Рішення № 106644857, 01.09.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2820/20

№ провадження 2/208/461/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Івченко Т.П.,

за участю: секретаря судового засідання Оніщук Д.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,-

встановив:

1. Позиція позивача.

У травні 2020 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить суд стягнути з відповідача на їх користь:

- заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 26.03.2012 року у розмірі 15 211 (п`ятнадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 27 копійок, яка складається з наступного: 8474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 73 копійки - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 8474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 73 копійки - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2961 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 00 копійок - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 2575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина) та 700 (сімсот) гривень 54 копійки - штраф (процентна складова);

- судові витрати у розмірі 2102.00 грн. сплачений при подачі позову судовий збір.

Відповідно до статуту Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 № 519, змінено найменування Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26.03.2012 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав Заяву б/н на підставі якої отримав кредит у розмірі 2500,00 грн. Відповідач при підписанні 09.12.2011 року анкети-заяви № б/н, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримав кредитну картку, номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, зобов`язавшись сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит у встановлений договором строк, а також сплатити інші обов`язкові платежі. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого Відповідач станом на 12.04.2020 року має заборгованість у розмірі 15 211 (п`ятнадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 27 копійок, яка складається з наступного: 8474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 73 копійки - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 8474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 73 копійки - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2961 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 00 копійок - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 2575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина) та 700 (сімсот) гривень 54 копійки - штраф (процентна складова), позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь зазначену суму заборгованості, а також покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без участі відповідача при заочному розгляду справи, без його участі та без застосування технічних засобів.

2. Позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача, згідно вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

3. Процесуальні питання, заяви і клопотання.

05.05.2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано у провадження судді Сушковій Л.І.

15.05.2020 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Сушкової Л.І. справу призначено до судового розгляду та визначено порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.10.202о року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано у провадження судді Івченко Т.П. у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_2

01.09.2022 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська ухвалено розглянути справу при заочному розгляді.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно дост. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК Українивизначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

4. Фактичні обставини встановлені судом і застосовані норми права.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у витягу з ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 14360570, Банківській ліцензії № 22 від 05.10.2011, Статуті Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019р. № 594 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 712 від 14.08.2019р.).

В судовому засіданні встановлено, що 26 березня 2012 року відповідачем було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н, з метою отримання банківських послуг (а.с.28).

В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Анкета-заява разом Умовами і Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, пам`яткою клієнта і тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із таким договором надання банківських послуг. До Анкети - заяви банк додав копії непідписаних відповідачем Витягу із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягу із Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua.

Разом з цим, дана Анкета-заява б/н від 26.03.2012 не містить ні виду карткового рахунку, у тому числі кредитного, ні його номеру, ні розміру грошового зобов`язання (кредитного ліміту), ні базової процентної ставки, ні умов про встановлення будь-яких видів відповідальності за порушення грошового зобов`язання та їх розміру, строку дії рахунку та обов`язку щодо повернення кредиту, як і не містить посилань на те, що складовими даної Анкети-заяви є: «Умови та правила надання банківських послуг» (дата їх затвердження, номер наказу), «Тарифи», як ті на які посилається представник позивача у змісті позову, так «Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з яких надано представником позивача до матеріалів позовної заяви.

Крім того, Анкета-заява б/н від 26.03.2012 взагалі не містить волевиявлення відповідача на те, що він, ознайомившись з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», надав свою згоду на відкриття кредитного рахунку в Банку позивача для отримання на нього будь-яких грошових коштів позивача у користування та пов`язаних з цим обов`язків щодо виконання грошових зобов`язань перед позивачем, у тому числі тих про які зазначає представник позивача у змісті позову.

Слід також зазначити, що Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», наданих представником позивача до позову не містить та не передбачає можливості їх підписання позичальником (відповідачем по справі) та інших даних які б ідентифікували особу відповідача та його згоду від 26.03.2012 із зазначеними в цих документах Умовами, Правилами надання банківських послуг та Тарифами, в даному випадку з кредитування, у тому числі і визначених цими документами обов`язків та відповідальності, які мали місце і на дату підписання Анкети-заяви б/н від 26.03.2012. Наявності даних з яких було б можливо встановити, що зазначені позивачем Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів» відносяться до грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, які виникли 26.03.2012 (дати підписання Анкети-заяви б/н), як на це зазначає представник позивача, судом не встановлено.

Верховний Суд в постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), також зробив правовий висновок про те, що Умови та Правила надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (що зазначено і Верховним Судом України в постанові від 11.03.2015 р., провадження № 6-16цс15).

А отже є безпідставними, як посилання позивача так і долучення до матеріалів позову, будь-яких Умов, Правил та Тарифів, у тому числі і тих які розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua, за якими позивачем обслуговуються кредитні рахунки, оскільки в них відсутнє волевиявлення відповідача, шляхом їх підписання 26.03.2012 на відкриття, як зазначено позивачем, кредитного рахунку, видачу кредитної картки, тощо.

При цьому, Анкета-заява б/н від 26.03.2012, взагалі не містить даних, з яких можливо було б встановити мету її підписання відповідачем.

За зазначених обставин, є неможливим застосування до «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів», про які йдеться у змісті Анкети-заяви б/н від 26.03.2012 і правил частини 1 статті 634 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.03.2012 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів не містять підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Вказаний правовийвисновок викладенийтакож упостановах ВерховногоСуду Українивід 16листопада 2016р.у справі№ 6-1746цс16та від23грудня 2020року усправі № 191/2648/17.

