Постанова № 10664244, 22.07.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2010 р. Справа № 2a-1715/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю :

представника позивача : ОСОБА_1

представника відповідача : Гринчак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_3,

до відповідача : Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську,

про скасування повідомлення-рішення № 0000581703/0 від 25.03.2010 р. та № 0000581703/1 від 23.04.2010 р., -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2010 року фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі - відповідач) про скасування повідомлень-рішень № 0000581703/0 від 25.03.2010р. та № 0000581703/1 від 23.04.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з висновками наведеними відповідачем в акті перевірки № 4577/17-3/2862714773 від 09.03.2010 р., вважає їх необґрунтованими та незаконними. Висновки відповідача, викладені у акті перевірки, щодо ненадання підтверджуючих документів про правомірність формування розміру задекларованого податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 43893 грн. в період з 01.10.2006 р. по 26.06.2007 р., спростовує їх наданням у судовому засіданні. Враховуючи наведене, податкові повідомлення - рішення № 0000581703/0 від 25.03.2010 р. та № 0000581703/1 від 23.04.2010 р., які винесено за наслідками вказаної перевірки, залишені без змін в ході адміністративного оскарження, просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, надавши усні та письмові пояснення.

Представник відповідача подав заперечення до адміністративного позову. Даним запереченням та своїм поясненням в судовому засіданні навів підстави проведення перевірки позивача, виявлені порушення, відповідно до яких визначені суми податкових зобовязань та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог законодавства, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що в адміністративному позові слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення № 00009922 від 23.02.2010 р., виданого ДПІ в м. Івано-Франківськ, старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби II рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Назаровичем Ігорем Ярославовичем проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

Перевірку проведено на підставі ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. за № 509-ХІІ зі змінами і доповненнями, у відповідності до плану-графіку перевірок та з відома і в присутності підприємця ОСОБА_3.

09.03.2010 року за результатами проведеної планової виїзної перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську складено акт № 4577/17-3/НОМЕР_1 від 09.03.2010 р. Про результати планової виїзної комплексної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року(а.с. 9-12).

В ході перевірки встановлені порушення п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартістьвід 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР), внаслідок чого донараховано податку на додану вартість за період перевірки в сумі 28104,67 грн., а також порушення ст.ст. 1, 2, 5 Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів№ 1963-ХІІ від 11.12.1991 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого на підставі ст. 6 вказаного Закону донараховано 2036,6 грн. податку з власників транспортних засобів за 2007-2009 р.р.

При перевірці правильності включення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань відповідачем встановлено (згідно наданої відповіді №74783 від 10.11.2008 р. від ТОВ «Монокарбуд»код 34084696), що у грудні 2006 р. до складу податкових зобов'язань позивачем не включена сума ПДВ - 23018,0 грн., у І кв. 2007р. до складу податкових зобов'язань не включена сума ПДВ - 6113,67 грн. Внаслідок вказаного позивачем занижено чисту суму зобов'язань, належну до сплати за період з 01.10.2006 р. по 26.06.2007 р. в сумі 29131,67 грн., а саме: за грудень 2006р. в розмірі 23018,00 грн., за І кв. 2007р. в сумі 6113,67 грн., чим порушено п.п. 7.3.1 п. 7.3, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями.

Згідно поданих декларацій по податку на додану вартість за період з 01.10.2006 р. по 26.06.2007 р. сума податкового кредиту становить 43893,0 грн. Для перевірки позивачем не надано первинних документів (податкових накладних), які підтверджують задекларовану суму податкового кредиту за період з 01.10.2006 р. по 26.06.2007 р.

Внаслідок вказаного в ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту за рахунок безпідставного включення сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними за період з 01.10.2006 р. по 26.06.2007 р. в сумі 43893,0 грн., а саме: за жовтень 2006 р. в сумі 167,0 грн., за листопад 2006 р. в сумі 9588,0 грн., за грудень 2006 р. - 12147,0 грн., за І кв. 2007 р. - 8031,0 грн., за II кв. 2007 р. - 13960,0 грн., чим порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартістьзі змінами та доповненнями.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Таким чином, за період, що перевірявся, на підставі п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями підприємцем завищено суму податкового кредиту в розмірі 43893,00 грн., за період з 01.10.2006 р. по 26.06.2007 р.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту Закону №168/97-ВР).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Згідно п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином перевіркою правомірно було встановлено порушення позивачем ст. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого останньому було донараховано податок на додану вартість за період перевірки в розмірі 28104,67 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган (самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Керуючись п.п. 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ в м. Івано-Франківськ до позивача було застосовано штрафну санкцію в розмірі 14052,33 грн.

Враховуючи дані порушення ДПІ в м. Івано-Франківську правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0000581703/0 від 25.03.2010 р. та №0000581703/1 від 23.04.2010 р. про визначення фізичної особи підприємця ОСОБА_3 податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42157,00 грн., в тому числі 28104,67 грн. за основним платежем та 14052,33 грн. за штрафними санкціями (а.с. 13, 14).

В обґрунтування своїх вимог позивачем у судовому засідання подано суду копії податкових накладних, видані ПП Калина, що, на думку позивача підтверджують розмір задекларованого податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 43893 грн. в період з 01.10.2006 р. по 26.06.2007 р., а саме : № 45 від 30.10.2006 р. на 3083,40 грн., № 66 від 18.12.2006 р. на 2500,00 грн., № 78 від 22.12.2006 р. на 1333,33 грн., № 06 від 29.01.2007 р. на 1000,00 грн., № 09 від 22.02.2007 р. на 3600,00 грн., № 12 від 27.03.2007 р. на 4400,00 грн., № 15 від 27.04.2007 р. на 6000,00 грн., № 18 від 29.05.2007 р. на 3000,00 грн., № 20 від 29.06.2007 р. на 3000,00 грн.

На підтвердження вказаних податкових накладних позивачем надано копії Договорів оренди спеціалізованих (будівельних) транспортних засобів та будівельного обладнання від 02.09.2006 р. та 02.01.2007 р., укладених між ПП Калината позивачем, а також акти прийому робіт (надання послуг), складених на виконання даних договорів, а саме : акт від 30.10.2006 р. на 18500,00 грн., акт від 18.12.2006 р. на 15000,00 грн., акт від 22.12.2006 р. на 8000,00 грн., акт від 29.01.2007 р. на 6000,00 грн., акт від 22.02.2007 р. на 21600,00 грн., акт від 29.01.2007 р. на 6000,00 грн., акт від 27.03.2007 р. на 26400,00 грн., акт від 27.04.2007 р. на 36000,00 грн., акт від 29.05.2007 р. на 18000,00 грн., акт від 29.06.2007 р. на 18000,00 грн.

Судом встановлено, що на момент здійснення відповідачем перевірки, у позивача були відсутні податкові накладні, подані ним у судовому засідання, не представлення яких позивачем відповідачу засвідчено на ст. 4, 8, 12, 13 акту перевірки № 4577/17-3/НОМЕР_1 від 09.03.2010 р.

Посилання позивача на те, що на його адресу не надходило від відповідача вимоги про надання додаткових документів, чи надання пояснень щодо відсутності якихось документів не враховуються судом, у звязку із тим, що про проведення перевірки, періоду її проведення із зобовязанням надати всі підтверджуючі документи (в т.ч. отримані позивачем податкові накладні в період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р.) відповідачем було повідомлено позивача письмово листом (вимогою), про отримання якого позивачем свідчить поштове повідомлення від 03.03.2010 р. (а.с. 42-43).

Таким чином, судом не беруться до уваги доводи позивача про правомірність формування розміру задекларованого податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 43893 грн. в період з 01.10.2006 р. по 26.06.2007 р., оскільки податкові накладні (в т.ч. первинні бухгалтерські документи), які підтверджували б факт формування вказаного податкового кредиту, були відсутні на момент перевірки, що відображено на ст. 4, 8, 12, 13 акту перевірки № 4577/17-3/НОМЕР_1 від 09.03.2010 р. (а.с. 72, 74, 76).

Згідно абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартістьпідставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Крім того, суд зазначає, якщо після проведення перевірки платник податків одержує чи виявляє документи про підтвердження податкового кредиту, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних у наступному податковому періоді.

Таким чином, відповідачем правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0000581703/0 від 25.03.2010 року та №0000581703/1 від 23.04.2010 року.

Враховуючи наведене позовні вимоги суд вважає не обгрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:/підпис/ Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 27.07.2010 року.