Рішення № 106643704, 05.10.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11885/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо визначення дати, з якої призначена пенсія; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника з 09.11.20 на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 08.02.22 № 502/1999/21 про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 08.02.2022 № 502/1999/21, яке набрало законної сили 19.03.2022, за її заявою визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім з 09.11.2020. 24 березня 2022 р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника на утримання сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останньому призначено пенсію з 24 березня 2022 р., тобто з моменту подачі заяви. На переконання позивачки, пенсійному управлінню належало призначити пенсію з 09.11.2020 - дати, з якої ОСОБА_3 визнано безвісно відсутнім. Так, пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника на підставі п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З цією метою позивача звернулася із листом до ГУ ПФУ в Одеській області, на що отримала лист від 03.05.2022 № 7737/5709/Ч-02/8-15000/2, в якій процитовано положення ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та роз`яснено, що наразі ОСОБА_3 за рішенням суду є безвісно відсутнім, а не померлим; повідомлено про право на звернення до ПФУ з моменту смерті ОСОБА_3 . В силу ст. 46 ЦК України, право на звернення до суду про визнання особи померлою виникне у 2023 році. На переконання позивача, ГУ ПФУ проігноровано ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті» (який діяв на час виникнення правовідносин) та судове рішення Київського районного суду Одеської області від 08.02.2022 № 502/1999/21, що зумовило її звернутися за судовим захистом із даним позовом.

Ухвалою судді від 31.08.22 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.09.22 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 24.03.2022 звернулася до Головного управління з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на неповнолітнього сина згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У свою чергу, згідно із положеннями ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мають: непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на повному його утриманні та одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника право на пенсію по втраті годувальника мають: рідні діти годувальника; усиновлені діти; пасинок і падчерка (за умови, що вони не одержували аліментів від батьків). Днем звернення за призначенням пенсії є день подання у відповідний орган, що призначає пенсії, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами. Відповідно до п. 1.1 Порядку заява про призначення подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Так, Головне управління, розглянувши заяву та додані до неї документи, зокрема, рішення Кілійського районного суду від 08.02.2022, здійснило призначення пенсії по втраті годувальника позивачу з 24.03.2022. Вказаним судовим рішенням по справі №502/1999/21 не вирішувалися позовні вимоги до Головного управління. Листом від 03.05.2022 №7737-5709/Ч-02/8-1500/22 надано роз`яснення норм пенсійного законодавства та повідомлено, що, оскільки рішення суду про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3 набрало чинності лише 19.03.2022, а звернення з заявою про призначення пенсії відбулося 24.03.2022 відсутні правові підстави для призначення пенсії по втраті годувальника неповнолітньому її сину з більш раннього періоду. В резолютивній частині рішення Кілійського районного суду від 08.02.2022 вирішено визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 - безвісно відсутнім з 09.11.2020. Судові рішення виконуються сторонами в межах покладених судом зобов`язань, а рішенням по справі №502/1999/21 на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не покладено зобов`язань щодо призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 09.11.2020, тобто з дати визнання її чоловіка безвісно відсутнім. Факт встановлення безвісно відсутнім ОСОБА_3 набрав законної сили лише 19.03.2022. Тобто, до моменту винесення, набрання чинності та безпосередньо отримання рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою у позивача не виникає право на розгляд питання щодо призначення пенсії по втраті годувальника.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 08.02.2022 № 502/1999/21, яке набрало законної сили 19.03.2022, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання фізичної особи безвісно відсутньою задоволено: визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 - безвісно відсутнім з 09.11.2020 року.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане 10.07.2007, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином батьків: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 .

24.03.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , Головне управління здійснило призначення пенсії по втраті годувальника на утримання сина ОСОБА_5 з 24.03.2022 - дати звернення заявниці до територіального пенсійного управління.

13.04.2022 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просила здійснити перерахування пенсії у зв`язку із втратою годувальна з 09.11.2020 - дати, встановленої судовим рішенням, зникнення годувальника, зважаючи на приписи ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті».

У відповідь листом від 03.05.2022 №7737-5709/Ч-02/8-1500/22 ГУ ПФУ в Одеській області надано роз`яснення позивачці щодо норм пенсійного законодавства та повідомлено, що, оскільки рішення суду про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3 набрало чинності лише 19.03.2022, а звернення з заявою про призначення пенсії відбулося 24.03.2022, - відсутні правові підстави для призначення пенсії по втраті годувальника неповнолітньому її сину з більш раннього періоду.

Зважаючи на те, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області проігноровано ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті» (який діяв на час виникнення правовідносин) та судове рішення Київського районного суду Одеської області від 08.02.2022 № 502/1999/21, позивач звернулася за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, втрати годувальника.

Основні принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції від 21.03.2022, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника є пенсійною виплатою, що призначається в солідарній системі (ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV).

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені положеннями статті 36 Закону № 1058-IV, на підставі яких, така пенсія призначається дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" (ч.1 ст.36 Закону №1058-ІV в редакції 02.01.2020 - чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону №1058-IV положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Аналогічні норми містить і Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти".

Зокрема, частина четверта статті 6 Закону №2505-VIII визначає, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти, мають право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням таких особливостей:

1) непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, які були на її утриманні, незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу, мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо інше не передбачено цим Законом. Дітям особи, зниклої безвісти, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні такої особи. Батьки і чоловік (дружина) особи, зниклої безвісти, які не були на її утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо внаслідок такого зникнення вони втратили джерело засобів до існування;

2) право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням положень цього Закону виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника виплачується членам сім`ї особи, зниклої безвісти, з урахуванням положень цього Закону за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус;

4) право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника припиняється з дня, наступного за днем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти;

5) смерть особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає родичам такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із частиною 1 статті 38 Закону №1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до територіального пенсійного управління, подала необхідні документи, передбачені Порядком №22-1.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім встановлених законом випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Зокрема, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника (пункт 3 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV).

24.03.2022 позивач звернулась до територіального пенсійного управління із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 08.02.2022 № 502/1999/21, яке набрало законної сили 19.03.2022, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , про визнання фізичної особи безвісно відсутньою задоволено: визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 - безвісно відсутнім з 09.11.2020 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Суд зазначає, що позивач звернулась до пенсійного органу після набрання рішенням законної сили - 24.03.2022, що виключає пропуск нею 12 місячного строку звернення із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України до спливу 12 місяців з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Відтак, є всі підстави для призначення синові позивачки пенсії у зв`язку з втратою годувальника з моменту визнання годувальника безвісно відсутнім.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Вчинення державним органом всіх дій та прийняття всіх рішень за замовченням слугує виключно суспільному інтересу і в межах реалізації принципу належного врядування органи державної влади зобов`язані діяти послідовно.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Отже сплачена надміру позивачем сума судового збору 47,60 грн (1040 - 992,4) підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо визначення дати, з якої призначена пенсії ОСОБА_1 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника з 09.11.2020 на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 08.02.2022 № 502/1999/21 про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім з 09.11.2020 відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті» в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,4 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 47,60 гривень (сорок сім грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк