Рішення № 106649469, 05.10.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/2768/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2022 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Надопта А.А., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Виноградів в порядку спрощеного позовногопровадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, згідно з якою просить скасувати постанову серії БАБ №740077 від 01.06.2022 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КУпАП щодо гр. ОСОБА_1 , та стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що 01.06.2022 року на автомобільній дорозі Київ-Чоп позивачу було вручена Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №740077 від 01.06.2022 року та було виписано штраф в сумі 340 грн..

Постанова від 01.06.2022 року винесена поліцейським інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 4 УПП з ПДРП ст. лейтенант поліції Сердюк Наталія Володимирівна в присутності позивача не складалась, заповнено без позивача, та було просто вручена копія.

Ознайомившись зі змістом даної Постанови позивачу стало відомо про накладення на нього штрафу в розмірі 340 грн. за «01.06.2022 року о 21 год. 20 хв. а/д Київ-Чоп М06 610 км водій рухався з встановленим на скло додатковим предметом, а саме плівка, яка обмежує оглядовість та погіршує прозорість, чим порушив п.п.31.4.7, чим скоїв адімінстративне правопорушення передбаченою частиною 1 статті 121 КУпАП».

Вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане порушення винесена неправомірно та підлягає скасуванню.

Позивач стверджує, що не порушував правил дорожнього руху, а дії й рішення поліцейського - безпідставні, оскільки базуються на припущеннях, оскільки відсутні належні докази правопорушення.

15.06.2022 ухвалою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області дану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.06.2022 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, при цьому від позивача надійшло клопотання, згідно з яким просить розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови серії БАБ №740077 від 01.06.2022 року, 01.06.2022 року о 21 год. 20 хв. а/д Київ-Чоп М06 610 км водій рухався з встановленим на скло додатковим предметом, а саме плівка, яка обмежує оглядовість та погіршує прозорість, чим порушив п.п.31.4.7, чим скоїв адімінстративне правопорушення передбаченою частиною 1 статті 121 КУпАП.

Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся із даним позовом в суд.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

В пункті 31.4.7 "В" Правил дорожнього руху зазначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю.

Частина 1 ст. 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, зокрема, за частинами 1, 2, 3, 5, 6, 8, 10, 11 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

За правилами ст. 255 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами слід було довести протиправність правопорушення, зокрема об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КпАП України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З вказаної норми вбачається, що законодавець встановлює обов`язок доведення вини суб`єктом владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у пп. 36, 37 постанови від 23.10.2019 р. по справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення.

Правилами дорожнього руху України п.31.4.7 пп. в) заборонено встановлення на скло додаткові предмети або нанесення покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю. При цьому, на верхній частині вітрового скла автомобілів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88.

Відповідно до ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги до безпеки технічного стану та методи контролю", не допускається розміщувати предмети (за винятком талона технічного огляду в правій нижній частині вітрового скла та інших документів відповідно до законодавства) або наносити покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, відволікають його увагу, погіршують прозорість скла і можуть стати причиною травмування учасників дорожнього руху. Як виняток, у верхній частині вітрового скла дозволяється використовувати смуги з прозорої кольорової плівки, ширина якої не перевищує мінімальної відстані між верхньою межею вітрового скла і зоною очищення склоочисників. За наявності зовнішніх дзеркал на легкових автомобілях дозволяється встановлювати на задньому склі жалюзі або шторки.

Світлопропускання вітрового скла має бути не менше 75%, а всіх інших стекол - не менше 70%. Світлопропускання стекол, які не належать до зони передньої оглядовості водія з його місця, може бути меншим 70% за умови встановлення зовнішніх дзеркал з обох боків транспортного засобу.

Відповідно, інспектором поліції на місці складання постанови не було перевірено світлопропускання скла автомобіля марки Фольксваген ЛТ 35, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 ..

Крім того, у даній адміністративній справі відповідач жодних доказів (матеріалів фото- та відеофіксації на підтвердження факту, що правопорушення дійсно мало місце, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), які встановлювали б факт вчинення позивачем вказаного правопорушення, не надав.

За цих підстав, слід зазначити, що відповідачем неналежно зафіксовано порушення ОСОБА_1 п.п.31.4.7 ПДР України.

Отже, з врахуванням вимог Правил дорожнього руху України п.п.31.4.7, вимог ДСТУ 3649:2010, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено порушення вимог ПДР України, і в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а відповідачем жодними доказами не спростовано наведених позивачем обставин та не доведено його винуватість у даному адміністративному правопорушенні, шляхом подання доказів, на підставі яких можна було б встановити наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та його винуватість у вчиненні такого.

Разом з тим, судом звернуто увагу на те, що згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 порушив п. 31.4.7 ПДР України. Однак, при аналізі вказаної норми судом встановлено, що така містить ряд кваліфікуючих підпунктів, що деталізують різного виду правопорушення, однак в оскаржуваній постанові такого підпункту - не зазначено, хоча диспозиція ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення є бланкетною і лише описує правопорушення, але для вірної кваліфікації ознак цього правопорушення відсилає до інших нормативних актів. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Встановлене дає підстави застосувати ст. 286 ч.3 п.3 КАС України, тобто скасувати оскаржувану постанову.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Управління патрульної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 992 грн.40 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 134, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії БАБ №740077 від 01.06.2022 року, якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління патрульної поліції у Львівській області (79053, м. Львів, вул.Перфецького 19, код ЄДРПОУ 41239834), судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

ГоловуючийА. А. Надопта