Рішення № 106639923, 30.09.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/3993/22

Провадження №: 2/755/3748/22

"30" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря - Бовкун М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 63808,64 грн. та судові витрати. Крім цього, у своїх вимогах позивач просить визначити порядок виконання судового рішення, зазначивши у ньому про нарахування інфляційних втрат та 3% річних до моменту виконання рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачу, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Зазначає, що вказаний будинок знаходиться на комунальному обслуговуванні балансоутримувача позивача. При цьому, розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території затверджено рішенням загальних зборів членів ЖБК. Позивач утримує зазначений будинок та прибудинкову територію, здійснює поточні та капітальні ремонти, надає інші послуги з утримання будинку, а відповідач проживаючи у ньому, користується вказаними послугами, як споживач. Однак, в той же час, позивач зазначає, що відповідачка користуючись вказаними житлово-комунальними послугами з утримання будинку та прибудинкової території, не виконувала обов`язки по сплаті рахунків за надані послуги, в результаті чого у неї виникла заборгованість перед позивачем за період з 06 грудня 2017 року по 31 березня 2022 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Разом з тим, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Так, на виконання зазначеної ухвали суду, представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків позову, в якій зазначив вірні розрахунки щодо сум заборгованості, які він просить стягнути з відповідача, а саме, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 06 грудня 2017 року по 31 березня 2022 року у розмірі 63 808,64 грн., що складається з: 9575,44 грн. - плати за утримання будинку та прибудинкової території, 29386,80 грн. - оплати за централізоване опалення, 8749,02 грн. - плати за централізоване постачання гарячої води та 9006,30 грн. - оплати за централізоване постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води, а також 4 984,14 грн. - втрат від інфляції і 2106,94 грн. - 3 % річних.

Як вбачається, дану заяву представник позивача направив на адресу відповідача листом з описом вкладення, як це передбачено положеннями ЦПК України.

Також, вбачається, що відповідно до норм цивільно-процесуального закону, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою місця реєстрації відповідача, двічі повернувся до суду не врученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до суду відзив на дану позовну заяву, а тому відповідно до ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ЖБК «Русанівський» створено для будівництва, управління, утримання, обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території. Вбачається, що позивач є власником та балансоутримувачем багатоквартирного жилого будинку, згідно рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про введення в експлуатацію жилих та інших будинків цивільного призначення» №388/б від 26 березня 1966 року (а.с. 21).

При цьому, судом встановлено, що Статутом Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський», затвердженого рішенням загальних зборів членів кооперативу від 05 листопада 2016 року (Протокол № 3/2016), Житлово-будівельний кооператив «Русанівський» створено з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного дев`ятиповерхового будинку на 162 квартири, а також з метою наступної експлуатації та управління цим будинком (а.с. 9-20).

Відповідно до матеріалів справи, позивач надає житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території у будинку АДРЕСА_2 .

Як утримувач вказаного будинку, позивач уклав відповідні договори з виробниками та виконавцями житлово-комунальних послуг, а саме: на утримання внутрішньобудинкових мереж газо- та водо- теплопостачання, на технічне обслуговування ліфтів, постачання теплової енергії в гарячій воді (на потреби централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачання питної води, на послуги водопостачання та водовідведення і на постачання електричної енергії для загальнобудинкових потреб, а також на вивезення твердих побутових відходів (а.с. 24-48).

Разом з тим, як вбачається, рішенням загальних зборів та рішеннями правління ЖБК «Русанівський» затверджено розміри щомісячної плати на утримання будинку та прибудинкової території: з 01 січня 2017 року - у розмірі 5,1 грн./м.кв. на місяць (рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Русанівський» № 01/17 від 29 грудня 2016 року); з 01 січня 2019 року - у розмірі 6,92 грн./м.кв. на місяць (рішення зборів уповноважених, оформленого протоколом зборів уповноважених ЖБК «Русанівський» № 2/1018 від 15 грудня 2018 року) (а.с. 22-23).

В той же час, як встановлено судом, згідно договору купівлі-продажу квартири від 06 грудня 2017 року, відповідач - ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6 зворот, 7).

Тобто вбачається, що відповідач як власник квартири, що знаходить у будинку, балансоутримувачем якого є позивач, користується житлово-комунальними послугами, наданими ЖБК «Русанівський».

Так, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№1875-IV, у залежності від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 (далі - Правила), обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. (Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц).

Враховуючи наведені норми закону, а також характер даних правовідносин, зобов`язання відповідачів оплатити комунальні послуги не урегульовано окремим договором між сторонами спірних правовідносин, тому зобов`язання щодо сплати житлово-комунальних послуг урегульовано публічним договором надання таких послуг, відповідно до якого відповідачі зобов`язані сплати вартість фактично отриманих ними комунальних послуг.

Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712.

Положення ст.ст.66-68 ЖК України, ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на управління і утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до площі належних їм приміщень.

Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.7 Правил, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

Отже, з вищенаведених норм закону, вбачається, що відповідачка як власниця квартири зобов`язана нести витрати по утриманню вказаної квартири.

Однак, як встановлено судом, відповідачка не в повному обсязі виконувала свої зобов`язання по сплаті житлово-комунальних послуг, які надавались позивачем, а тому в останньої утворилась заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем у Довідці за період з 06 грудня 2017 року по 31 березня 2022 року, заборгованість відповідача по оплаті за житлово-комунальні послуги становить 63 808,64 грн., що складається з: 9575,44 грн. - плати за утримання будинку та прибудинкової території, 29386,80 грн. - оплати за централізоване опалення, 8749,02 грн. - плати за централізоване постачання гарячої води та 9006,30 грн. - оплати за централізоване постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води, а також 4 984,14 грн. - втрат від інфляції, нарахованої за період з лютого 2018 року по січень 2022 року, і 2106,94 грн. - 3 % річних, нараховані з лютого 2018 року по січень 2022 року.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачка як власниця квартири порушила свої зобов`язання по оплаті платежів за надані житлово-комунальні послуги, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, за період з 06 грудня 2017 року по 31 березня 2022 року, яка складається з: 9575,44 грн. - плати за утримання будинку та прибудинкової території, 29386,80 грн. - оплати за централізоване опалення, 8749,02 грн. - плати за централізоване постачання гарячої води та 9006,30 грн. - оплати за централізоване постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води, а також 4 984,14 грн. - втрат від інфляції і 2106,94 грн. - 3% річних.

Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі - 63808, 64 грн.

В той же час, у своїх вимогах позивач просив визначити порядок виконання судового рішення, зазначивши у ньому про нарахування інфляційних втрат та 3% річних, до моменту виконання ухваленого рішення суду у даній справі.

Так, слід зауважити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року № 206 (далі - Постанова), норми якої застосовуються з 24 лютого 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню, у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на території Україні було введено воєнний стан починаючи із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Період воєнного стану був продовжений на території України з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, відповідно до указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №573/2022 від 12 серпня 2022 року.

Тобто в розумінні вищезазначеної Постанови, на період воєнного стану, а саме до його закінчення, забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за надані житлово-комунальні послуги.

А отже, в даному випадку, з огляду на наведені положення закону, суд не вбачає підстав, для задоволення вимог позивача в частині визначення порядку виконання рішення суду по даній справі щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, до моменту його виконання, оскільки на момент ухвалення такого судового рішення у даній справі, у зв`язку із дією воєнного стану, який триває на момент ухвалення судового рішення, вказані позивачем нарахування, взагалі не мають нараховуватись, відповідно до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України, в тому числі і до моменту виконання даного судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, підлягають частковому задоволенню.

В той же час, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Як вбачається, за подання даної позовної заяви, яка сформована в системі «Електронний суд», позивачем у відповідності до вимог закону, сплачено судовий збір у сумі 2481,00 грн., згідно платіжного доручення №1235 від 16 лютого 2022 року.

Приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тобто в даному випадку, з урахуванням наведених норм закону, вбачається, що позивачем сплачено суму судового збору, яка перевищує розмір, встановлений для подання процесуальних документів в електронній формі.

У своїй позовній заяві представник позивача просить, при розподілі судових витрат, урахувати наведені норми закону та повернути йому суму переплаченого судового збору, з урахуванням коефіцієнт 0,8.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, серед іншого, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, з огляду на наведені положення закону, позивачу підлягає поверненню сума переплаченого ним судового збору за подання даного позову у розмірі 496,20 грн.

В той же час, в порядку розподілу судових витрат, у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1984,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями526, 625, 322 ЦК України, положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтями 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» (код ЄДРПОУ 22870894, юридична адреса: вул. Ентузіастів, 35, м. Київ, 02147) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 06 грудня 2017 року по 31 березня 2022 року в розмірі 63 808 (шістдесят три тисячі вісімсот вісім) гривень 64 копійки та 1984 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) гривни 80 копійок судового збору.

Повернути Житлово-будівельному кооперативу «Русанівський» (код ЄДРПОУ 22870894, юридична адреса: вул. Ентузіастів, 35, м. Київ, 02147) з державного бюджету України суму переплаченого судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок, сплаченого при подачі позову, відповідно до платіжного доручення №1235 від 16 лютого 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 06 жовтня 2022 року.

Суддя А.В. Слободянюк