Ухвала суду № 106642330, 06.10.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 жовтня 2022 року Київ№ 320/15632/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Вест Файненс Енд Кредит Банк» до Державного реєстратора Виконавчого комітету Студениківської сільської ради Київської області Здольник Тетяни Анатоліївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області; Товариство з обмеженою відповідальністю «Білкові Інгредієнти і Технології»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Міла Інвест»; Товариство з обмеженою відповідальністю «АСГО Інтернешинал», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Вест Файненс Енд Кредит Банк» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Виконавчого комітету Студениківської сільської ради Київської області Здольник Тетяни Анатоліївни, в якому позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 22.11.2021 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1947223632224;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про внесення змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з індексним номером 33876563 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1947223632224 в частині внесення змін до наступних розділів: «Додаткові відомості про інші речові права», доповнивши наявні в ньому відомості інформацією про дату зміни орендаря, а саме: 27.06.2018; «Опис об`єкта іншого речового права», замінивши слова «під розміщення виробничої бази» словами «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

У якості підстави позову позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно не прийнято рішення за результатами розгляду заяви від 22.11.2021 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1947223632224, в частині внесення змін до наступних розділів: «Додаткові відомості про інші речові права», доповнивши наявні в ньому відомості інформацією про дату зміни орендаря, а саме: 27.06.2018; «Опис об`єкта іншого речового права», замінивши слова «під розміщення виробничої бази» словами «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Ухвалою суду від 18.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дмитрівську сільську раду Бучанського району Київської області; Товариство з обмеженою відповідальністю «Білкові Інгредієнти і Технології»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Міла Інвест»; Товариство з обмеженою відповідальністю «АСГО Інтернешинал».

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Білкові Інгредієнти і Технології» 21.04.2022 надійшли пояснення щодо позовної заяви, з яких вбачається, що між позивачем, ТОВ «Білкові Інгредієнти і Технології», ТОВ «Міла Інвест» та ТОВ «АСГО Інтернешинал» існує спір про право власності на частину земельної ділянки за кадастровим номером 3222484400:11:003:0004.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

12.05.2005 між Дмитрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ «Білкові Інгредієнти та Технології» укладено договір оренди земельної ділянки державної власності (кадастровий номер 3222484400:11:003:0004), що посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2933. При цьому, нерухомість, що знаходилася на вказаній земельній ділянці була передана в іпотеку АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк», який згодом у 2018 році став власником цієї нерухомості.

Так, 27.06.2018 між АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» та ТОВ «Білкові Інгредієнти та Технології» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2098, за яким в рахунок задоволення вимог за Договором іпотеки № 162-5368/16-КЮ від 08.11.2016 прийняв у власність нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, загальною площею 1437, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Комарова, 23К.

24.12.2019 між ТОВ «Білкові Інгредієнти та Технології» та ТОВ «Міла Інвест» укладено Договір суборенди частини земельної ділянки у розмірі 0,8 га.

31.10.2019 між ТОВ «Білкові інгредієнти та технології» та ТОВ «Асго Інтернешинал» було укладено договір суборенди частини земельної ділянки у розмірі 1 га.

Договори суборенди були предметом розгляду у справах № 911/2865/20 та № 911/2866/20 відповідно. Рішеннями Господарського суду Київської області від 26.01.2021 та від 28.07.2021, що набрали законної сили 29.06.2021 у справі № 911/2865/20 та 15.06.2022 у справі № 911/2866/10, у задоволенні позовних вимог АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» відмовлено повністю.

Відмова у задоволенні позовних вимог зводиться до того, що особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Таким чином, враховуючи те, що площа нерухомого майна - нежитлової будівлі, яка належить на праві власності АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк», займає незначний відсоток загальної площі земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, господарські суди дійшли висновку, що слід керуватись принципом співмірності площі земельної ділянки належної попередньому власнику будівлі з площею зайнятою будівлею з урахуванням площі необхідної для її обслуговування, оскільки в іншому випадку права первинного орендаря земельної ділянки будуть порушуватись, а тому АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» повинен довести яка саме площа земельної ділянки є необхідною для розміщення та обслуговування належного йому майна нежитлової будівлі.

У процесі розгляду справ, АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» не було надано жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували та обґрунтовували площу земельної ділянки, необхідної для розміщення та належного обслуговування майна, яке належить йому на праві власності та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484400:11:003:0004, а також необхідності використання всієї її площі 2,0000 га.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2022 скаргу ОСОБА_1 , ТОВ «Білкові Інгредієнти та Технології» від 10.12.2021 задоволено частково. Скасовано рішення від 22.11.2021 № 61748730, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Студениківської сільської ради Київської області Здольник Тетяною Анатоліївною. Тимчасово блоковано доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Студениківської сільської ради Київської області ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» до Міністерства юстиції України, треті особи: державний реєстратор Виконавчого комітету Студениківської сільської ради Київської області Здольник Тетяна Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білкові Інгредієнти та Технології», ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2022 відкрито провадження у справі № 640/2446/22. Справа знаходиться на стадії розгляду.

При вирішенні поданої заяви суд виходить із такого.

У силу дії статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього кодексу. Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України).

Поняття іпотеки деталізовано у статті 1 Закону України «Про іпотеку», яка визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент задоволення вимог іпотекодержателя) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частинами першою другою статті 116 земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до рішення Дмитрівської сільської ради від 12.10.2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності Дмитрівської сільської ради в с. Мила по вул. Комарова, 23-К» позивач отримав дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки.

Як убачається з матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено тим, що позивач просить суд зобов`язати відповідача внести додаткові відомості до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з метою встановити дату зміни орендаря земельної ділянки 27.06.2018 та змінити відомості стосовно земельної ділянки «під розміщення виробничої бази» словами «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Отже, у цьому випадку звернення позивача до суду з позовом є способом захисту його прав саме як іпотекодержателя нерухомого майна.

Позивач фактично оскаржує не стільки бездіяльність державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, як заявляє вимоги щодо закріплення своїх майнових права на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення судами рішень у справі) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З огляду на наведене, суд уважає, що відносини, що склались між сторонами у цій справі, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, відносно позивача з боку суб`єкта владних повноважень не вчинено бездіяльності, яка б могла бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Так, позивач оскаржує начебто вчинену бездіяльність відповідача з приводу неналежного розгляду його заяви про проведення державної реєстрації іншого речового права (права оренди). Бездіяльність відповідача зводиться до того, що ним внесені відповідні зміни та доповнення до запису з індексним номером 33876563 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна за реєстровим номером 1947223632224, але не вказано дату « 27.06.2018» та не зазначено, що цільовим призначення земельної ділянки є для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Водночас, як з`ясовано судом між позивачем та ТОВ «Білкові Інгредієнти та Технології» існує спір щодо права власності на земельному ділянку саме у розмірі 2 га. Позивач претендує на всю земельну ділянку у розмірі 2 га, а ТОВ «Білкові Інгредієнти та Технології» уважає, що позивачу належить лише та частина, яка знаходиться під майном, переданим позивачу після задоволення вимог іпотекодержателя.

За таких обставин суд доходить висновку, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд роз`яснює позивачеві про віднесення цієї категорії справ до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Згідно із частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

закрити провадження в адміністративній справі № 320/15632/21 за позовом Акціонерного товариства «Вест Файненс Енд Кредит Банк» до Державного реєстратора Виконавчого комітету Студениківської сільської ради Київської області Здольник Тетяни Анатоліївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області; Товариство з обмеженою відповідальністю «Білкові Інгредієнти і Технології»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Міла Інвест»; Товариство з обмеженою відповідальністю «АСГО Інтернешинал», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Шевченко А.В.