив:

представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю сина в розмірі 72000,00 грн., 188000,00 грн. страхового відшкодування пов"язаного із втратою позивачем годувальника в осбі сина та 30000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Вимоги мотивує тим, що 10.01.2021 року близько 17.10 год. в м.Андрушівка, Житомирської області, рухаючись по вул.Благовіщенській, поблизу будинку №31, водій автомобіля ВАЗ 21703, р/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 рухаючись зі сторони с.Лісівка в напрямку центра м.Андрушівка здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який знаходився на проїздній частині, внаслідок даної ДТП ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. За фактом ДТП матеріали про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України було внесено до ЄРДР за № 12021060100000012 та у травні 2021 року обвинувальний акт було скеровано на розгляд до суду. Відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21703, р/н НОМЕР_1 , на дату вчинення ДТП застрахована ТДВ "СК" КРЕДО". Представник позивача зазначає, що відповідно до ст.22 Закону № 1961-ІV " У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи". 04.02.2021 року представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та страхового відшкодування. Позивач просила відшкодувати 72000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п.27.3 ст.27 Закону № 1961-ІV, належної позивачу; 216000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди пов"язаної із втратою годувальника належної позивачу. Однак з врахуванням ліміту відповідальності відповідача, який було встанволено в сумі 260000грн., вважали ,що сум страхового відшкодування ,яке належить до виплати становить: 72000 грн. моральна шкода та 188000 грн. шкода, пов`язана з втратою годувальника. Заяву позивача на виплату страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування було призупинено до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у крмінальній справі законної сили. Проте обов"язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищенної небезпеки, незалежно від наявності вини. Вважає, що вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування. звертає увагу на те, що зупинення відповідачем виплати позивачеві страхового відшкодування через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом ДТП, не оспорюючи обставини страхового випадку є такою, що порушує право позивача на отримання страхового відшкодування. Проте, станом на дату написання позовної заяви відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування у строки встановлені п.36.2 ст.36 Закону № 1961-ІV, що стало підставою для звернення позивача в суд за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та пояснив, що вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 20.07.2022 року, ОСОБА_3 визнанно винною за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання. Позивач є потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, оскільки в результаті ДТП загинув її син ОСОБА_4 , тому позивач має право на отримання 72000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю сина та 188000,00 грн. страхового відшкодування пов"язаного із втратою позивачем годувальника в особі сина, який загинув. Син позивача одружений не був, дітей також не має. Тому позивач має право на отримання моральної шкоди внаслідок смерті сина. Батько загиблого помер. Позивач отримує пенсію по інвалідності з дитинства. За отриманням пенсії по втраті годувальника сина ОСОБА_4 позивач не зверталася. Син позивача на момент смерті ніде не працював, однак надавав матері фізичну допомогу, доглядав її, допомагав по господарству. Вважав, що позивач має право на отримання страхового відшкодування пов"язаного із втратою позивачем годувальника в особі сина, як особа, яка мала на день смерті сина на одержання від нього утримання. Просив позов задовольнити повністю

Представник відповідача в судове засідання, не з"явився, просили розгляд справи проводити без участі представника, надали суду відзив на позовну заяву, в якому просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.63-86). Зазначили, що до моменту отримання ТДВ СК "Кредо" рішення суду у кримінальному провадженні підстав для проведення виплати страхового відшкодування за фактом вищезазначеної ДТП відсутні. Також вказали, що моральна шкода має бути виплачена рівними частинами кожній особі, яка має право на таке відшкодування, однак позивач не доведено, що відсутні інші особи, яка мають таке право, також доказів перебування позивача на утриманні загиблого сина позивачем не надано, тому просили відмовити в позові.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно довідки № 3021010840451957 про ДТП, 10.01.2021 року близько 17.10 год. в м.Андрушівка, Житомирської області, рухаючись по вул.Благовіщенській, поблизу будинку №31, водій автомобіля ВАЗ 21703, р/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 рухаючись зі сторони с.Лісівка в напрямку центра м.Андрушівка здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який знаходився на проїздній частині, внаслідок даної ДТП ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, що підтверджується довідкою № 3021010840451957 про дорожньо-транспортну пригоду та копією свідоцтва про смерть (а.с.14-16).

