Постанова № 106634084, 06.10.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 3/490/2787/2022

Центральний районний суд м. Миколаєва

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

Справа № 490/3856/22

П О С Т А Н О В А

04.10.2022р. суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Дірко І.І., розглянувши протокол про вчинення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с. Великі Копані, Цурюпинського району, Херсонської області, яка проходить військову службу офіцером групи інформації та комунікації в/ч НОМЕР_1 НГУ, лейтенант, згідно протоколу місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли матеріали протоколу серії НГУ №018822 від 19.09.2022р., складеного відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП. Згідно протоколу, 05.07.2022р. близько 21:00 год. лейтенант ОСОБА_1 відкрито відмовилась виконувати законні вимоги командира в/ч НОМЕР_1 НГУ, а саме наказ про зміну місця ночівлі на визначене ним більш безпечне місце (укриття) на території тимчасового місця дислокації в/ч НОМЕР_1 , де безпосередньо проживає решта жінок-військовослужбовців.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не погодилась із обставинами правопорушення, викладеними у протоколі. Пояснила, що такий наказ командира усім жінкам-військовослужбовцям та зокрема їй усно довів до відома заступник командира. Загалом у військовій частині служить 45 жінок, безпосередньо на території частини мешкає 15 жінок. У те приміщення, куди наказав переїхати командир, переселилось 15 жінок, більшість з яких орендували квартири у місті. Таким чином у тому приміщенні разом з нею мусило мешкати ще 2 жінки. Однак зазначене приміщення взагалі не було пристосоване до проживання за санітарними нормами, більше того не було обладнане захистом від обстрілів. Оскільки такі умови неможливо було терпіти, ОСОБА_1 пішла до командира в/ч попрохати змінити приміщення або створити належні умови у цьому приміщенні. Однак командир відмовив у цьому не пояснюючи причини. Таким чином ОСОБА_1 зазначила, що дійсно не одразу виконала наказ командира, а зробила це лише наступного дня.

Адвокат Костоусова Я.М. в судовому засіданні зазначила, що наказ командира був усним, доведений до відома військовослужбовців лише о 21:00 год. перед відбоєм, що унеможливлювало його виконання одразу. Окрім того дійсно приміщення не було обладнано згідно захисних та санітарних норм, відсутній навіть акт огляду на безпечність проживання. Тобто командир фактично наказав перемістити особовий склад у вигляді жінок-військовослужбовців у завідомо непридатні для мешкання умови. Вказане виключає дії ОСОБА_1 у вигляді невиконання наказу, що є підставою до закриття провадження по справі.

Враховуючи наведені пояснення, проаналізувавши матеріали, додані до адміністративного протоколу, доходжу до наступних висновків.

Згідно ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, у відношенні військовослужбовців частиною 1 пунктом 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлюється ряд обов`язків, в тому числі і обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників), окрім випадків віддання явно злочинного наказу.

Чинне законодавство України прямо не наводить визначення терміну «явно злочинний наказ», трактування вказаного поняття в кожному випадку є суб`єктивним. Однак ч. 2 ст. 41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження буде законним за таких умов: вони мають бути видані відповідною особою в належному порядку в межах її компетенції; наказ чи розпорядження не мають суперечити чинному законодавству та не порушувати конституційних прав і свобод людини та громадянина. Таким чином, недотримання хоча б однієї з наведених умов автоматично тягне за собою незаконність наказу або розпорядження.

Так, виходячи з матеріалів справи та наведених в судовому засіданні пояснень, встановлено, що командиром в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 у зв`язку із постійними обстрілами м. Миколаєва та області з боку держави-агресора в особі РФ (зокрема об`єктів військової інфраструктури), з метою забезпечення життя та здоров`я військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 НГУ, було видано усний наказ щодо зміни місця ночівлі на визначене ним більш безпечне місце (укриття) на території тимчасового місця дислокації в/ч НОМЕР_1 , де безпосередньо проживає решта жінок-військовослужбовців. Вказаний наказ був виданий повноважною особою, не суперечив чинному законодавству, та не порушував цілісності суспільних відносин, конституційних прав і свобод фізичних та юридичних осіб, його виконання не сприяло настанню шкідливих наслідків, усно доведений до відома особового складу в/ч, а за такого можна стверджувати про його законність.

Однак суб`єктивні висновки та сумніви лейтенанта ОСОБА_1 , яка є підлеглою командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , щодо придатності приміщення (укриття) для прожиття та відповідності санітарним нормам, призвели до невиконання останньою законного наказу командира в/ч НОМЕР_1 .

Факт відмови від виконання вказаного наказу лейтенантом ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:

- власними поясненнями ОСОБА_1 , наданим в судовому засіданні, згідно яких остання вказала, що не виконала наказ командира в/ч, оскільки визначене ним приміщення не відповідало санітарним нормам, та перебування там зашкодило б її здоров`ю;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05.07.2022р., згідно яких вказала, що не виконала наказ командира в/ч НОМЕР_1 , оскільки визначене ним приміщення не мало придатних санітарних умов для ночівлі;

-письмовими поясненнями майора ОСОБА_3 від 06.07.2022р., згідно яких вказав, що був свідком того як 05.07.2022р. лейтенант ОСОБА_1 відкрито відмовилась виконувати законні вимоги командира в/ч НОМЕР_1 щодо зміни місця ночівлі на більше безпечне місце;

-письмовими поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 06.07.2022р., згідно яких вказала, що була свідком того як 05.07.2022р. лейтенант ОСОБА_1 відкрито відмовилась виконувати законні вимоги командира в/ч НОМЕР_1 щодо зміни місця ночівлі на більше безпечне місце;

-письмовими поясненнями старшого солдата ОСОБА_5 від 06.07.2022р., згідно яких вказала, що була свідком того як 05.07.2022р. лейтенант ОСОБА_1 відкрито відмовилась виконувати законні вимоги командира в/ч НОМЕР_1 щодо зміни місця ночівлі на більше безпечне місце;

-матеріалами відеозапису, наданого представником в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , на флеш носії, а також відеозаписом наданим для огляду з мобільного телефону. Оглядами вказаних відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 у присутності інших військовослужбовців, відкрито відмовляється від виконання законних вимог командира в/ч НОМЕР_1 НГУ щодо зміни місця ночівлі;

-матеріалами справи у сукупності.

Таким чином, вказані дії лейтенанта ОСОБА_1 охоплюються складом ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, а саме: відмова від виконання законних вимог командира (начальника) , вчинене в умовах особливого періоду та її провина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю доведена матеріалами справи.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, те що вбачається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 відмовилась від виконання законних вимог командира в/ч НОМЕР_1 НГУ, відкрито висловлювала сумніви в доцільності та обґрунтованості вимог наказу, здійснюючи це в присутності інших військовослужбовців, чим підривала авторитет командування в/ч, особливо зважаючи на умови воєнного стану в України та проведення бойових дій на території Миколаївської області, за такого вважаю за необхідне призначити останній адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що буде достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею в майбутньому нових правопорушень.

Відповідно до положень п. 12 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КупАП і накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень.

Грошові кошти перерахувати на розрахунковий рахунок №UA088999980314030542000014483, Миколаїв. ГУК/Централ.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Відповідно до положень п. 12 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Строк пред`явлення постанови суду до виконання - 3 (три) місяці з дня її винесення.

Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя Дірко І.І.