Рішення № 106644319, 05.10.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05.10.2022 р. справа №520/5183/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до перерахунку пенсії, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо неврахування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату № 27 від 10.10.2014 за період з 01.01.1995 по 31.12.1999, виданої Комунальною установою «Макіївський міський архів» Макіївської міської ради, м. Макіївка, Донецької області; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії з 24.12.2021, з урахуванням інформації, зазначеної у довідці про заробітну плату № 27 від 10.10.2014 за період з 01.01.1995 по 31.12.1999, виданої Комунальною установою «Макіївський міський архів» Макіївської міської ради, м. Макіївка, Донецької області, нарахувати та сплатити заборгованість.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що органом публічної адміністрації штучно створено перешкоду в отриманні пенсії у належному розмірі.

Відповідач з поданим позовом не погодився, наполягаючи у поданому відзиву на правильності обчислення пенсії заявника.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.01.2022 через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як зазначено у відзиві на позов, рішенням Головного управління №203040011796 від 20.01.2022 ОСОБА_1 було призначено пенсію з 24.12.2021 року, виходячи з показника страхового стажу 27 років 08 місяців 17 днів ( до загального страхового стажу зараховано періоди: з 01.09.1978 по 28.07.1979 (навчання); з 01.08.1979 по 16.10.1980; з 23.01.1981 по 15.08.1981; з 16.08.1981 по 21.10.1983; з 27.10.1983 по 28.10.1983; з 29.10.1983 по 31.07.1984; з 06.02.1985 по 19.02.1987; з 30.11.1987 по 01.01.1988; з 02.01.1988 по 21.07.1989; з 22.07.1989 по 31.10.1991; з 01.11.1991 по 07.11.1995; з 09.11.1995 по 15.12.1999; з 01.07.2002 по 31.12.2003; з 01.12.2004 по 01.02.2005; з 06.06.2005 по 30.11.2006; з 01.01.2008 по 30.04.2009; з 01.05.2009 по 31.12.2009; з 01.01.2010 по 30.06.2010; з 01.07.2010 по 31.12.2013.

04.02.2022 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою з питання перерахунку пенсії з урахуванням додаткових документів.

Як зазначено у відзиву на позов, рішенням Головного Управління №203040011796 від 08.02.2022 заявнику проведено перерахунок пенсії з 24.12.2021 року із зарахуванням до страхового стажу періоди роботи з 09.11.1995 по 29.03.2001 та з 30.03.2001 по 28.06.2002. Загальний показник страхового стажу 30 років 03 місяці 00 днів.

При цьому, довідку про заробітну плату №27 від 10.10.2014 за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999, видану Комунальною установою «Макіївський міський архів» Макіївської міської ради м. Макіївка Донецької області владним суб`єктом при розрахунку пенсії не враховано через неможливість перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності, оскільки означений документ має походження із окремих районів Донецької і Луганської областей, котрі не перебувають під контролем органів державної влади України.

Стверджуючи про те, що неврахування органом публічної адміністрації під час розрахунку пенсії означеної довідки створює склад бездіяльності, яка підлягає кваліфікації у якості протиправної, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 46 Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково регламентована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно положень п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, обов`язок тероргану ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії шляхом прийняття окремого письмового рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.

Подання ж громадянином заяви довільної форми не виключає ймовірності вирішення терорганом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України «Про звернення громадян» у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, у силу ч.4 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 11.06.2019р. по справі №206/7230/16-а (адміністративне провадження №К/9901/22352/18, К/99901/22351/18), де указано, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

У спірних правовідносинах органом ПФУ претензій до форми звернення заявника з приводу призначення пенсії висловлено не було.

За загальним правилом п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України рішенням суб`єкта владних повноважень є письмовий акт, дією суб`єкта владних повноважень є вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, а бездіяльністю є ухилення від виконання обов`язку.

Окрім того, управлінське волевиявлення владного суб`єкта (окрім перелічених вище форм) може втілюватись і у вигляді письмової відмови (листа) чи фактичної відмови, котрі за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням чи дією, але здатні до створення перешкоди у реалізації публічного суб`єктивного права заявника-приватної особи.

У спірних правовідносинах владний суб`єкт, не взявши до обрахунку довідку про заробітну плату № 27 від 10.10.2014 за період з 01.01.1995 по 31.12.1999, видану Комунальною установою «Макіївський міський архів» Макіївської міської ради, м. Макіївка, Донецької області, не вчинив зі спірного питання ані відмови, ані жодних діянь з приводу відмови, а тому слід дійти до висновку про те, що у даному конкретному випадку органом публічної адміністрації було вчинено саме бездіяльність, котра через відсутність будь-яких поза розумним сумнівом адекватних та легальних виправдань підлягає кваліфікації у якості протиправної.

Стосовно використання на території України документів з реквізитами «Донецька Народна Республіка» чи «Луганська Народна Республіка» суд зазначає, що з огляду на сформовані міжнародні стандарти захисту прав та інтересів громадян (так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН) суд доходить до переконання про те, що видані окупаційною владою документи повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Окрім того, подібне за змістом правило було сформульовано і Європейським судом з прав людини у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), де указано, що "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного; Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим; Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать"; у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Схожі за змістом правові позиції викладені і у постановах Верховного Суду від 24.07.2019р. по справі №423/1324/17, від 28.08.2018р. по справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018р. по справі №242/65/17.

Отже, у даному конкретному випадку ГУ ПФУ в Харківській області слід обтяжити обов`язком застосувати у порядку ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правові висновки постанов Верховного Суду від 24.07.2019р. по справі №423/1324/17, від 28.08.2018р. по справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018р. по справі №242/65/17 і розглянути по суті матеріали звернення заявника за правилами так званих «Намібійських винятків».

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи розв`язання спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту ч.1 ст.2 КАС України було надано Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд констатує, що у спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Харківській області за зверненням заявника не вчиняло жодного управлінського волевиявлення в частині відмови у врахуванні спірної довідки, хоча мало такий обов`язок.

Підтвердження факту вчинення органом публічної адміністрації протиправної бездіяльності унеможливлює задоволення заявлених позивачем вимог про скасування правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, але дозволяє суду застосувати ч.2 ст.9 КАС України і здійснити вихід за межі позову, надавши заявнику судовий захист у спосіб, викладений у резолютивній частині даного судового акту.

Саме тому суд і зобов`язує пенсійний орган розглянути по суті звернення заявника із прийняттям відповідного рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, оскільки адміністративний орган не виконав усіх управлінських дій, необхідних доказів не зібрав, оцінку таким доказам не надав, суджень з приводу цих доказів у тексті письмової відмови не виклав, то суд не знаходить підстав для обтяження пенсійного органу обов`язком здійснити перерахунок пенсії, адже рішення з даного приводу має бути прийнято у межах адміністративного розсуду органу, але з урахуванням достовірних обставин фактичної дійсності та правильного застосування належних норм матеріального права.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково

Вийти за межі позову.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу неприйняття до обчислення розміру пенсії за зверненням ОСОБА_1 від 04.02.2022р. довідки Комунальною установою «Макіївський міський архів» про заробітну плату № 27 від 10.10.2014 за період з 01.01.1995 по 31.12.1999, рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити по суті звернення ОСОБА_1 від 04.02.2022р. в частині прийняття до обчислення розміру пенсії довідки Комунальної установи «Макіївський міський архів» про заробітну плату № 27 від 10.10.2014 за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 із прийняттям рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду по даній справі.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.