Ухвала суду № 106642248, 05.10.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у розстрочці виконання рішення суду

05 жовтня 2022 року м.Київ № 810/3071/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про відстрочення виконання рішення суду у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Переслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними, скасування рішень та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Переслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Клименка Ю.В. «Про відкликання з відпустки ОСОБА_1 » від 21 травня 2018 року № 63-к;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 21 травня 2018 року №64-к «Про припинення повноважень ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області та стягнути з Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату з 21 травня 2018 року до дня фактичного поновлення на посаді.

Рішенням суду від 01.02.2021 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 21 травня 2018р. за №64-к «Про припинення повноважень ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області; стягнуто з Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату з 21 травня 2018 року до дня фактичного поновлення на посаді у розмірі 730 953 (сімсот тридцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 00 коп з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Також, звернуто до негайного виконання рішення суду у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22 199 ( двадцять дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 33 коп з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 залишено без змін.

Також цією постановою здійснено заміну відповідача з Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації на її правонаступника - Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області.

Ухвалою суду від 18.01.2022 замінено сторону виконавчого провадження №64635259, а саме боржника Переяслав-Хмельницьку районну державну адміністрацію Київської області (код ЄДРПОУ - 24219983) на її правонаступника - Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області (код ЄДРПОУ - 24209740, Київська область, м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 74).

Ухвалою суду від 18.01.2022 виправлено помилку у виконавчих листах №810/3071/18, виданих 05.10.2021, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області та стягнення середньомісячної заробітної плати за період з 21.05.2018 по день поновлення на посаді у розмірі 730953 грн, та визнано вірним ідентифікаційним кодом боржника, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, - "24209740" замість невірного коду "24219983".

27.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання судового рішення, яке обґрунтовано тим, що на виконання рішення суду позивачка подала до Бориспільської РДА оригінал трудової книжки для внесення до неї запису про поновлення на посаді заступника голови Переяслав-Хмельницької РДА. При цьому було виявлено, що до трудової книжки ОСОБА_1 внесено записи за № 16 від 11.09.2019 про те, що вона призначена на посаду заступника директора Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 19023989), згідно наказу № 29-к від 09.09.2019, та запис № 17 від 22.06.2021 про те, що вона звільнена з посади за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 29-к від 04.06.2021, поставлена печатка та підпис директора В.Марухно. Таким чином, до 01 лютого 2021 року, тобто до моменту винесення рішення у справі № 810/3071/18, а загалом 342 робочі дні, позивачка працювала на посаді заступника директора Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, і цей період не може бути зарахований до часу вимушеного прогулу ОСОБА_1 . Відповідно до розрахунків суду, сума заробітної плати за час нібито вимушеного прогулу, а фактично за час роботи у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, мала би складати 370 386,00 грн, як 1083грн середньоденного заробітку помножені на 342 робочі дні. А отже, виплати ОСОБА_1 мають бути зменшені на цю суму, що призведе до неможливості виконання судового рішення, приписами якого належить виплатити саме 730953 грн. Разом із тим, виплата всієї суми, визначеної судовим рішенням, з урахуванням виявлених обставин, призведе до втрат Державного бюджету України, за рахунок якого такі виплати мають бути здійснені. Відповідач стверджує, що позивачка протиправно не повідомила суд про наявність у неї трудових відносин під час судового розгляду, що призвело до неправильного розрахунку належної до виплати суми, що, у свою чергу, може призвести до заподіяння шкоди державі, Бориспільська районна державна адміністрація звернулася із заявою до Бориспільського РУП ГУНП в Київській області за фактом вчинення кримінального правопорушення. За вказаною заявою внесені відомості до Єдиного реєстру

досудових розслідувань за № 12022116240000179 від 10.09.2022. На цей час відділ поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області здійснює досудове розслідування, за результатами якого можливий новий розгляд справи щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 та перегляд судового рішення. Таким чином, виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 810/3071/18 неможливе до моменту прийняття рішення у кримінальному провадженні та перегляду судового рішення в адміністративній справі. Для цього, а також задля уникнення заподіяння збитків Державному бюджету України, необхідне відстрочення виконання судового рішення строком один рік з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Для розгляду даної заяви, судом призначено судове засідання на 04.10.2022.

У призначений для розгляду справи час, сторони та їхні представники до суду не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання, були повідомлені належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду або розгляд заяви у їх відсутність сторони не звертались.

Від представника позивачки надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення. У яких представник позивача стверджує про те, що розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, який присуджений позивачці не підлягає зменшенню чи перегляду. Та обставина, що позивачка у період розгляду справи перебувала у трудових відносинах з іншим роботодавцем та отримувала заробітну плату на іншому місці роботи ніяким чином не впливає на розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає виплаті позивачці за наслідками судового розгляду спору.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3ст. 378 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч. 5ст. 378 КАС України).

Отже, підставами для відстрочення виконання судового рішення можуть бути виняткові обставини, які ускладнюють його виконання. Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 72 - 77 КАС України. При цьому, обов`язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 адміністративний позов задоволено: визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 21 травня 2018р. за №64-к «Про припинення повноважень ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області; стягнуто з Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату з 21 травня 2018 р. до дня фактичного поновлення на посаді у розмірі 730 953 грн. 00 коп. з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Судом встановлено, що підставою для поновлення позивачки на посаді заступника голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області та стягнення середньомісячної заробітної плати з 21 травня 2018 року до дня фактичного поновлення на посаді у розмірі 730 953 (сімсот тридцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн. 00 коп. з відрахуванням обов`язкових податків і зборів було встановлення судом недотримання відповідачем при звільненні позивачки вимог трудового законодавства, та протиправність розпорядження голови Переяслав-Хмельницької РДА Клименком Ю.В. від 21.05.2018 №64-к.

Заявник стверджує, що позивачка працювала на посаді заступника директора Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, і цей період не може бути зарахований до часу вимушеного прогулу ОСОБА_1 , а тому розрахунок виплат ОСОБА_1 мають бути зменшені на 342 робочі дні, коли позивачка працювала на посаді заступника директора Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, і цей період не може бути зарахований до часу вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

Однак, відповідно до ст. 235 КЗпП поновленню на роботі піддягає працівник, який був звільнений без законної підстави або незаконно переведений на іншу роботу.

Ухвалюючи рішення про поновлення незаконно звільненого працівника суд відповідно до статті 235 КЗпП України одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналіз викладених положень статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що у випадку незаконного звільнення, орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №826/808/16, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі №826/9155/16.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно з пунктом 1 Порядку №100 цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з пунктом 10 Порядку №100, який був чинним у період вимушеного прогулу позивача, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули, починаючи з дня незаконного звільнення по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

Водночас середньоденна заробітна плата (для цілей визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) є часткою розміру заробітної плати за останні два місяці перед звільненням (розрахунковий період) і кількості робочих днів у такому періоді.

Щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 лютого 2022 року справа №755/12623/19 зробила наступні висновки.

На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Якщо незаконно звільнений працівник уже працює на іншому підприємстві, для мінімізації можливих ризиків роботодавець повинен поновити його на роботі з дня звільнення, та сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Відтак, твердження відповідача щодо необхідності зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та необґрунтованими.

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статею 14 КАС України визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду від 01.02.2021.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Бориспільської районної державної адміністрації про відстрочення виконання судового рішення, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лисенко В.І.