Постанова № 10665364, 29.07.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2010 р. Справа № 2а-3837/10/1470

м.Миколаїв

11:05

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: Федорінський Є.А. дов. №1825/9/10-011 від 01.06.2010,

представника відповідача-1: не зявився,

представника відповідача-2: не зявився,

представника відповідача-3: не зявився (заявлено клопотання про розгляд справи його без участі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 доПП "Ив-Мико", вул. Петровського, 37,Миколаїв,54003 ОСОБА_2, АДРЕСА_1 провизнання установчих та реєстраційних документів недійсними з дата перереєстрації 10.09.2007 (статут ПП «ИВ-Мико» зареєстрованого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за №15221070006001700 від 10.09.2007 та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Ив-Мико» за №15221070006001700 від 04.02.2005 видане Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради); визнання недійсною реєстрації ПП «Ив-Мико» в якості платника податку та визнати недійсним Свідоцтво №100021548 від 12.02.2007 про реєстрацію платника податків на додану вартість з дати 10.09.2007; скасування державної реєстрації ПП «Ив-Мико» код ЄДРПОУ 33367738 зареєстрованого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за №15221070006001700 від 04.02.2005., Згідно клопотання позивача про зміну позовних вимог: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ПП «Ив-Мико», внесеного до Єдиного державного реєстру 04.02.2005, з дати перереєстрації 10.09.2007; припинення ПП «Ив-Мико»,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної перереєстрації ПП «Ив-Мико», який внесено до ЄДРПОУ 04.02.2005 з дати 10.09.2007 та припинення юридичної особи ПП «Ив-Мико».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ПП «Ив-Мико»не знаходиться за юридичною адресою; відповідно до пояснень засновника відповідача громадянки ОСОБА_2, вона загубила свій паспорт; ніякої участі у керівництві підприємством та його господарській діяльності не брала, тобто ПП «Ив-Мико»було зареєстроване на підставну особу в супереч інтересам держави та з порушенням чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків, тому дану діяльність не можна вважати підприємницькою.

1-й та 2-й відповідачі правом, передбаченим ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористались.

У поясненнях до адміністративного позову ІІІ особа вказує на те, що будь-якого обовязку державного реєстратора пересвідчуватись у справжності наміру особи займатися підприємницькою діяльність; за наявності необхідного пакету документів та у разі відсутності обставин, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи у державного реєстратора не має підстав для відмови у державній реєстрації юридичної особи.

Про дату і місце розгляду справи відповідачі був повідомлений належним чином.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 29.07.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та представлені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

ПП «Ив-Мико»зареєстровано, як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 04.02.2005.

Нова редакція статуту ПП «Ив-Мико»зареєстрована виконкомом Миколаївської міської ради 10.09.2007 (а.с.5,6).

10.09.2007 здійснено перереєстрацію ПП «Ив-Мико», про що зроблений відповідний запис за №152210500050017200.

Згідно довідок Головного управління статистики у Микола\вській області (а.с.11) та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.83) відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; керівником підприємства є ОСОБА_2.

Відповідно до акту від 18.12.2007, складеного податковими органами, ПП «Ив-Мико»за юридичною адресою не знаходиться (а.с.10).

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів даної адміністративної справи висновок про те, що ПП «Ив-Мико»зареєстровано на особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а тому підприємство було зареєстровано з порушенням вимог чинного законодавства, які неможливо усунути, зроблено позивачем на підставі того, що засновник ПП «Ив-Мико»гр. ОСОБА_2 надала працівникам податкової міліції 18.12.2007 пояснення (а.с.13), з яких вбачається, що у серпні 2007 року вона загубила свій паспорт; участі у господарській діяльності ПП «Ив-Мико»не приймала, угод з іншими субєктами господарювання не укладала, договорів, накладних, податкових накладних, банківських та інших бухгалтерських та податкових документів, як засновник ПП «Ив-Мико» не підписувала.

Таким чином, у підставу заявленого позову покладено відсутність у засновника наміру здійснювати підприємницьку діяльність, реєстрація підприємства на підставну особу та відсутність підприємства за юридичною адресою.

Суд вважає, що пояснення засновника підприємства відповідача не можуть бути єдиним та достатнім доказом обґрунтованості заявлених позовних вимог, ці пояснення також не можуть бути визнані належними доказами у розумінні ст.70 КАС України, оскільки позивачем у справі не надано суду доказів стосовно того, при яких обставинах гр.ОСОБА_2 було надано такі пояснення та підпис засновника підприємства відповідача на цих поясненнях не посвідчено.

Відповідно до чинного законодавства підставою для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації є допущені при створенні юридичної особи порушення закону, які неможливо усунути.

Відповідно до чинного законодавства підставою для визнання недійсними установчих документів можуть бути, зокрема, вчинені при оформлені цих документів порушення законодавства, невідповідність фактичним обставинам вміщених в установчих документах відомостей.

Відповідно до ст.57 Господарського кодексу України, установчими документами субєкта господарювання, у випадках передбачених законом, є статут (положення). Статут субєкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, а також інші відомості, передбачені законодавством. Статут затверджується власником майна (засновником) субєкту господарювання.

Відповідно до ч.5 ст.58 ГК України та ч.3 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» відповідальність за відповідність установчих документів законодавству та їх достовірність несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Частина 5 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачає, що установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені.

Як вбачається з статуту підприємства (а.с.5,6) підпис гр.ОСОБА_2 на статуті було нотаріально посвідчено, що спростовує твердження останньої про втрату паспорту та повну необізнаність стосовно перереєстрації ПП «Ив-Мико».

Відповідно ч.1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»(надалі Закон №755-ІV) державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані на реєстрацію, без розгляду зобовязаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені ч.1 ст.27 Закону №755-ІV.

Згідно ч.3 ст.25 Закону №755-ІV, за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Перелік же підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, встановлений ст.27 Закону №755-ІV, є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь якого обовязку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить.

Оскільки єдиною обставиною, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним запису про державну реєстрацію ПП «Ив-Мико»є відсутність у засновника наміру здійснювати підприємницьку діяльність, з чого позивачем робиться висновок, що реєстрація підприємства здійснена на підставну особу, суд вважає, що факт порушення закону при створенні юридичної особи матеріалами справи не підтверджений і відповідних доказів, що підтверджують наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання недійсними запису про проведення державної реєстрації ПП «Ив-Мико»з 10.09.2007 позивачем не надано, в той час, як приписи ч.1 ст.71 КАС України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ПП «Ив-Мико», який внесено до ЄДРПОУ 04.02.2005 з дати 10.09.2007.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про припинення юридичної особи ПП «Ив-Мико», у звязку з визнанням недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, що підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Відповідно до ст.33 Закону №755-ІV, юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обовязків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ним органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припиняється, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно до п.2 ст.38 Закону №755-ІV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Таким чином, у даному випадку вимога про припинення юридичної особи ПП «Верана Південь»є похідною від визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ПП «Ив-Мико».

Оскільки під час розгляду справи судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ПП «Ив-Мико», то, відповідно, і підстави для припинення юридичної особи ПП «Ив-Мико»у звязку з визнанням недійсним запису про проведення державної реєстрації також відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 03 серпня 2010 року