За фактом ДТП матеріали про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України було внесено до ЄРДР за № 12021060100000012 (а.с.15).

Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 20.07.2022 року ОСОБА_3 було визнанно винною за ч.2 ст.286 КК України та призначено їй покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки (а.с.58-61).

Із Полісу №200513226, діючого на 10.01.2021 року, слідує, що страхова компанія ТДВ СК "Кредо" є діючим членом МТСБУ, застрахований транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 2170, державний номер НОМЕР_1 (а.с.25).

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-ІV) цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, законом встановлено вичерпний перелік випадків, коли не настає цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки - це якщо шкода була завдана внаслідок непереборної сили або мав місце умисел потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи 04.02.2021 року представник позивача ОСОБА_5 повідомив відповідача ТДВ СК "Кредо"про дорожньо-транспортну пригоду, тобто про настання страхового випадку та страхового відшкодування (а.с.26). Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились : 72000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 заподіяної смертю сина та 216000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди пов"язаної із втратою годувальника ОСОБА_2 в особі сина (а.с.26-27). Проте вказана заява не була розглянута по суті відповідачем з посиланням на необхідність подання додаткових документів.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

За змістом Закону №1961-ІV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 народився, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його батьками є ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 помер) (а.с.17) та ОСОБА_2 , яка змінила прізвище у шлюбі на ОСОБА_2 (а.с.19).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.01.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (а.с.16).

Відповідно до ч.22.1 ст.22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.23 Закону №1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Ч. 27.3 ст.27 Закону №1961-ІV передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік» мінімальну заробітну плату у 2021 році встановлено у місячному розмірі з 1 січня у розмірі 6000,00 грн.

Таким чином загальний розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 72000,00 грн. (6000,00 х12).

За таких обставин суд приходить до висновку, що у зв`язку зі смертю ТДВ СК "Кредо" зобов`язане відшкодувати позивачу ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 72000,00 гривень, оскільки інших осіб, які б мали тако право не встанволено.

Згідно ч.27.2 ст.27 Закону №1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Поняття "непрацездатні громадяни" надається у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт "г" пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України "Про прожитковий мінімум").

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

Судом встановлено, згідно відповідді наданої ГУ ПФУ в Житомирській області з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов"язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за 2001-2003, 2006, 2009-2011, 2014 роки, з якої видно, що ОСОБА_4 за ці періоди перебував у трудових відносинах з підприємством (а.с.97-99). Згідно довідки ДПС України згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 17.08.2022 року інформація про доходи ОСОБА_4 отримані від податкових агентів за період з 1 кв. 2019 року по 4 кв.2021 року відсутня (а.с.100-102).

Представником позивача на підтвердження відшкодування шкоди ОСОБА_2 , заподіяної смертю потерпілого, а саме: як непрацездатній особі, яка була на утриманні потерпілого, надав суду ксерокопії посвідчення серія НОМЕР_4 , з якого видно, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності з дитинства 2 група з 09.04.1992 року повічно (а.с.19), акт обстеження матеріально-побутових умов від 25.05.2022 року, з якого видно, що Андрушівською міською радою було вирішено надати матеріальну допомогу ОСОБА_2 , матері загиблого ОСОБА_4 (а.с.20), довідку ГУ ПФУ в Житомирській області, з якої видно, що ОСОБА_2 з 05.05.2006 року отримує пенсію у зв"язку з втратою годувальника як дитина, яку визнано особою з інвалідністю з дитинства, за померлу матір ОСОБА_9 , обчислену відповідно до ЗУ"Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсійної виплати ОСОБА_2 з 01.01.2020 року становив 2589,68 грн., з 01.07.2020 року - 2716,32 грн., з 01.12.2020 року - 2736,84 грн., за призначенням пенсії у зв"язку з втратою годувальника за інших годувальників ОСОБА_2 не зверталась (а.с.21).

