ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ"18" червня 2010 р. Справа № 2a-1179/10/0970м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюк П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представника позивача: Маланюк О.Я.
представників відповідача: Федорців О.О., Образюк Б.Б., Пилипонюк Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Універсам Дністровський",
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську,
про визнання податкових повідомлень-рішень № 0000542302/0, № 0000391703/0 та № 0000552302/0 від 11.03.2010 року нечинними та зобов'язання вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
24.03.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Універсам Дністровський" (далі - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську (далі відповідач) про визнання податкових повідомлень-рішень № 0000542302/0, № 0000391703/0 та № 0000552302/0 від 11.03.2010 року нечинними та зобов'язання вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з висновками наведеними відповідачем в акті перевірки за №3938/22-0/36321921 від 26.02.2010 року, вважає їх необґрунтованими та незаконними. Враховуючи наведене, податкові повідомлення - рішення № 0000542302/0, № 0000391703/0, № 0000552302/0 від 11.03.2010 року, які винесено за наслідками вказаної перевірки просить визнати нечинними.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, надавши усні та письмові пояснення.
Представники відповідача подали заперечення до адміністративного позову. Даним запереченням та своїми поясненнями в судовому засіданні навели підстави проведення перевірки позивача, виявлені порушення, відповідно до яких визначені суми податкових зобовязань та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Зазначили, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог законодавства, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 26.02.2010 року за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську складено акт № 3938/22-0/36321921 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Універсам Дністровський" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року" (а.с. 10-21).
В ході перевірки встановлені порушення п.1.4. ст..1, п.п. 2.3.1. п.2.3. ст.. 2, п. 9.6., 9.4. ст. 9, п.п. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість»" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 223760,00 грн., в тому числі: за жовтень 2009 року 207920,00 грн., за листопад 2009 року 7920,00 грн., за грудень 2009 року 7920,00 грн.
Враховуючи дані порушення ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000552302 від 11.03.2010 року про визначення ТзОВ "Універсам Дністровський" податкового зобоязання з податку на додану вартість в сумі 333944,00 грн, в тому числі 223760,00 грн. за основним платежем та 110184,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 24).
Також, перевіркою встановлено порушення п. 1.15. ст. 1, п.п.е) 4.2.9. п. 4.2 ст. 4, п.п. 11.2.2. п. 11.2. ст. 11, п.17.2. ст. 17, п. 19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV із змінами та доповненнями (далі - Закон №889-IV) в результаті чого донараховано за 2009 рік 174235,00 грн. податку з доходів фізичних осіб.
За вказані порушення ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000391703/0 від 11.03.2010 року про визначення ТзОВ "Універсам Дністровський" податкового зобоязання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в сумі 522705, 00 грн., в тому числі 174235,00 грн. за основним платежем та 348470,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 23).
Крім того, в ході перевірки встановлені порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон №334/94-ВР), внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в 3 кварталі у сумі 250000,00 грн.
За вказані порушення ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000542302/0 від 11.03.2010 року про визначення ТзОВ "Універсам Дністровський" податкового зобоязання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 50000,00 грн. (а.с. 22).
Суд частково не погоджується з вищенаведеними висновками позивача зазначеними в акті перевірки № 3938/22-0/36321921 від 26.02.2010 року, які стали підставою винесення оскаржуваних повідомлень-рішень.
Так, щодо позовних вимог ТзОВ "Універсам Дністровський" про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення №0000552302 від 11.03.2010 року суд зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ "Універсам Дністровський" (позичальник) згідно Договору позики від 28.05.2009 року №б/н отримано від громадянина України ОСОБА_5 (позикодавець) поворотну фінансову допомогу в сумі 1 млн.грн. (а.с. 38).
Вказані кошти позикодавцем ОСОБА_5 перераховано позичальнику в безготівковій формі згідно банківських виписок від 09.07.2009 року та 17.07.2009 року (а.с. 66).
Згідно п. 2.4 зазначеного Договору позики Позичальник зобовязаний повернути Позикодавцеві суму позики в повному обсязі на письмову вимогу Позикодавця.
В звязку з невиконанням умов договору ОСОБА_5 звернувся до Обухівського районного суду з позовом про стягнення на нерухоме майно боржника.
Рішенням Обухівського районного суду від 08.09.2009 року в рахунок забезпечення погашення заборгованості за договором позики від 28.05.2009 року в сумі 1 млн.грн. звернуто стягнення на нерухоме майно боржника - цілісний майновий комплекс (нежитлові приміщення, загальною площею 4829,5 кв.м., що в м.Івано-Франківськ по вул. Дністровська, 26), що належав на праві власності ТзОВ "Універсам Дністровський". Даним рішенням суду право власності на вказаний майновий комплекс визнано за ОСОБА_5 (а.с. 63).
В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити вимоги ч. 1 ст. 72 КАС України, якими передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З врахуванням наведеного при розгляді даної адміністративної справи суд вважає доказаними обставини, які встановлені вищенаведеним рішенням Обухівського районного суду від 08.09.2009 року в цивільній справі, оскільки дане рішення набрало законної сили, справа розглядалась за участю ТзОВ "Універсам-Дністровський", відносно якого встановлені вказані обставини.
Зокрема, доказаними є наступні обставини: зобовязання виникли за договором позики від 28.05.2009 року; дані зобовязання не виконані; стягнення на нерухоме майно звернуто в рахунок забезпечення погашення заборгованості за договором позики; судом зазначено - "Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України в разі невиконання зобовязань, запезпеченого заставою заставодержатель набуває права зввернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду", чим визнано нерухоме майно предметом застави, а ОСОБА_5 заставодержателем.
При цьому, суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що позика надана ОСОБА_5 була процентною фінансовою позикою на підстві укладеного між товариством та вказаним громадянином Додатку до договору позики від 28.05.2009 року (а.с. 30), оскільки факт надання позики у вигляді поворотної фінансовї допомоги підтверджується матеріалами справи, в тому числі: договором позики, вищевказаним рішенням суду, банківськими виписками від 09.07.2009 року та 17.07.2009 року.
Зареєстровано право власності на майновий комплекс за ОСОБА_5 07.10.2009 року Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації (а.с. 64).
Цілісний майновий комплекс (нежитлові приміщення, загальною площею 4829,5 кв.м., що в м.Івано-Франківськ по вул. Дністровська, 26) передано ОСОБА_5 згідно акту приймання передачі від 31.12.2009 року (а.с. 68).
В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що загальна сума від здійснення відповідачем вказаної операцій протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищила 300 тис.грн., останній в передбаченому порядку не зареєструвався як платник податку на додану вартість та не сплатив відповідні податкові зобовязання, чим порушив вимоги п. 1.4 ст. 1, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п. 9.6, 9.4 ст. 9, п.п. 7.81. п.7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
В результаті наведеного встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 223760 грн., в тому числі за жовтень 2009 року 207920 грн, за листопад 7920 грн., за грудень 7920грн.
Враховуючи виявлені порушення ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000552302 від 11.03.2010 року про визначення ТзОВ "Універсам Дністровський" податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 333944,00 грн, в тому числі 223760,00 грн. за основним платежем та 110184,00 грн. за штрафними санкціями.
Судом встановлено, що відповідачем протиправно визначено за відповідачем обовязок реєстрації як платника податку на додану вартість та не сплати відповідних податкових зобовязань.
Так, відповідно до п.п. 3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону N 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або у забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України.
Суд констатує, що вищезазначене майно ТзОВ "Універсам Дністровський" передано позикодавцю (кредитору) ОСОБА_5 у забезпечення його дійсної вимоги за рішенням Обухівського районного суду від 08.09.2009 року, а тому відповідно до вимог п.п. 3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону N 168/97-ВР така операція з передачі майна не є об'єктом оподаткування.
Беручи до уваги вищевикладене, судом встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) позивача протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно не перевищувала 300 000 грн.
Враховуючи наведене, ТзОВ "Універсам Дністровський" не підлягав обовязковій реєстрації як платник податку на додану вартість, оскільки відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст 2 Закону N 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Таким чином, прийняте ДПІ в м.Івано-Франківську податкове повідомлення рішення №0000552302 від 11.03.2010 року про визначення ТзОВ "Універсам Дністровський" податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 333944 грн, в тому числі 223760 грн. за основним платежем та 110184 грн. за штрафними санкціями, є нечинним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000391703/0 від 11.03.2010 року про визначення ТзОВ «Універсам Дністровський»податкового зобоязання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в сумі 522705, 00 грн., в тому числі 174235,00 грн. за основним платежем та 348470,00 грн. за штрафними санкціями.
Судом встановлено, що підставою для його прийняття став висновок акту перевірки про порушення ТзОВ "Універсам Дністровський" вимог п. 1.15. ст. 1, п.п.е) 4.2.9. п. 4.2 ст. 4, п.п. 11.2.2. п. 11.2. ст. 11, п.17.2. ст. 17, п. 19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV, в результаті чого товариству донараховано за 2009 рік 174235,00 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Зокрема, 100000,00 грн. донараховано внаслідок внесення до статутного фонду товариства нерухомого майно фізичними особами та 74235, 00 грн. - внаслідок надання товариством грошової позики фізичній особі.
При вирішенні питання правомірності донарахування позивачу 100000,00 грн. податку з фізичних осіб внаслідок внесення до статутного фонду товариства нерухомого майно фізичними особами, суд заначає наступне.
