Вирок № 106653762, 04.10.2022, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/954/21

Провадження №1-кп/694/95/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

04.10.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження №12021250000000088 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, одруженого, уродженця с. Цибулів, Монастирищенського району, Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого механізатором СТОВ «ЛАН», раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6

представника потерпілих ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

24.01.2021 року, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі сполученням Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, на території Звенигородського району Черкаської області, в порушення вимог пункту 10.1, лінії дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перед перестроюванням, та зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проїжджаючи поблизу перехрестя з поворотом до м. Ватутіно, продовжив рух керованого ним транспортного засобу, виїхав на лінію дорожньої розмітки 1.1, на яку в`їзд заборонено, після чого на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «SUBARU FORESTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному для нього напрямку руху, зі сторони м. Шпола в напрямку м. Звенигородка.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з висновком експерта № 05-9-02/28 від 25.01.2021, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки у вигляді розриву дуги аорти, розриву лівої легені, розриву серця, що призвело до гострої крововтрати, та від яких настала смерть.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав у повному обсязі, пояснив, що освітлення на трасі не було і ішов рясний дощ, зустрічний автомобіль він побачив приблизно на відстані ста метрів, вжив заходи гальмування, проте уникнути зіткнення не зміг. У даній ДТП загинув його ліпший друг, пробачити собі цього не може, щиро розкаюється..

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , які були належним чином повідомлені про місце, час та дату розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явились. Натомість надали через канцелярію суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 при винесенні рішення та призначенні покарання покладаються на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_12 просить суд призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на певний строк без застосування норм ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України.

Показання ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст.349КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується як його показаннями, даними ним в судовому засіданні, так і тими доказами які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як кримінальне правопорушення порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, але з необережною формою вини, особу обвинуваченого, який працює механізатором СТОВ «ЛАН», одружений, неповнолітіх дітей на утриманні не має, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває та вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у межах санкції статті.

Суд не застосовує до обвинуваченого ОСОБА_5 положенняст.69 КК України, оскільки відсутні декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів підсудним, щоб дало можливість суду призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі або перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, на підставіст.69 КК України.

Разом з тим, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного.З огляду на свідчення, надані в судовому засіданні обвинуваченим, який дуже шкодував за втратою товариша, розуміючи невідворотність подій, суд вважає за необхідне призначити покарання не пов`язане з реальним позбавленням воліта застосувати ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за поведінкою останнього під час такого звільнення, покласти обов`язки, передбаченіч. 1ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує позицію сторони обвинувачення та те, що ОСОБА_14 , грубо порушивправила дорожнього рухуУкраїни, та в наслідок чого спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на два роки.

Визначене обвинуваченому покарання, на переконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

При цьому суд виходив також і з положень ч. 2 ст. 50 КК України, якими визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. На переконання суду, покарання з яким визначився суд, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви №№ 43759/10 та 43771/12» зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

При цьому суд не приймає до уваги думку потерпілої ОСОБА_15 про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, оскільки критично відноситься до постанови слідчого про визнання її потерпілою в даному кримінальному провадженні. Потерпіла ОСОБА_15 була залучена слідчим в якості потерпілої на підставі її заяви та довідки ОСББ про проживання разом з померлим ОСОБА_9 . Однак така довідка не може вважатись належним доказом того, що ОСОБА_15 була членом сім`ї ОСОБА_9 та їй було завдано моральної чи

матеріальної шкодикримінальним правопорушенням,в якомуобвинувачується ОСОБА_5 .

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно стягнути процесуальні витрати на залучення експертів, при проведенні під час досудового розслідування експертизи в сумі 9153,20 грн.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на час ухвалення рішення не обирався.

Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставіст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначено основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст.76 КК Українизобов`язати ОСОБА_5 на період іспитового строку виконувати наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на залучення експертів, при проведенні під час досудового розслідування експертизи в сумі 9153,20 грн.

Речові докази:

- автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишити у розпорядженні ОСОБА_11 ;

- автомобіль «SUBARU FORESTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 - залишити у розпорядженні ОСОБА_8 .

Цивільний позов у справі не заявлявся.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1