Із виписок з історії хвороби ОСОБА_2 видно, що позивачє має хвороби, проте доказів необхідності в лікування в зв`язку з ними вказані довідки не містять (а.с.23-25). Також позивачем не надано суду доказів надання загиблим сином матеріальної допомоги на потребу в лікуванні. Крім того, позивач має ІІ групу інвалідності та отримувала пенсію на забепечення потреби на лікування.

З довідки Андрушівської міської ради від 26.05.2022 року № 05-20/995 видно, що на день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований, але не проживав в АДРЕСА_1 , склад сім"ї слідуючий : мати - ОСОБА_2 , брат - ОСОБА_4 , брат - ОСОБА_11 , сестра - ОСОБА_12 , сестра - ОСОБА_13 (а.с.16).

Сам факт реєстрації за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. Крім того, як вбачається із вказаних документів у позивача є чоловік, який отримує заробітну плату, інші діти , які можуть допомагати позивачу матеріально та фізично.

Навпаки судом встановлено, що загиблий син позивача, починаючи з І кварталу 2019 року на момент смерті доходів не отримував, тому докази надання загиблим допомоги, яка була основним та постійним джерелом існування позивача у справі відсутні.

Однак, крім вказаної довідки про реєстрацію місця проживання загиблого сина суду не було надано більше ніяких доказів, що свідчили про перебування позивача на утриманні свого сина та її потреби у матеріальній допомозі.

Сам факт отримання нею пенсії, яка перевищувала встановлений законом прожитковий мінімум для непрацезданих осіб станом на січень 2021 року, та надання матеріальної допомоги в зв`язку із загибелю сина ОСОБА_4 не підтверджує обставин того, що вона перебувала на утриманні сина.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року під час розгляду справи № 165/325/17, в якому зазначено, що довідка про склад сім`ї, за відсутності доказів, що допомога померлого в ДТП була основним і постійним джерелом існування для позивача не є достатнім доказом перебування позивача на утриманні останнього.

Щодо твердження представника позивача, що позивач має право на отримання стахового відшкодування по втраті годувальника як особа, яка мала на день смерті сина право на одержання від нього утримання, то позивач в розумінні ст. ст.76, 79, 80 ЦПК України не подала належних, допустимих та достатніх доказів про те, що вона потребувала допомоги від сина; що допомога останнього була основним джерелом її існування, що могло б свідчити про перебування на утриманні останньої та надавало їй право на страхове відшкодування в порядку статті 1200 ЦК України.

Позивачем ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів передбачених ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ЦК України про те, що вона перебувала на утриманні свого сина та має дохід, менший від встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України» та що допомога померлого була основним та постійним джерелом її існування.

Тому, враховуючи вище встановлені обставини, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами потреби у матеріальній допомозі, так і те, що ОСОБА_4 надавав їй таку допомогу, яка в свою чергу була постійним та основним джерелом її існування, а тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та позивач звільнена від сплати судового збору в сумі 992, 40 грн. при зверненні до суду, то з відповідача підлягає стягненню судом на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 72000х100:260000=27,7%, судовий збір складає: 992,40х27,7:100 = 274 грн. 89 коп..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія " КРЕДО", код ЄДРПОУ 13622789, на користь ОСОБА_2 , ід. код - НОМЕР_5 , страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, у сумі 72000 грн. 00 коп..

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія " КРЕДО", код ЄДРПОУ 13622789, на користь держави судовий збір в сумі 274 грн. 89 коп..

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 , ід.номер НОМЕР_5 , проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ТДВ "СК" КРЕДО", код ЄДРПОУ 13622789, місцезнаходження: 69068, м.Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34.

Повне судове рішення складено 06.10.2022 року.