Рішення № 106640516, 12.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року Справа № 160/9763/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлену листами № 18455-13112/Г-01/8-0400/22 від 27.06.2022 року:

- у відмові проведення перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», з урахуванням 80% грошового забезпечення, без обмеження граничного розміру пенси десятьма мінімальними прожитковими мінімумами установлених для осіб які втратили працездатність;

- у відмові нарахування та не виплаті з 01.07.2021 року ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000,00 грн. без обмеження яке встановлюється у межах максимального розміру пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

- у відмові проведення індексації базового ОСНП ОСОБА_1 , без обмеження у межах максимального розміру пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від суми 80% грошового забезпечення, яке вказане у довідці про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, наданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», та виплаті індексації у повному обсязі без будь яких обмежень у сумі 2 554,74 грн.;

- у відмові нарахування та виплаті доплати(заборгованості) яка склалася з 01.12.2019 року по 30.06.2022 року з урахуванням:

- пенсійних виплат 80% розміру грошового забезпечення без обмеження граничного розміру пенси, десятьма мінімальними прожитковими мінімумами установлених для осіб які втратили працездатність;

- щомісячної доплати з 01.07.2021 року у сумі 2 000 грн. без обмеження яке встановлюється у межах максимального розміру пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

- проведення індексації без обмеження у межах максимального розміру пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» із розрахунку 18 248,13 грн.(основний розмір пенсії) 0Л4(коефіцієнт індексації) = 2 554,74 грн., яка проводилась з 01.03.2022 року;

- у здійсненні невідкладної виплати заборгованості ОСОБА_1 яка виникла з 01.12.2019 року по 30.06.2022 року, день проведення перерахунку пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- невідкладно здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , з 01.07.2022 року, у розмірі 80% від грошового забезпечення згідно довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, наданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», на підставі протоколу перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (перерахована з 01.07.2022 року), по пенсійній справі № 0403026490 - МВС, в якому зазначений підсумок пенсії(з надбавками) у сумі 26 864,39 гривень, та виплачувати нараховану пенсію(з надбавками) у розмірі 26 864,39 гривень, без обмеження граничного розміру пенси десятьма мінімальними прожитковими мінімумами установлених для осіб які втратили працездатність, у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь яких обмежень.

- невідкладно провести нарахування та здійснити щомісячну доплату до пенсії в сумі 2 000,00 грн. без обмеження яке встановлюється у межах максимального розміру пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2022 року, після перерахунку пенсії (відновлення порушеного права позивача за рішенням суду), а саме виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 160/24970/21 на отримання пенсії з розміру грошового забезпечення, визначеного у довідці про розмір грошового забезпечення від 05.11.2021 року № 33/24/С-5219, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», та виплачувати нараховану пенсію із розрахунку 26 864,39(підсумок перерахованої пенсії з надбавками згідно протоколу перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.07.2022 року) + 2 000,00(щомісячна доплата постанова №713) = 28 864,39), у сумі - 28 864,39 гривень, без обмеження граничного розміру пенси десятьма мінімальними прожитковими мінімумами установлених для осіб які втратили працездатність, у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь яких обмежень;

- невідкладно провести індексацію пенсії без обмеження у межах максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2022 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.12.2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від суми 80% грошового забезпечення згідно довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», із розрахунку (18 248,13 грн.(основний розмір пенсії)* 0,140(коефіцієнт індексації) = 2 554,74 грн.), та виплачувати індексацію з 01.03.2022 року у сумі - 2 554,74 грн, і проіндексовану пенсію з 01.03.2022 року у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь яких обмежень;

- невідкладно здійснити обчислення, нарахування різниці (заборгованості) в пенсійному забезпеченні за період з 01.12.2019 року за кожен наступний місяць по 30.06.2022 року, ОСОБА_1 , відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення у сумі 22 810,16 грн., за № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» з урахуванням:

