Ухвала суду № 106659653, 03.10.2022, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/783/22

Провадження № 2/947/1476/22

УХВАЛА

03.10.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, в якій позивач просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Роздобудько Ю.С. від 12.08.2020 року за індексним №53581729, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0020 га, шляхом знесення огородження 1-2 та літньої кухні, позначеної під літ «Б», у технічному паспорті, виготовленому 16.07.2020 року ТОВ «АБТІ», серія та номер №б/н, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання з повідомленням сторін по справі.

06.07.2022 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

03.10.2022 року на електронну скриньку суду надійшов від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 03.10.2022 представник відповідача заявив клопотання про поновлення процесуального строку для вчинення процесуальної дії з подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що неможливість вчасного підготування і подання відзиву на позовну заяву зумовлене виїздом ОСОБА_1 за межі України в умовах воєнного стану, за наслідком чого остання була позбавлена можливості надати йому, як представникові, усі докази необхідні для формування відзиву і підтвердження заперечень проти позову, що також було підставою для подання представником під час розгляду справи клопотань про відкладення судового засідання. За наслідком викладеного, представник просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, а також враховувати останній під час розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про поновлення процесуального строку з подання відзиву на позовну заяву, з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, оглянувши поданий відзив на позовну заяву та матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно частин 7, 8ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцятиднів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Статтею 83 ЦПК України встановлено порядок подання до суду доказів.

Відповідно до вказаної статті, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Суд зазначає, що провадження в цій справі відкрито 07.02.2022 року на підставі відповідної ухвали судді, якою надано відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали судді для подання відзиву на позовну заяву, разом з доказами до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 приймає участь в цій справі через представника Комісара Олега Вікторовича, який діє на підставі ордеру №1138265 від 15.04.2022 року, виданого на підставі укладеного договору про надання правової допомоги №15/04/22 від 15.04.2022 року.

15.04.2022 року представник відповідача надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами цієї справи, що підтверджує обізнаність відповідачки стосовно ініційованого відносно неї судового провадження.

25.04.2022 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить відповідний підпис Комісара О.В. у заяві наявній в матеріалах справи.

Отже, процесуальний визначений судом п`ятнадцятиденний строк у сторони відповідача на подання відзиву на позовну заяву розпочався з 26.04.2022 року та закінчився 10.05.2022 року включно.

На підставі викладеного, суд беззаперечно доходить до висновку про пропуск відповідачем строку для подання до суду відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.

Щодо заяви представника відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву з додатками до нього, суд зазначає наступне.

Статтею 120 ЦПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до ст. 126 ЦПК України, право навчинення процесуальноїдії втрачаєтьсяіз закінченнямстроку,встановленого закономабо судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Також статтею 222 ЦПК України також передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Статтею 127 ЦПК України встановлено, що суд зазаявою учасникасправи поновлюєпропущений процесуальнийстрок,встановлений законом,якщо визнаєпричини йогопропуску поважними,крім випадків,коли цимКодексом встановленонеможливість такогопоновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновленняабо продовженняпроцесуального строкусуд постановляєухвалу. Провідмову упоновленні абопродовженні процесуальногостроку судпостановляє ухвалу,яка непізніше наступногодня здня їїпостановлення надсилаєтьсяособі,яка звернуласяіз відповідноюзаявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом враховується, що встановленнястроків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихЦПК України, певних процесуальних дій.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на подання до суду заявлених доказів, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" (№ 22277/93 від 27.06.2000 року § 59).

Одночасно судом приймається, що у відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що представником відповідача в порушення вимог ч.3 ст.12 ЦПК України та ч.1 ст.81 ЦПК України жодним чином не обґрунтовано і не доведено поважність пропуску строку подання відзиву на позовну заяву терміном в чотири місяці, будучи обізнаним з наявним судовим провадженням.

Також представником відповідача не доведено, через які саме докази, які перебувають у відповідачки, він був позбавлений можливості підготувати та надати відзив на позовну заяву у визначений судом процесуальний строк, а також не надано до суду доказів на підтвердження того, що ним здійснювались відповідні дії для їх отримання і підтвердження волевиявлення на подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно судом враховується, що в судовому засіданні 03.10.2022 року представником відповідача було підтверджено, що наразі ОСОБА_1 не повернулась до України, за наслідком чого суд вважає безпідставними доводи останнього стосовно наявності поважних підстав які ускладнювали подання відзив на позовну заяву у визначений процесуальний строк на вчинення відповідної дії, подавши його після спливу п`яти місяців на вчинення відповідної дії.

Також, приймаючи що відповідачка в цій справі приймає участь через представника, суд вважає неприйнятними пояснення останнього з приводу неподання відповідних доказів в порядок визначеними процесуальним законодавством в цивільному судочинстві, будучи належним чином обізнаним з вимогами ЦПК України та покладеними на нього обов`язками, враховуючи, що у відповідності до положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд приймає, що у відповідності до ч.3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 129 Конституції України гарантовано,що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормамиЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Приймаючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву, є необґрунтованим і безпідставним, за наслідком чого підлягає залишенню без задоволення, а відзив на позовну заяву не приймаються і не враховується під час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст.126, 127,178, 191, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовитиу задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена в частині відмови у поновленні процесуальних строків шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 07.10.2022 року.

Головуючий Калініченко Л. В.