Згідно довідки наданої позивачем (а.с.26) між позивачем та відповідачем був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки 26.03.2012 року № НОМЕР_1 з терміном дії до 11/15, 10.08.2015 року картка № НОМЕР_2 з терміном дії до 08/19, 15.10.2015 року картка № НОМЕР_2 з терміном дії до 08/19, та 25.07..2017 року картка № НОМЕР_3 з терміном дії до 06/21, як вбачається дата підписання кредитного договору № б/н в довідці не зазначена (а.с.26).

Згідно з довідкою (а.с.27) про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, 26.12.2012 року відбувся старт карткового рахунку НОМЕР_1 , на якому в той же день було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2500,00 гривень, в подальшому: в той же день 26.03.2012 року кредитний ліміт було зменшено до 300,00 гривень, 17.12.2012 року було збільшено кредитний ліміт до 3500,00 гривень; 31.01.2017 року збільшено кредитний ліміт до 3800,00 гривень; 05.07.2017 року збільшено кредитний ліміт до 5000,00 гривень; 25.07.2017 року зменшено кредитний ліміт до 5000,00 гривень; 13.05.2019 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 гривень.

В той же час, надано позивачем довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки не має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, а також не є належним доказом отримання та користування позичальником кредитними коштами, натомість виписка по картковим рахункам станом на 13.04.2020 рік (а.с.19-25), яка має статус первинного документу, та у випадку встановлення кредитного ліміту має містити дані щодо дати його встановлення та розміру, натомість надана відповідачем виписка має три номери карток, згідно цієї довідки кредитний ліміт було встановлено 26.03.2012 року на картку № НОМЕР_1 у розмірі 300,00 гривень, який у той же день було збільшено до 2500,00 грн., останній раз відповідач користувалась карткою 08.06.2015 року, 25.07.2017 року на зовсім інший картковий рахунок № в подальшому а з карток № НОМЕР_3 був встановлений ліміт у розмірі 5000,00 грн., а з карткового рахунку на який посилається позивач, йдеться лише про списання та перерахунок коштів.

В той же час, додані представником позивача до матеріалів позову, такі документи як: Розрахунки заборгованості за договором № б/н від 26.03.2012 р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом відповідачем; Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім`я Відповідача; Довідка про надання карток; Банківська виписка за договором б/н станом на 13.04.2020 р. - не містять Умов, Правил та Тарифів обслуговування кредитного рахунку, як ті, що надані до позовної заяви так і ті про які зазначає сторона позивача у змісті позову, які б, у тому числі, були погоджені обома сторонами, як і не містять посилань на те, що складовою зазначених документів є «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи» про які зазначає представник позивача у позові та/або які додає до позовної заяви.

Разом з тим, із наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що відповідач фактично отримав у банку кредитні кошти, якими активно користувався, жодних заперечень щодо розміру заборгованості по тілу кредиту відповідач суду не подав.

Доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, користування нею в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, з виписки за договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами з карткового рахунку № НОМЕР_1 останній раз 08.06.2015 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.10-12, 13-18), заборгованість відповідача за договором № б/н банківського обслуговування від 26.03.2012 року станом на 30.09.2019 року, становить в загальному розмірі 15 211 (п`ятнадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 27 копійок, яка складається з наступного: 8474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 73 копійки - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 8474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 73 копійки - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2961 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 00 копійок - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 2575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина) та 700 (сімсот) гривень 54 копійки - штраф (процентна складова).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормамиЦК України,Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно достатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина другастатті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, що підтверджується наданими розрахунками заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що надана копія Анкети-заяви не містить відомостей про строк дії кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку здійснення оплати кредиту та процентів по договору (строки сплати, розміри періодичних платежів тощо), відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів, сплати комісії.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів у визначеному в позові розмірі, пені та штрафів, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин 26.03.2012 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом 05.05.2020 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, правила надання банківських послуг АТ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особоюспоживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»(даліЗакон).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону споживачфізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У той же час, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору звідповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а саме: відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку відсотків за прострочення кредиту, пені і штрафів, у зв`язку з недоведеністю факту досягнення сторонами домовленості про їх сплату у будь-якому розмірі, зокрема, і в розмірі, зазначеному позивачем, періодичності сплати тощо.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 26.03.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, таким чином, суд вважає, що заявлена позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 8474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 73 копійки підлягає задоволенню.

Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 336/887/18 (провадження № 61-11747св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про огляд веб-сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за посиланням «https://privatbank.ua/terms «Архів договорів», «більше», сторінка № 5, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01.05.2016р.)», розділ 2.1.1 знаходиться на сторінках 1369-1398 повного договору», суд приймає до уваги вищенаведене, а також те, що наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача не є спірним та відповідачем не заперечується.

Разом з тим, наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача у поточний час, зокрема, архівних версій договору за наведеною позивачем редакцією, не є доказом обізнаності відповідача про зміст цих умов на час підписання анкети-заяви від 26.03.2012, отже, огляд веб-сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судом в порядку ч.7 ст.85 ЦПК України не може призвести до встановлення обставин (фактів), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та які мають значення для вирішення справи, у розумінні ст.ст.76, 81 ЦПК України, тому в задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити за безпідставністю.

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

5. Судові витрати.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1ст. 141 ЦПК України, з відповідачана користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1171 грн. 10 коп. (8474,73 х 100 : 15211,27 = 55,71%, 2102 грн. х 55,71% :100 = 1171,0976), який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № НОМЕР_5 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.03.2012 року у розмірі 8474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № НОМЕР_5 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони:

позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1-Д, ЄДРПОУ 14360570;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Івченко Т. П.