Рішення № 106651450, 07.10.2022, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

07 жовтня 2022 рокуСправа № 322/557/22

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Губанова Р.О., секретар судового засідання Блажко О.П., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

Короткий зміст позовних вимог, пояснення сторін, рух справи.

До Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений адміністративний позов в якому позивачка просить:

визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР №5789744 від 22.08.2022 винесену інспектором СРПП ВП №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізької області, про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладенням стягнення, у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень та закрити провадження у справі.

Також просила стягнути на її користь судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивачка зазначила таке.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 серпня 2022 року серія ЕАР №5789744, винесеною поліцейським СРПП ВП №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Бегеєм О.О., на неї було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А саме за те, що вона 28.08.2022 о 15:17 годин, по АДРЕСА_1 , керувала транспортним засобом без вдягнутого мотошолома, при цьому не мала посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушила п.2.1.а. ПДР.

З цією постановою вона не згідна, вважає її незаконною, і такою, що винесена з рядом суттєвих порушень, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав.

16.07.2022 працівниками поліції було неправомірно складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №105963 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП її чоловіка ОСОБА_2 .

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 16 серпня 2022 року у справі №322/365/22 було закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо її чоловіка ОСОБА_2 за частиною третьою статті 126 та частиною першою 130 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

22.08.2022 приблизно о третій годині вона разом з чоловіком ОСОБА_2 прибула до відділу поліції за адресою: вул. Запорізька 81 в смт Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області з метою повернення її водійського посвідчення. Під час перебування у відділку у неї з працівником поліції стався конфлікт через який остання викликала інспектора СРПП ВП №3 Запорізького районого управління поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Бегея О.О. та повідомила, що ймовірно вона (позивачка) вчинила адміністративне правопорушення, а саме, керувала транспортним засобом без вдягненого мотошолома, при цьому не мала посвідчення водія відповідної категорії.

В порушення вимог ст.ст.251, 280 КУпАП без наявності будь яких доказів, лише на підставі припущень третьої особи була винесена оскаржувана постанова.

Також на думку позивачки, інспектор, який виніс постанову також порушив вимоги ст.ст.258, 276, 283 КУпАП.

02.09.2022 ухвалою судді відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; призначено судове засідання; відповідачу встановлено строк для подачі відзиву, а третій особі строк для подачі пояснень.

09.09.2022 від представника третьої особи надійшла заява, про відкладення розгляду справи, обґрунтована необхідністю подачі відповідачем відзиву і доказів.

Ухвалою суду від 12.09.2022 відповідачу продовжено строк на подачу відзиву.

19.09.2022 представником позивачки подано клопотання про долучення доказів, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу (додані відповідні документи) і розгляд справи без участі позивачки і її представника. Документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу долучені до матеріалів справи

19.09.2022 представником третьої особи подані письмові пояснення. Серед інших обставин зазначалося про те, що позов заявлено до неналежного відповідача. Додано довідку відділення поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області №2840/72/12-2022 від 08.09.2022, копія листа відділення поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області №2783/72/01-2022 від 07.09.2022 до Новомиколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), копію постанови серії ЕАР №5789744 від 22.08.2022, CD з відеозаписом від 22.08.2022.

Судове засідання призначене на 20.09.2022 було відкладено. Повідомлено відповідача про можливість ознайомитись з клопотанням представника позивачки, копія цього клопотання також була направлена третій особі.

22.09.2022 представником третьої особи подані додаткові письмові пояснення в контексті необґрунтованості заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 26.09.2022 представником позивачки адвокатом Котовим О.С. заявлено клопотання про заміну відповідача. Клопотання задоволено, замінено у вказаній справі відповідача інспектора СРПП відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Бегея Олексія Олексійовича на Головне управління Національної поліції в Запорізькій області. Повідомлено нового відповідача про прийняте рішення шляхом направлення копії ухвали про заміну сторони у адміністративній справі, роз`яснено відповідачу, що він має право подати відзив на позов не пізніше дати судового розгляду з дотриманням вимог частин 2-4 статті 162 КАС України.

29.09.2022 представником відповідача подано відзив, зі змісту якого випливає оскаржувана постанова винесена інспектором СРПП правомірно, підстави для її скасування відсутні, відповідно відсутні підстави для задоволення позову. Також представник відповідача вважає, що надані представником позивача докази на підтвердження витрат понесених позивачкою на професійну правничу допомогу є неналежними, а самі витрати неспівмірні обсягу наданих послуг. Додано копію рапорту інспектора СРПП відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області Бегея О.О. від 22.08.2022.

Будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками справи не подано.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 серпня 2022 року серія ЕАР №5789744, винесеною поліцейським СРПП ВП №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Бегеєм О.О., на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У постанові вказані відомості про час і місце розгляду справи, посада, спеціальне звання, П.І.Б. особи, яка розглядала справу, відомості про особу, щодо якої розглядалася справа, про транспортний засіб, зазначені такі фактичні обставини правопорушення: «22.08.2022 15:17:07 смт Новомиколаївка вулиця Запорізька 81 Водійка керувала транспортним засобом без вдягнутого мотошолому, при цьому не мала посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом чим порушив п.2.1.а ПДР керування Т/З особою, яка не має право керування таким Т/З». В п.7 у графі «до постанови додаються» зазначено: «відеозапис». В цьому ж пункті в графі «підпис особи, яка винесла постанови зазначено: « ОСОБА_3 » міститься підпис. В п.п.8, 9 (графи про роз`яснення прав, строк оскарження постанови і отримання копії постанови) міститься підпис позивачки.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частина друга ст.126 КУпАП, за якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з п.2.1(а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Порушення інших ПДР ОСОБА_1 не інкримінувалося, відповідно за іншими статтями КУпАП вона не притягувалась до адміністративної відповідальності.

Позивачка не визнавала факт керування транспортним засобом у вказаних в постанові часі і місці.

Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 по справі №338/1/17 (провадження №К/9901/15804/18) було сформовано позицію, за якою постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності не можна визнавати беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Рапорт працівника поліції не зареєстрований. Він не вказаний у п.7 постанови. Складений тією ж самою особою, яка виносила постанову. Крім цього рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів. Відповідний правовий висновок викладено у п.53 постанови Верховного Суду від 20.05.2020 по справі №524/5741/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 89325656).

На доданому відповідачем відеозаписі (якість зображення якого є дуже низькою), можна побачити, що 22.08.2022 о 14:50 до відділення поліції під`їжджає мопед, яким керує особа, стать якої встановити не можливо, з пасажиром чоловічої статі. Після чого чоловік проходить у відділення поліції. Ідентифікувати особу, яка керувала мопедом і пасажира неможливо. Тобто на записі не зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , і взагалі не зафіксована ні ОСОБА_1 , ні поліцейський, який ніби то зупинив транспортний засіб під її керуванням і в подальшому виніс постанову.

Довідка відділення поліції №2783/72/01-2022 датована 07.09.2022, тобто через два тижні після винесення постанови, і хоча вона може підвередити факт відсутності посвідчення водія відповідної категорії у позивачки, цей документ в жодному випадку не підтверджує факт керування нею транспортним засобом взагалі і 22.08.2022 о 15:17 год., зокрема.

Відповідачем не надано жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував фактичні обставини зазначені в оскаржуваній постанові.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, що є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим інші доводи позивачки не підлягають перевірці під час розгляду даної справи, як несуттєві у цьому випадку.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивачка просила суд стягнути на її користь судовий збір і витрати на правничу допомогу.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

До позовної заяви позивачкою додано квитанцію №19 від 30.08.2022, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 496,20 грн, отже відповідна сума підлягає стягненню з ГУНП в Запорізькій області на користь позивачки.

Водночас суд частково погоджується з доводами відповідача в контексті зазначених ними обставин про необґрунтованість розміру витрат понесених позивачкою на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Положеннями частини сьомої статті 134 КАС України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката представником позивачки надані:

1) договір про надання правової допомоги №23 від 25.08.2022 укладений між позивачкою та адвокатом Котовим О.С., відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнтові правову допомогу в справі про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в Новомиколаївському районному суді Запорізької області; розмір гонорару за договором зазначається в описі робіт, який є додатком до цього договору;

2) опис робіт від 19.09.2022: - аналіз правової позиції 500,00 грн; - підготовка та подача позовної заяви про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 серпня 2022 року - 3000.

3) розписка про отримання гонорару за надання правової допомоги від 19.09.2022 про отримання адвокатом Котовим О.С. від ОСОБА_1 гонорару у сумі 3500 грн.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 (справа №159/5837/19, провадження №61-10459св20) міститься правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи/послуг, складність виконуваної роботи/послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №160/6899/20 містяться правові висновки: «Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Суд констатує, що даний спір не належить до категорії справ значної складності; щодо вирішення вказаних спорів існує безліч судової практики, а тому витрати щодо послуг адвоката в частині «підготовка та подача позовної заяви», не можуть підлягати стягненню в заявленому розмірі; окрім того позивачка не надала суду належних та допустимих доказів співмірності витрат обсягу наданих послуг, тому суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст.241 - 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕАР №5789744 від 22 серпня 2022 року, винесену щодо ОСОБА_1 поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Бегеєм Олексієм Олексійовичем за ч.2 ст.126 КУАП, про накладення штрафу в сумі 3400,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, ідентифікаційний код 40108688) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень 20 коп) по сплаті судового збору і витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.О. Губанов