Рішення № 106640296, 06.10.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/6220/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Мартинюк Т.О.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Носкова О.М.,

представника третьої особи Сасовського Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Луцьк, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича від 09 вересня 2022 року у ВП №67618615 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюком П.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження. При цьому, виконавчий лист повернуто стягувачу, незважаючи на те, що ГУ ПФУ у Волинській області заборгованість після перерахунку пенсії не виплатило. Виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі повідомлення ГУ ПФУ у Волинській області про те, що заборгованість не може бути виплачена через відсутність фінансового ресурсу. Водночас, у спірній постанові відсутнє обґрунтування підстав для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини 1 статті 37 цього Закону, зокрема, не вказано, які заходи вживались державним виконавцем для забезпечення виконання судового рішення. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на норми статті 124 Конституції України, а органи Пенсійного фонду не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань з виплати пенсії.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що виплата пенсій військовослужбовцям здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до положень Бюджетного кодексу України (далі БК України) будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відсутність бюджетних призначень є тією обставиною, яка не дозволяє виконати рішення у повному обсязі.

Наведені обставини, на думку відповідача, були достатніми для винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження, що не позбавляє позивача права повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Третя особа у письмовому поясненні вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, зазначивши, що сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України. На даний час бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік не затверджений. Такі дії не можуть свідчити про наявність протиправної бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області чи про ухилення від виконання у повному обсязі рішення суду.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання представників не направив. Причини неприбуття суду не повідомив.

Представник третьої особи, на підставі поданих письмових пояснень, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

19 листопада 2021 року Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №21791/2021 на виконання рішення цього суду від 05 жовтня 2021 року у справі №140/8937/21, яке набрало законної сили 05 листопада 2021 року, в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (з урахуванням раніше виплачених сум), відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, із обов`язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області від 11.06.2021 №33/23-763д.

23 листопада 2021 року державним виконавцем Трофимюком П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67618615.

09 вересня 2022 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюком П.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження. У цій постанові державний виконавець зазначив, що на постанову про відкриття виконавчого провадження ГУ ПФУ у Волинській області (боржник) повідомило про те, що позивачу з 01.12.2019 проведено перерахунок та виплату пенсії за вислугу років; перерахований розмір пенсії в сумі 7908,30 грн. виплачується з 01.12.2019, а заборгованість у сумі 103413,68 грн. буде виплачуватись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Враховуючи відсутність фінансового ресурсу територіальний орган Пенсійного фонду України не має можливості провести виплату нарахованих коштів.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач, як стягувач у виконавчому провадженні, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених Законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених Законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина 1 статті 5 Закону №1403-VIII).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Як встановлено частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частинами 1,2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо Законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За правилами частини 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналізуючи зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази, суд дійшов висновку про передчасне винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувану, з огляду на таке.

Третя особа у цій справі, надала докази проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до рішення суду від 05 жовтня 2021 року у справі №140/8937/21. Разом з тим, учасниками справи не заперечується той факт, що рішення суду в частині виплати різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за період з 01 грудня 2019 року в сумі 103413,68 грн. ОСОБА_1 не виконане.

Статтею 8 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

За правовим регулюванням статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Суд погоджується, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Поряд з тим, суд зазначає, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 09 вересня 2022 року ВП №67618615, державним виконавцем на підставі листа ГУ ПФУ у Волинській області зроблено висновок про наявність обставин, які виключають можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій в порядку статей 63, 75 Закону №1404-VIII, якими визначено умови і порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, та встановлена відповідальність за невиконання таких рішень. Фактично державний виконавець без будь-яких належних доказів, які б містили інформацію щодо бюджетних призначень, прийняв позицію боржника про те, що бюджетних асигнувань для виплати ОСОБА_1 заборгованості у сумі 103413,68 грн. у 2022 році станом на 09 вересня 2022 року недостатньо і дійшов висновку, що застосування заходів, передбачених Законом №1404-VIII, буде нерезультативним.

Не може залишитися поза увагою суду й та обставина, що спірна постанова, не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа, з якими пункт 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу. Означена норма права передбачає існування декількох обставин, як умову її застосування. Проте, постанова відповідача не містить обґрунтування існування одної з них або декількох.

Оскільки в матеріалах виконавчого провадження, крім листа ГУ ПФУ у Волинській області, відсутні будь-які документи, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої за рішенням суду, то постанова держаного виконавця не може вважатися мотивованою та обґрунтованою і не дає підстав погодитися із відповідачем, що відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання рішення суду.

При вирішенні спору суд погоджується із твердженням відповідача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів особі за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак суд наголошує, що відповідно до вимог Закону №1404-VIII виконавець повинен добросовісно виконувати покладені Законом обов`язки та використовувати надані йому повноваження (стаття 18 Закону №1404-VIII), а відтак вжити усі необхідні заходи для повного виконання рішення суду, а матеріали виконавчого провадження повинні містити докази про те, що боржником здійснено все для цього.

У розглядуваному випадку відсутні підстави вважати, що виконавцем приписи Закону №1404-VIII були виконано.

Окрім цього, суд зазначає, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на висновки щодо відсутності правових підстав у державного виконавця для накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу у зв`язку із невиконанням судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не є достатньою та мотивованою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Та обставина, що державним виконавцем встановлено новий строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не може слугувати підставою для підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідача, оскільки це буде суперечити принципу обов`язковості судових рішень, закріпленого як у національному законодавстві, так і у міжнародному, згоду на яке надано у встановленому законом порядку. За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №287/1/17-а, від 22 серпня 2019 року у справі №1140/3479/18.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що державний виконавець на час винесення постанови від 09 вересня 2022 року ВП №67618615 про повернення виконавчого документа стягувачу діяв з дотриманням вимог Закону №1404-VIII, здійснив належну перевірку обставин виконання боржником судового рішення, здійснив усі можливі заходи для його виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII з посиланням на відсутність фінансового ресурсу, а також що проведення інших виконавчих дій стосовно боржника виключає можливість виконання відповідного рішення, не ґрунтується на вимогах закону та як протиправна підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича від 09 вересня 2022 року ВП №67618615 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (45624, Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 43317547).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Ю.Ю. Сорока