- 80% розміру пенсії від розміру грошового забезпечення, основного розміру пенсії із розрахунку(22 810,16 х 80%=18 248,13) у сумі 18 248,13 грн. в розмірі її фактичного нарахування без обмеження граничного розміру пенсії, десятьма мінімальними прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

- щомісячної доплати з 01.07.2021 року у сумі 2 000 грн. без обмеження яке встановлюється у межах максимального розміру пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

- з 01.03.2022 року індексації, без обмеження у межах максимального розміру пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (18 248,13 грн.(основний розмір пенсії)* 0.14(коефіцієнт індексації) = 2 554,74) - у сумі 2 554,74 грн.;

- з 01.12.2019 по 28.02.2022 збільшення основного розміру пенсії(25%) як особі з інвалідністю в наслідок війни у розмірі (18 248,13 грн.* 25% = 4562,03) - 4562,03 грн.;

- з 01.03.2022 року по 30.06.2022 року збільшення основного розміру пенсії(25%) як особі з інвалідністю в наслідок війни у розмірі 18 248,13 з урахуванням індексації 20 802,87* 25% = 5 200,72) у розмірі - 5 200,72 грн.;

- з 01.12.2019 року по 30.06.2022 року підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі 40% від прожиткового мінімуму встановлених для осіб які втратили працездатність(ст. 7)(з 01-30);

- з 01.12.2019 року по 30.06.2022 року щомісячна цільова допомога на прожиття особі з інвалідністю в наслідок війни 2 групи у розмірі - 50,00 грн.

- невідкладно здійснити виплату ОСОБА_1 різниці (заборгованості) у пенсійному забезпеченні у сумі 480 625,34 грн., у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь яких обмежень, яка виникла з 01.12.2019 по 30.06.2022, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі №160/24970/21 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.12.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 05.11.2021 року №33/24-/С-5219, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області», та зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 05.11.2021 року №33/24-/С-5219, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії.

У подальшому позивач звертався до відповідача із заявою та просив добровільно виконати рішення суду. За результатом розгляду звернення позивача пенсійним органом повідомлено останнього, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року в розмірі 80% від грошового забезпечення, яке зазначено в оновленій довідці від 05.11.2021 року. Внаслідок перерахунку пенсії позивача розмір його пенсії став більшим за максимально встановлений законом розмір, з огляду на що розмір пенсії та доплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого ст. 43 Закону №2262. Також повідомлено позивача, що оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір, визначений ст. 43 Закону №2262, отже для підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,4 відповідно до Постанови №118 підстави відсутні. Зазначено, що нараховані на виконання рішення суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, водночас бюджет ПФУ на 2022 рік ще не затверджено, а тому доплата буде здійснена позивачу після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

З приводу щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. пенсійний орган повідомив, що позивачу було здійснено обчислення пенсії на виконання рішення з грошового забезпечення, визначеного станом на листопад 2019 року, а не на 01.03.2018 року, а тому відсутні підстави для встановлення щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою суду від 12.07.2022 року відкрито спрощене провадження у справі №160/9763/22 без виклику учасників справи, у письмовому провадженні. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

28.07.2022 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній, заперечуючи проти позову, зазначає, що на виконання рішення суду пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року в розмірі 80% від грошового забезпечення, яке зазначено в оновленій довідці, з урахуванням обмежень, передбачених ст. 43 Закону №2261-ХІІ, та розмір доплати склав 265269,86 грн. При цьому рішенням суду не зобов`язано відповідача перерахувати пенсію позивача з 01.12.2019 року без обмеження максимального розміру.

Щодо індексації пенсії позивача представник відповідача зазначає, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищує максимальний розмір, визначений ст. 43 Закону №2262-ХІІ, а тому відсутні підстави для підвищення пенсії позивачу на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до Постанови №118.

З приводу перерахунку пенсії позивача без обмеження максимальним розміром представник відповідача, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначає, що оскільки перевищення пенсії стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VІ, то для врегулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Щодо щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. пенсійний орган зазначає, що позивачу було здійснено обчислення пенсії на виконання рішення, з грошового забезпечення, визначеного станом на листопад 2019 року, а не на 01.03.2018 року, а тому відсутні підстави для встановлення щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості зазначає, що нараховані на виконання рішення суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, водночас бюджет ПФУ на 2022 рік ще не затверджено, а тому доплата буде здійснена позивачу після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Згідно зі ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі №160/24970/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 05.11.2021 року № 33/24-/С-5219, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області», з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії.

30.05.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно з рішенням суду та листом від 27.06.2022 року за вих. №18455-13112/Г-01/8-0400/22 відповідач повідомив, що на виконання рішення суду пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року в розмірі 80% від грошового забезпечення, яке зазначено в оновленій довідці від 05.11.2021 року, та розмір пенсії позивача становить 22810,16 грн. Оскільки внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір став більшим за максимально встановлений законом розмір, отже розмір пенсії та доплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого ст. 43 Закону №2262, та становить 20270,00 грн. Також повідомлено позивача, що оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір, визначений ст. 43 Закону №2262, отже для підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,4 відповідно до Постанови №118 підстави відсутні. Зазначено, що нараховані на виконання рішення суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, водночас бюджет ПФУ на 2022 рік ще не затверджено, а тому доплата буде здійснена позивачу після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Пенсійний орган також повідомив, що оскільки позивачу було здійснено обчислення пенсії на виконання рішення з грошового забезпечення, визначеного станом на листопад 2019 року, а не на 01.03.2018 року, отже відсутні підстави для встановлення щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 року.

Відповідно до положень ст. 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, Законом №3668-VI внесено зміни у ст. 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 року.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII та положення ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст ч. 7 ст. одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому, суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення ст. 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать одна одній.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року по справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Питання правомірності обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, було предметом спору в адміністративній справі №400/2085/199.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.12.2021 року в даній справі зроблено висновок, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Тому обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Відтак, враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо перерахунку та виплати його пенсії без обмеження максимального розміру підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати пенсійний орган нарахувати та виплатити йому щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. на підставі Постанови КМУ від 14.07.2021 року №713, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 18 статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Згідно з ч. 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45).

Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до п. 10 Постанови № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою №103) ця постанова набирає чинності з 01.03.2018 року.

14.07.2021 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова №713).

Підпунктом 1 Постанови №713 установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року по справі № 160/24970/21 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 01.12.2019 року пенсію позивача перераховано у розмірі 80% суми грошового забезпечення на підставі оновленої довідки ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області».

Водночас, суд звертає увагу, що проведений перерахунок пенсії здійснено не з підстави винесення постанови уряду щодо проведення перерахунку пенсії чи зміни складових грошового забезпечення, а для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії з 80% грошового забезпечення, визначеного у відповідній довідці на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року по справі №160/24970/21.

При цьому, проведений перерахунок пенсії у розумінні Постанови №713 полягає у перерахунку, проведеному не з метою усунення порушення права особи на належний розмір пенсії, а її перерахунок у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

Натомість, такий перерахунок пенсії не проводився, а розмір пенсії позивача залишається незмінним, а тому відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у нарахуванні доплати до пенсії згідно з Постановою №713.

Визначаючись із належним способом захисту порушеного права позивача, суд вважає, що у даному випадку зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень згідно з Постановою №713 починаючи з 01 липня 2021 року та з урахуванням раніше виплачених сум забезпечить ефективне поновлення порушених прав позивача та надасть гарантію остаточного вирішення спору.

При цьому вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату заборгованості з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною.

Матеріали справи не містять доказів заборгованості з виплати пенсії позивача за період з 01.07.2021 року до моменту здійснення перерахунку та будь-якого рішення або іншого волевиявлення суб`єкта владних повноважень, що свідчили б про намір обмеження пенсійних виплат позивачу у майбутньому.

Убезпечення в майбутньому обмеження виплати пенсії не узгоджуються із завданнями адміністративного судочинства, у зв`язку з чим дана вимога позивача задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача перерахувати і виплатити пенсію згідно з постановою КМУ від 16.02.2022 року №118, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, питання правомірності обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, було предметом спору в адміністративній справі №400/2085/199, та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.12.2021 року в даній справі зроблено висновок, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Отже, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Таким чином, з 20.12.2016 року ст. 43 Закону не містить положень щодо обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців.

Разом з тим, відповідач, відмовляючи позивачу у підвищенні пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14, зазначає, що пенсія позивача перевищує максимальний розмір.

З цього приводу суд зазначає, що законодавчими нормами (чинними станом на день виникнення спірних правовідносин) не було передбачено можливість обмеження пенсій військовослужбовців 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, або будь-якими іншими максимальними розмірами.

За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача сті щодо обмеження пенсії позивача з 01 березня 2022 року максимальним розміром.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження максимальним розміром з 01 березня 2022 року.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату заборгованості позивачу у пенсійному забезпеченні у сумі 480615,34 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року по справі №160/24970/21 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року в розмірі 80% від грошового забезпечення п, внаслідок чого доплата склала 265269,86 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст. 370 КАС України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.10.2018 року у справі № 638/643/17, від 18.04.2019 року у справі № 808/2291/16, від 21.11.2019 року у справі №344/8720/16-а, від 29.11.2019 року у справі № 805/5043/15-а, від 20.02.2020 року у справі №15/6834/15 та від 18.02.2022 року у справі № 520/3601/19.

При цьому суд наголошує, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 24 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угоду ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16.09.2014 року) сторони домовились надалі розвивати судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, повною мірою використовуючи відповідні міжнародні і двосторонні документи та ґрунтуючись на принципах юридичної визначеності і праві на справедливий суд.

Крім того, у доповіді, схваленій Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), зазначається, що принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ (пункт 44).

Суд також враховує сформовані та вже усталені позиції ЄСПЛ стосовно виконання судових рішень, які полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції («Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява №589498/00, пункт 34).

Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).

Відповідно до п. 34 рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (заява № 589498/00), п. 52 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Крім того, у пункті 33 рішення ЄСПЛ «Сокур проти України» (заява № 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Зазначений вище підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 01.06.2022 року у справі №640/25836/20.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що рішення суду у справі № 160/24970/21, яке набрало законної сили, підлягає виконанню пенсійним органом у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені ст. 382 та ст. 383 КАС України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (статті 382, 383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є фактичне спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача в частині невиконання судового рішення у справі №160/24970/21 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Суд звертає увагу на те, що захист порушеного права особи на отримання безумовного виконання судового рішення, яке гарантується державою відповідно до статті 129-1 Конституції України, через звернення до суду у порядку судового контролю, порівняно з ініціюванням вирішення судом нового публічно-правового спору, має низку переваг для такої особи, зумовлених положеннями, зокрема, статей 383 та 249 КАС України, а саме, відсутність обов`язку сплачувати судовий збір, оперативність розгляду (заява в порядку судового контролю підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання; неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви) та ефективність виконання (за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє окрему ухвалу і направляє її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону).

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності пенсійного органу, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення у справі №160/24970/21, в окремому судовому провадженні не повинні розглядатися.

Таким чином, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права. При розгляді позовних вимог позивача стосовно фактичного невиконання окремого судового рішення у іншій справі суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та Верховного Суду у постановах від 21.08.2019 року у справі №295/13613/16-а, від 26.05.2020 року у справах №522/5265/17, №522/1828/17.

Відтак, суд доходить висновку, що позовна заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн., стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі496,20 грн.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у встановленні ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2021 року, з встановленням щомісячної доплати в розмірі 2 000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області», з урахуванням 80% грошового забезпечення та без обмеження її максимального розміру десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області», з урахуванням 80% грошового забезпечення та без обмеження її максимального розміру десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року, з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року пенсії за вислугу років, з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко