Рішення № 106654281, 01.09.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/707/22

Справа №754/10633/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Нагорної М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторіну відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2021 року в особі свого представника Саченок В.О. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору позики №1/2021 від 03.03.2021 року, за яким позивач зобов`язувався надати відповідачу грошові кошти в сумі 279 330,00 грн., а відповідач зобов`язувався повернути позику протягом 1 місяця, починаючи з 03 березня 2021 року до 03.04.2021 року. За даним договором відповідач отримав від позивача позику в розмірі 279 330,00 грн., про що була відібрана розписка від 03.03.2021 року. Однак відповідачем на момент подачі позову до суду не повернуто позивачу позику в повному обсязі. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вищевказаним позовном.

Ухвалою від 21.01.2022 року позовну заяву призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з цим учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та направлено відповідачу копії позовної заяви з додатками та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідно до ухвали судді Деснянського районного суду м.Києва від 26.05.2022 було здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщався належним чином, шляхом направлення поштової коре6спонденції суду. Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положенням ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст.178, 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності не з`явившихся учасників судового процесу та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням по справі заочного рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Судом встановлено, що 03.03.2021 року між ТОВ «АЗАРО ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №1/2021. Відповідно до умов Договору Позикодавець надає Позичальникові на умовах, що передбачені даним Договором, грошові кошти в позику в сумі 279 300,00 грн., що на момент укладання Договору становить 10 000 доларів США, а позивальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк. Позика за цим договором є безпроцентною. Строк складає 1 (один) місяць, починаючи з 03.03.2021 року зазначений в п. 1.3 цього Договору. На підтвердження отримання у борг коштів, відповідачем було надано розписку від 03.03.2021 року. В разі прострочення повернення позики Позикодавець має право вимагати сплати Позичальником пені в розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення зазначений в п. 5.2 цього Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2.2. Договору позики, позика надається Позикодавцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок Позичальника або готівкою через касу підприємства безпосередньо при підписанні Сторонами цього договору.

Згідно з п. 2.3. Договору позики підписання цього договору Позичальником підтверджує факт одержання ним від Позикодавця позики в розмірі зазначеному в п.1.1. цього Договору. Позичальник зобов`язується повернути позику в повному обсязі протягом строку, зазначеного в п.1.3 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач умови договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, відповідач в свою чергу належним чином не виконав умов договору позики у встановлений строк. Станом на 05.07.2021 року виникла заборгованість у розмірі 423 229 25 грн, з яких з яких: 279 330, 00 грн. - основний борг; 131 285,10 грн. - пені; 10 456,03 грн. - інфляційні витрати; 2 158,12 грн. - сума 3% річних з простроченої суми, щодо заборгованості за договором позики № 1/2021 від 03.03.2021 року.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем спрямовувались на адресу відповідача відповідна вимога Вих.№242-1-юр від 15.06.2021 року про сплату заборгованості.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Натомість всупереч вказаним вище нормам закону відповідачем не надано жодних доказів того, що ним виконані договірні зобов`язання та сплачено повністю кошти за договором позики.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 6 348, 44 грн. які сплачено представником ТОВ «АЗАРО ГРУП» за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 546, 547, 610, 612, 625, 629, 1046,1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77,81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов «АЗАРО ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь «АЗАРО ГРУП» (місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, 144-А, Код ЄДРПОУ 31450731 ) заборгованість за договором позики у загальному розмірі 423 229, 25 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 348,44 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.09.2022.

Суддя: