Ухвала суду № 106639872, 05.10.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 2/754/3478/22

Справа № 754/2823/22

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2022 року м.Київ

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Хитрової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Деснянського районного суду м.Києва знаходиться вищевказана цивільна справа.

09.05.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Хитрової Л.В., в якому вона просить про закриття провадження по справі, посилаючись на неможливість розгляду заявлених вимог у позовному провадженні, виходячи з правової позиції Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 року у справі № 712/12136/18.

05.10.2022 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача ОСОБА_2, в яких вона заперечує проти закриття провадження, вказуючи на те, що позивачем вірно обрано спосіб захисту прав відповідно до п.5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти закриття провадження заперечувала.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Хитрова Л.В. в судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі підтримала та просила про його задоволення.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим провести судовий розгляд в їх відсутність.

Суд, заслухавши думку представників учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази в їх сукупності з боку допустимості, належності та достатності, дійшов до висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Деснянському відділі ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) перебувало виконавче провадження № 47690422 із примусового виконання виконавчого листа від 13.05.2015 року № 23-1059, виданого Деснянським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 385,97 грн., суми судового збору в розмірі 243,60 грн. та витрат, пов`язаних із розміщенням оголошення в пресі про виклик відповідача в сумі 420,00 грн.

В рамках вказаного провадження державним виконавцем 02.06.2015 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а саме арешт нерухомого майна.

21.03.2016 року державним виконавцем згідно п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (стара редакція ЗУ) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено до ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві за місцем роботи боржника.

08.12.2016 року старшим державним виконавцем Печерського РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просить скасувати наявне обтяження як таке, що станом на теперішній час обмежує його права у вільному розпорядженні своїм нерухомим майном. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відносно нього відсутні відкриті виконавчі провадження та матеріали виконавчих проваджень знищені за строком зберігання та з моменту завершення (закінчення) виконавчого провадження пройшло майже 6 років, а заборгованість за даним виконавчим провадженням відсутня.

Згідно відповіді Деснянського відділу ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м.Київ) від 09.06.2021 року № 40056 на заяву представника позивача про зняття арешту з майна, статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документу на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника. Одночасно рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання щодо зняття арешту у відповідності до п.5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, судом встановлено, що під арештом перебуває належне позивачу майно, в тому числі квартира АДРЕСА_1 , що належить заявнику на праві власності.

Законодавець у частині першій статті 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно ч.5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття арешту з нього може звернутись особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Тобто, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні, тому він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суду, після встановлення тієї обставини, що позивач був боржником у виконавчому провадженні, належить закрити провадження у справі, оскільки законом у цьому випадку передбачено інший спосіб судового захисту.

Такі висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року по справі №712/12136/18.

Зокрема, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив.

Доводи сторони позивача стосовно того, що виконавче провадження було завершене, матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання, а заборгованість за ним на даний час погашена, є безпідставними, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу не змінює характер правовідносин та не має значення для вирішення даного спору.

З урахуванням наведеного суд вважає, що дані вимоги підлягають розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування арешту з нерухомого майна - закрити.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 06 жовтня 2022 року.

Суддя: