Рішення № 106645055, 06.10.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2611/22

06 жовтня 2022 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України , Служба судової охорони про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області щодо невиплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду за період з 24.02.2022 по 03.05.2022, з розрахунку 30000 гривень щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 09 січня 2020 року по 03 травня 2022 року позивач проходив службу в Територіальному управлінні служби судової охорони у Тернопільській області на посаді оперативного чергового в званні капітана.

Позивач зазначає, що наказом № 173 о/с від 03.05.2022 його, капітана служби судової охорони, звільнено зі служби за власним бажанням. Після звільнення проведено розрахунок, однак не виплачено додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, покликаючись на зазначені вимоги, просив розглянути питання щодо нарахування та виплати йому додаткової грошової допомоги за період з 24.02.2022 по 03.05.2022, так як такої не отримував ні в період проходження служби, ні після звільнення.

Однак, листом № 50.06-170 від 22 червня 2022 року відповідач відмовив позивачу у проведенні вказаних виплат, мотивуючи свою відмову тим, що у затвердженому кошторисі Служби судової охорони у Тернопільській області на 2022 рік, - відповідні видатки на виплату додаткової винагороди не передбачались та не затверджувались.

Позивач вважає такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними з огляду на що звернувся із даним позовом в суд.

Ухвалою суду від 15.07.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

27.07.2022 через відділ документального забезпечення суду, представником відповідача подано відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384, грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення, що передбачає необхідність наявності у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників, - відповідних коштів на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Водночас відповідачем зазначено, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 - не передбачались та не затверджувались, з підстав чого існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби в цілому та відповідача зокрема - не дозволяє здійсни ти таку виплату загалом, та позивачу зокрема.

Також відповідач зазначає, що з метою вирішення питання щодо виділення додаткових асигнувань з резервного фонду Державного бюджету, - Служба судової охорони зверталась до Прем`єр-міністра України, Міністерства фінансів України, секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Головнокомандувача Збройних сил України, Голови Верховного суду, голів комітетів Верховної Ради України, Державної судової адміністрації України та Вищої ради правосуддя, однак до цього часу це питання не вирішено.

За вказаних обставин, відповідач переконаний, що у нього, станом на день звільнення ОСОБА_1 та на теперішній час, - відсутні правові підстави для видачі наказу про виплату та здійснення виплати додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, оскільки такі накази можуть видаватись та здійснюватися виплати виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань (арк. справи 20-72).

27.07.2022 представником відповідача подано клопотання, у якому просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача чотири органи державної влади, а саме: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України та Службу судової охорони.

Подане Територіальним управління Служби судової охорони у Тернопільській області клопотання обґрунтовано тим, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень в розумінні бюджетного законодавства, є по відношенні до згаданих органів державної влади розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, з огляду на що, незалучення Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та Служби судової охорони до участі у справі може призвести в подальшому до неможливості виконання судового рішення, неналежного вирішення спору та може нівелювати гарантії захисту соціальних прав і свобод співробітників Служби судової охорони.

Ухвалою від 01.08.2022, суд частково задоволив клопотання представника Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, та залучив до участі у справі Державну судову адміністрацію України та Службу судової охорони в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В задоволенні клопотання представника Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, - відмовити.

Також, ухвалою від 01.08.2022, судом витребувано у відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області та третіх осіб - Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України докази, а саме: Кошторис на 2022-ий рік по Територіальному управлінні Служби судової охорони у Тернопільській області з планом асигнувань за 2022 рік та накази (розпорядження) про призначення (нарахування) позивачеві спірних сум.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, відповідачем надано витребувані докази (арк. справи 100-106).

11.08.2022, на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служби судової охорони, надійшли письмові пояснення та витребувані судом докази (арк. справи 107-201).

У поданих пояснення на позовні вимоги, Служба судової охорони повідомила, що маючи затверджений кошторис територіального управління на 2022 рік щодо грошового забезпечення співробітників територіального управління, - керівник територіального управління не має права видавати накази щодо витрачання затвердженого та не збільшеного, у встановленому законодавством порядку, кошторису, без його відповідного збільшення центральним органом управління Служби, який ці кошти мав отримати від ДСА України, з огляду на що, зважаючи на те, що будь-яких коштів на виконання постанови КМУ №168 від 28.02.2022 не надходило, то будь-яких протиправних дій Службою та її територіальними підрозділами не вчинено.

Також, Служба покликається на порушення позивачем строку на звернення у суд з даним позовом, який передбачено приписами частини п`ятої статті 122 КАС України (місячний строк).

29.08.2022, на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, надійшли письмові пояснення та витребувані судом докази (арк. справи 202-221).

У поданих пояснення на позовні вимоги, ДСА України повідомлено, що ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечений діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної ніколи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.

Також зазначено, що відповідно до пункту 3 Постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Третя особа зазначає, що з метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам ССО ДСА України, вона звернулась до Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Прем`єр-міністра України щодо виділення додаткових асигнувань або додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету.

Також, за результатами розгляду звернення, Міністерством фінансів України запропоновано ДСА України, як головному розпоряднику коштів державного бюджету за бюджетною програмою за 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", - використати всі внутрішні резерви для виплати додаткової винагороди співробітникам Служби, зокрема шляхом перерозподілу видатків між розпорядниками коштів нижчого рівня у системі ДСА України у межах загального обсягу бюджетних призначень.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 №245 "Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету" повністю скорочено видатки розвитку ДСА України в обсязі 54 1,6 мли грн, а згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 401 "Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету" для ДСА України на 2022 рік зменшено бюджетні призначення на 1 574,1 млн. грн. за бюджетною програмою 0501020 "Забезпечення, здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", в тому числі на оплату праці на 1418,5 млн гривень.

Державна судова адміністрація звертає увагу також на те, що на «сьогоднішній» день, у неї відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам, відповідно до Постанови № 168, для виплати якої, згідно проведене розрахунків, необхідно 1144,5 млн грн.

При цьому, щодо залишку невикористаних асигнувань за загальним фондом державного бюджету па оплату праці за січень-квітень 2022 року по установах судової системи повідомлено, що це кошти, які залишаться на рахунках у результаті нерівномірного розподілу помісячних бюджетних призначень на 2022 рік та будуть розподілені до кінця бюджетного року.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів судової справи, позивач ОСОБА_1 з 01.11.2019 по 03.05.2022 проходив службу в ТУ ССО у Тернопільській на посаді провідного спеціаліста (оперативного чергового) відділу оперативної чергової частини служби територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області (капітан) (арк. справи 6).

Наказом територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області №173 о/с від 03.05.2022 «По особовому складу» позивача звільнено зі служби за власним бажанням (арк. справи 6).

Пунктом 2.1. наказу встановлено виплатити позивачу премію у розмірі 49% від посадового окладу за підсумками служби у травні 2022 року.

Пунктом 2.2. наказу встановлено виплатити позивачу компенсацію за 12 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році.

Пунктом 2.3. наказу встановлено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних календарних роки служби.

Пунктом 2.5. встановлено утримати з грошового забезпечення позивача компенсацію вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, 5159,00 грн.

17.03.2022 Державна судова адміністрація України звернулась із листом вих.№11-2604/22 «Про збільшення бюджетних призначень на період дії воєнного стану Службі судової охорони» до голови комітету Верховної Ради України з питань бюджету в якому, зокрема, просила розглянути питання щодо збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» на суму 393,3 млн грн (арк. справи 205-206).

13.04.2022 Державна судова адміністрація України звернулась із листом вих.№11-2824/22 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань Службі судової охорони» до Кабінету Міністрів України в якому зазначила, зокрема, що Державна судова адміністрація з листом від 17.03.2022 вих.№11-2604/22 звернулась до Міністерства фінансів України щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань для виплати винагороди співробітникам Служби судової охорони відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (арк. справи 206 зворот - 207).

Листом від 01.04.2022 вих№.08020-01-2/6914 Міністерством фінансів України запропоновано Державній судовій адміністрації України здійснити збільшення бюджетних асигнувань Служби судової охорони за рахунок перерозподілу внутрішніх резервів. Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №401 «Про спрямування коштів резервного фонду державного бюджету» за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» зменшені бюджетні призначення Державній судовій адміністрації України на 2022 рік на 1574,1 млн грн (арк. справи 211 зворот 2012).

Також Державна судова адміністрація України вказує, що після початку військових дій значно погіршилась ситуація із надходженням до спеціального фонду державного бюджету від сплати судового збору. Так план надходжень за березень складав 250,0 млн грн., а фактично з 1 по 31 березня надійшло лише 57,2 млн грн. Тобто, тільки за один місяць судова влада недоотримала 192,4 млн грн. фінансових ресурсів.

Враховуючи викладене, Державна судова адміністрація України позбавлена можливості збільшити бюджетні асигнування для виплати винагороди співробітникам Служби судової охорони.

27.04.2022 Державна судова адміністрація України звернулась із листом вих.№11-3022/22 «Про виділення коштів з резервного фонду» до Прем`єр-міністра України в якому, зокрема, просила, з метою забезпечення виконання покладених на Службу судової охорони завдань, а також недопущення подальшого загострення соціальної напруги серед співробітників Служби судової охорони, розглянути та внести на розгляд Кабінету Міністрів України питання щодо виділення додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету Державній судовій адміністрації України в сумі 242,7 млн грн для виплати співробітникам Служби судової охорони, за період з 24.02.2022 по 24.04.2022, додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (арк. справи 208-210).

05.05.2022 Державна судова адміністрація України звернулась із листом вих.№11-3181/22 «Про збільшення бюджетних призначень на період дії воєнного стану Службі судової охорони» до голови комітету Верховної Ради України з питань бюджету в якому, зокрема, просила розглянути питання щодо збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» на суму 393,3 млн грн (арк. справи 210 зворот 211).

В травні 2022 року позивач звернулася до відповідача із зверненням, щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Відповідач, листом від 22.06.2022 №50.06-170, розглянувши звернення позивача, повідомив, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі територіального управління судової охорони у Тернопільській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку відповідач вказав, що існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс територіального управління Служби судової охорони не дозволяє здійснити таку виплату.

Також відповідач у вказаному листі вказав, що Службою ведеться відповідна робота щодо отримання з державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам Служби зазначеної додаткової винагороди, а її виплата відбудеться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань від Міністерства фінансів України до Державної судової адміністрації України та подальшого їх перерахування до Служби (арк. справи 4-5).

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому звернувся із даним позовом в суд.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Першочергово варто зазначити, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, зокрема, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством щодо виплати грошового забезпечення працівникам служби судової охорони не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України. З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про необхідність застосування норм Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини з виплати грошового забезпечення працівників служби судової охорони.

Згідно із частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 18.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (пункт 1 резолютивної частини).

Таким чином, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Вказана позиція узгоджується також з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 13.05.2019 у справі №524/39/15-а.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що право на звернення до суду з позовом про нарахування і виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, яке виникло до 18.07.2022, не обмежується жодним строком.

Так, за приписами частин першої - третьої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Згідно із частиною сьомою статті 161 Закону №1402-VIII фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 № 289 установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом ДСА України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384), грошове забезпечення співробітникам Служби (далі співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Згідно із пунктом 10 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 (затвердженим Законом України від 14.03.2022 №2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 №259/2022 (затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 №341/2022 (затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Пунктами 1, 3 Постанови №168 (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 07.07.2022 №793 (згідно із пунктом 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022) внесені зміни до Постанови №168, а саме у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в чинній редакції) установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно із пунктами 2-1, 3 Постанови №168 (в чинній редакції) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є співробітником Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області на посаді провідного спеціаліста (оперативного чергового) відділу оперативної чергової частини служби територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області (капітан).

Як слідує з матеріалів справи, заробітна плата позивачу нарахована без врахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що не заперечується сторонами у справі.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що з 24.02.2022 позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Разом із цим, суд критично відноситься до тверджень відповідача, що у кошторисі Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, як передбачено Постановою №168, не затверджувались, оскільки, відповідно до статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у них виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

При цьому, обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходить службу, жодним чином не впливає на право особи отримати належний розмір грошового забезпечення.

Вказане свідчить, що нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення, відповідач діяв з порушенням вимог статті 43 Конституції України, що призвело до порушення прав позивача та недоотримання належного розміру грошового забезпечення з 24.02.2022.

Разом з тим, суд зазначає, що розрахунок грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач несе службу й який виплачує йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок щодо прийняття наказів про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, Суд зазначив, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову грошову допомогу «з розрахунку 30000 гривень щомісячно», відповідно до Постанови №168, - є передчасними.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, враховуючи висновок суду, що нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення, відповідач діяв з порушенням вимог статті 43 Конституції України, що призвело до порушення прав позивача щодо оплати праці, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невинесення наказу про нарахування та не виплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та поновити права позивача необхідно шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень винести наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, а також зобов`язати Територіальне управління здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення частково.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України , Служба судової охорони про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області щодо невинесення наказу про нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області винести наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грушевського, 6, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 43293060);

треті особи:

- Державна судова адміністрація України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Липська, 18/5, м. Київ 21, 01601, код ЄДРПОУ: 26255795)

- Служба судової охорони (місцезнаходження/місце проживання: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 42902258) .

Головуючий суддяМірінович У.А.