Як зазначено в акті перевірки, на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства №3 від 31.03.2009 року та акту приймання- передачі нерухомого майна, як внеску в статутний фонд ТзОВ "Універсам Дністровський" від 31.03.2009 року громадяни ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 внесли до статутного фонду товариства нерухоме майно загальною вартістю 2000000,00 грн. (цілісний майновий комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 4829,5 кв.м., що в м.Івано-Франківськ по вул. Дністровська, 26) в обмін на корпоративні права (а.с. 61).
Суд не погоджується з вищенаведеними висновками відповідача виходячи з наступного.
Посилаючись на порушення позивачем наведених норм законодавства відповідач виходив з того, що по-перше, ТзОВ "Універсам Дністровський" в спірних правовідносинах є податковим агентом, а по-друге, фізичні особи при внесенні до статутного фонду товариства нерухоме майно отримали дохід, який підлягає оподаткуванню за правилами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Слід зазначити, що у розумінні положень п.1.15. ст. 1 Закон №889-IV податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Положеннями п. 1.2. ст. 1 Закон №889-IV встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Суд зауважує, що відповідач не заперечує проти того, що нежитлові приміщення були внесені вказаними вище фізичними особами саме до статутного фонду товариства.
Беручи до уваги положення п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.
При цьому, суд зазначає, що дана спірна господарська операція є інвестицією і прирівнюється до придбання позивачем основних фондів, виходячи з наступних норм законодавства.
Поняття інвестиції визначено положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Так, пунктом 1.28. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом. (п.1.28.1. ст.1 Закону).
Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні (п. 1.28. ст.1 Закону).
Під прямою інвестицією керуючись нормами цього Закону слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм законодавства та фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що господарська операція щодо придбання позивачем майна - нежитлового приміщення шляхом внесення цієї споруди до статутного фонду ТзОВ «Універсам Дністровський»підпадає під поняття прямої інвестиції, і витратами, понесеними у зв`язку із придбанням інвестиційного активу, не є доходом, який підлягає оподаткуванню за правилами ст.11 та ст. 12 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб" і не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм вказаних статей цього Закону.
Аналізуючи положення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" суд зазначає, що оподаткування інвестиційного прибутку, яким є придбання нежилої будівлі шляхом внесення до статутного фонду підприємства, врегульовано п.9.6 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Так положеннями п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст.9 Закону придбання інвестиційного активу законодавцем віднесено до операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
На думку суду, при здійсненні вказаної операції не виникає об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватися сумою витрат понесених фізичною особою у зв'язку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою здійсненою згідно з чинним законодавством.
Щодо посилань відповідача в акті перевірки та в запереченнях на позов на підтвердження своїх доводів щодо правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на ст. ст.715 та 716 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини за договорами міни, суд вважає їх помилковими з наступних підстав.
Виходячи зі змісту наведених статей Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, при цьому до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно з пунктом 1.8. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Слід відмітити, що поняття товарів визначено положеннями п.1.6. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
В свою чергу. матеріальні активи - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів (пункт 1.1. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Нематеріальні активи відповідно до пункту 1.2. статті 1 цього ж Закону - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об`єктом права власності платника податку.
Отже, певні активи можуть бути визнані товаром лише в разі належності їх або до основних фондів, або до оборотних активів, або до об'єктів права інтелектуальної власності чи аналогічних об'єктів.
Поняття активів міститься в пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Відповідно до наведеного Положення, активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
В свою чергу, поняття оборотних активів визначено пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс", відповідно до якого оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому, еквіваленти грошових коштів згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.
Таким чином, оборотними є такі активи, що є або еквівалентами грошових коштів, або призначені для реалізації чи споживання. Всі інші активи належать до необоротних (пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс"). Оскільки корпоративні права, виражені в іншій, ніж цінні папери, формі, не є високоліквідними і не призначені для реалізації чи споживання, такі активи за загальним правилом ( Цивільний кодекс України) не належать до оборотних, а тому не є товаром у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновок відповідача щодо донараховання за 2009 рік 100000,00 грн. податку з доходів фізичних осіб від продажу нежитлового приміщення, який знайшов своє відображення в акті перевірки і став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000391703/0 від 11.03.2010 року є неправомірним.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідачем правомірно донараховано товариству 74235, 00 грн. податку з доходів фізичних осіб внаслідок надання товариством грошової позики фізичній особі.
Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що ТзОВ "Універсам Дністровський" видатковим касовим ордером від 28.07.2009 року №1 відповідно до договору позики від 28.07.2009 року (без номеру) надано одному із своїх учасників громадянці ОСОБА_11 грошову позику в сумі 494900,00 тис.грн., що підтверджується актом первірки та не аперечується сторонами.
Встановлено, що громадянка ОСОБА_11 у трудових відносинах з товариством не перебувала. Дана громадянка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції від 11.12.2009 року. Вказану грошову позику позивачу не повернуто.
Оскільки в даному випадку фізична особа платник отримала позику не від працедавця, то такі доходи оподатковуються відповідно до абз.3 п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", де зазначено, що якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
Крім того, згідно з п.п. «и»п. 1.3. ст. 1 Закону №889-IV доходом з джерелом його походження з України визначено будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді подарунків.
В даному випадку відповідачем правильно визнано товариство податковим агентом, оскільки відповідно до вимог п.1.15. ст. 1 Закону №889-IV податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Таким чином, відповідачем правомірно донараховано позивачу 74235, 00 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Однак, враховуючи те, що податковим повідомленням-рішенням №0000391703/0 від 11.03.2010 року визначено ТзОВ "Універсам Дністровський" податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в загальній сумі, а не виокремлено донарахування за конкретні порушення Закону, суд приходить до висновку про те, що дане рішення підлягає до скасування в повному обсязі, так як не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало вимогам закону.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000391703/0 від 11.03.2010 року.
Судом встановлено, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000542302/0 від 11.03.2010 року про визначення відповідачем податкового зобоязання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 50000,00 грн.
Так, в судовому засіданні встановлено, що між ТзОВ "Універсам Дністровський" та громадянином України ОСОБА_5 28.05.2009 р. укладений договір позики без номера.Згідно умов даного договору ОСОБА_5 повинен був передати у власність позивача грошові кошти в розмірі 3 млн. грн. в якості безпроцентної поворотної фінансової допомоги, а ТзОВ "Універсам Дністровський" зобовязався повернути гр. ОСОБА_5 таку ж суму коштів (позики).
Громадянин ОСОБА_5 у липні 2009 року перерахував на рахунок ТзОВ "Універсам Дністровський" 1000000,00 грн. (09.07.2009 року - 500000,00 грн. та 17.07.2009 року - 500000,00 грн.).
На кінець ІІІ кварталу 2009 року згідно даних бухгалтерського обліку вищевказана сума позики (поворотної фінансової допомоги) в розмірі 1000000,00 грн. не повернута позикодавцеві.
Враховуючи викладене, ТОВ "Універсам Дністровський" не включено до валових доходів отриману поворотну фінансову допомогу в сумі 1000000,00 грн. у вигляді доходів з інших джерел, чим порушено п.п. 4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що валовий дохід включає суми «поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку».
Як зазначено попередньо, в звязку з неповерненням ТзОВ "Універсам Дністровський" позики рішенням суду звернуто стягнення на нерухоме майно позивача, а саме майно передано ОСОБА_5 згідно акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.12.2009 року.
Отже, ТзОВ "Універсам Дністровський" не включено до валових витрат в ІV кварталі 2009р. суму компенсації отриманої позики в розмірі 1000000,00 грн., чим порушено п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено: "У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення".
Таким чином, в порушення вищевказаних статей Закону встановлено невідповідність даних Декларації даним бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку з чим встановлено заниження платником валових доходів за III квартал 2009р. та заниження валових витрат за ІV квартал 2009р. в сумі 1000000,00 грн., відповідно, збільшено оподаткований прибуток за ІІІ квартал 2009р. в розмірі 250000,00 грн., та зменшено за ІV квартал 2009р. в розмірі 250000,00 грн.
Підпунктом б) 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до вимог п.п. 17.1.3. п. 17.3 ст. 17 даного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Пункт 11.1. статті 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Таким чином, податковим періодом в даному випадку є квартал, позивачем занижено валові доходи в сумі 250000,00 тис.грн. в III кварталі 2009 року, розмір штрафу становить 10% від суми недоплати за Ш та IV квартал 2009 року, тобто за період починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.
На підставі наведеного, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0000542302/0 від 11.03.2010 року про визначення позивачу податкового зобоязання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 50000,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача щодо визнання нечинними податкових зобовязань, суд зазначає, що позовні вимоги про зобовязання ДПІ в м.Івано-Франківську видати ТзОВ "Універсам Дністровський" довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах (обовязкових платежах) за формою №22-ОПП не підлягають задоволенню.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги ТзОВ "Універсам Дністровський" щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за № 0000552302/0 та № 0000391703/0 від 11.03.2010 року, а позов таким, що підлягає задовленню в цій частині.
В решті позовних вимог слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 <Текст >Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за № 0000552302/0 від 11.03.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Універсам Дністровський" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 333944 грн., в тому числі 223760 грн. за основним платежем та 110184 грн. за штрафними санкціями.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за № 0000391703/0 від 11.03.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Універсам Дністровський" податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в сумі 522705 грн., в тому числі 174235 грн. за основним платежем та 348470 грн. за штрафними санкціями.
В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя:Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 23.06.2010 року.
Судове рішення № 10664119, Івано-Франківський окружний адміністративний суд було прийнято 18.06.2010. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-1179/10/0970. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: