Рішення № 106644250, 05.10.2022, Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 жовтня 2022 року № 520/6038/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки;

- зобов`язати Національну поліцію України внести відомості до наказу від 19.04.2021 № 477 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки;

- зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки є протиправною та такою, що порушує права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 року адміністративну справу за вищевказаним позовом прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представником відповідач через канцелярію суду було подано клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, клопотання про поновлення строку для подання відзиву та письмових доказів та відзив на позовну заяву.

В обґрунтування поданих до суду клопотань вказано, що ухвала суду від 04.08.2022 року надійшла до електронного кабінету відповідача вже після закінчення робочого часу, а отже була зареєстрована як вхідна кореспонденція 05.08.2022 року та після накладення резолюції надійшла до виконавця лише 08.08.2022 року. З метою отримання всіх письмових документів, що стосуються предмету спору та підготовки відзиву було направлено відповідні запити до структурних підрозділів, але станом на 19.08.2022 року відповіді та запитуваних доказів отримано не було. Також, представником відповідача зазначено, що станом на дату направлення відзиву на позов, а саме 26.08.2022 року запитуваних документів отримано не було.

Також, представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про поновлення строку на подання до суду письмових доказів, в обґрунтування якого вказано на обставини введення в Україні воєнного стану, з огляду на що з метою захисту інформації, особові справи працівників поліції евакуйовані.

Враховуючи вказане та необхідність формування правової позиції з метою реалізації процесуального права відповідача подавати усі наявні докази по справі, представник відповідача просить суд поновити строк на подання відзиву на позов та відповідних доказів.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчинюються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд зазначає, що ухвала про відкриття спрощеного провадження та копія позову з додатками по справі №520/6038/22 направлена відповідачу до його електронного кабінету та отримана останнім 04.08.2022 року о 20:30 годині, а отже визначений ухвалою суду строк на подання відзиву на позов сплинув 20.08.2022 року, який є вихідним днем. Проте враховуючи доводи представника відповідача, викладені в направлених до суду клопотаннях, та з огляду на приписи ст.129 Конституції України і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на подання до суду відзиву на позов та відповідних доказів.

Отже, у наданому до суду відзиві на позов представником відповідача вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З 12.05.2004 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи Міністерства внутрішніх справ були ліквідовані як юридичні особи публічного права та утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України. У зв`язку з чим Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області було ліквідовано.

Згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнений у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції).

Наказом Національної поліції України №170 о/с від 11.11.2015 позивача було прийнято на службу в управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України на посаду старшого оперуповноваженого.

Наказом Національної поліції України №123 о/с від 24.02.2016 позивача призначено на посаду начальника відділу оперативного моніторингу управління внутрішньої безпеки в Полтавській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 06.12.2016 № 513 о/с позивача було призначено на посаду заступника начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в Харківській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24.02.2017 № 116 о/с позивача було призначено на посаду заступника начальника відділу боротьби зі злочинними проявами пов`язаними з діяльністю радикальних угрупувань, і розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них, управління карного розшуку ГУНП в Харківській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24.07.2018 № 98 о/с позивача було призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору з обслуговування об`єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 18.03.2019 № 76 о/с позивача було призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 03.05.2019 № 125 о/с позивача було призначено на посаду старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 3 (м. Куп`янськ) управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 22.08.2019 № 310 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника відділу кримінальної поліції Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.08.2019 № 323 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника Шостшинського відділу поліції - начальником сектору кримінальної поліції ГУНП в Сумській області.

Наказом Національної поліції України від 21.10.2019 № 1218 о/с позивач був призначений на посаду заступника начальника 2-го управління (розкриття злочинів проти особи) - начальником 1-го відділу (організації розкриття злочинів проти особи) Департаменту карного розшуку Національної поліції України.

Наказом Національної поліції України від 19.04.2021 № 477 о/с позивача було звільнено з посади заступника начальника 2-го управління (розкриття злочинів проти особи) - начальника 1-го відділу (організації розкриття злочинів проти особи) Департаменту карного розшуку Національної поліції України за п. 2 (через хворобу) ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 23.04.2021 з виплатою компенсації за 8 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 13 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік.

Судовим розглядом справи встановлено, що 12.05.2021 між позивачем та адвокатом було укладено договір про надання правової допомоги, після чого адвокатом з метою з`ясування нарахувань та виплат, які отримував під час проходження служби заступник начальника 2-го управління (розкриття злочинів проти особи) - начальник 1-го відділу (організації розкриття злочинів проти особи) ДКР Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_1 направлено адвокатський запит від 14.09.2021 № 269/21 до Національної поліції України.

У позовній заяві позивачем вказано, що при досліджені наданих відповідачем листом від 06.10.2021 року № 94аз/12/1/2/03-2021 розрахункових листів та наказів про надання позивачеві відпусток за час проходження служби в підрозділах Національної поліції України, вбачається відсутність нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роках оплачувані відпустки.

Також, позивачем вказано, що вислуга років позивача станом на час призначення 07.11.2015 до лав Національної поліції України з урахуванням служби в Збройних силах України складала 11 років 05 місяців 25 днів.

В той же час, у позовній заяві вказано, що в супереч вимогам ст. 116 КЗпП відповідач не здійснив нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роках оплачувані відпустки, в день звільнення позивача 23.04.2021 року.

Представником позивача на адресу відповідача було направлено клопотання від 03.11.2021 № 311/21, в якому останній просив здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 146 діб відпустки у 2021 році.

Листом Національної поліції України від 09.12.2021 за № П-1147/12/1/2/03-202 представника позивача із посиланням на приписи п.8 розділу ІІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 «Про затвердження Порядку та умов виплат грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» позивача повідомлено про те, що відповідно до наказу Національної поліції України від 19.04.2021 року №477 о/с виплачена компенсація відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році, в кількості 8 діб, та додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, в кількості 13 діб. Відтак, вказано, що правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 146 діб відпустки за минулі роки немає.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлено Законом України «Про відпустки».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Приписами ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Положеннями ч.ч.1 та 3 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Приписами ч.ч. 1, 2, 3 та 4 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до ч.ч. 8, 9, 10 та 11 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Приписами Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз. 7 та 8 п.8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2020 по справі №818/1276/17, питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18).

При цьому, Верховний Суд відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і вважає правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

З аналізу наведених норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Відтак, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Враховуючи відсутність правового врегулювання даного питання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 19 січня 2021 року по справі №160/10875/19.

Позивачем у позовній заяві вказано, що з листа відповідача від 06.10.2021 №94аз/12/1/2/03-2021 та наданих розрахункових листів про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу стало відомо про те, що він під час проходження служби в Національній поліції України не використав наступні відпустки, а саме: 2015 рік - 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час, 8 діб додаткової оплачуваної відпустки; 2016 рік - 30 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки, 9 діб додаткової оплачуваної відпустки; 2017 рік - 30 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки, 10 діб додаткової оплачуваної відпустки; 2018 рік - 30 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки, 11 діб додаткової оплачуваної відпустки; 2019 рік - 2 доби додаткової оплачуваної відпустки; 2020 рік - 07 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки, 6 діб додаткової оплачуваної відпустки.

Відтак, позивач загалом має 146 діб невикористаної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач має невикористану частину щорічної чергової відпустки за вказані роки, а отже, останній має право на отримання компенсації за таку відпустку.

Отже, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки та наявність підстав для належного захисту прав останнього для зобов`язання відповідача внести відомості до наказу від 19.04.2021 № 477 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки, а також нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористанні у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01061) про визнання бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки.

Зобов`язати Національну поліцію України внести відомості до наказу від 19.04.2021 № 477 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки.

Зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 році оплачувані відпустки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.