Рішення № 106633880, 04.10.2022, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/435/22

Провадження №2-а/471/3/22

Номер рядка звіту 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2022 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Новік І.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Стремілова М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Братське справу № 471/435/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови серії БАВ № 430279 від 08.07.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови серії БАВ № 430279 від 08.07.2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста гривень ) 00 копійок за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126, ч.2ст. 126 та ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що зазначена постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованою та не підтвердженою відповідними доказами.

Позивач під час судового засідання підтримав свої вимоги з підстав викладених у позовні.

Представник позивача під час судового засідання також підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначив, що постанова прийнята за результатами розгляду справи за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч.2ст. 126 та ч. 1 ст. 121 КУпАП. Однак посадовою особою не було прийнято постанову про об`єднання вказаних проваджень в одне провадження. Вчинення інкримінованих позивачу правопорушень не підтверджено належними доказами, як то відео записом, показами свідків, тощо. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшов відзив, у якому він просив суд відмовити у позові.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

08 липня 2022 року капітаном поліції Шукайло В.А. було прийнято постанову серії БАВ № 430279 від 08.07.2022 року та накладено на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400, 00 гривень за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 121 КУпАП. Постанова мотивована тим, що 08.07.2022 року о 22 годині 40 хвилин перебуваючи в смт. Братське по вул. Миру ОСОБА_1 керував не зареєстрованим в установленому законом порядку транспортним засобом мопедом «Вайпер» не маючи права керувати даним видом транспортного засобу та не маючи страхового полісу всіх видів наземних транспортних

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з"ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 9 червня 2011 р. по справі "Лучанінова проти України", від 30 травня 2013 р. по справі "Малофєєва проти Росії", від 20 вересня 2016 р. по справі "Карелін проти Росії", суд приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суд, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач надав лише відзив на позовну заяву, до якого додав лише копію оскаржуваної постанови, яка є відмінною за змістом від постанови, наданої ОСОБА_1 одразу після її прийняття, пояснення ОСОБА_1 , які він надавав під час складання постанови та рапорт працівника поліції.

Так, представник відповідача на обґрунтування своїх заперечень посилається на пояснення ОСОБА_1 , надані під час складання постанови, в яких він не заперечував факту керування транспортним засобом, та фактично визнав свою вину.

Однак, вказані пояснення не можуть бути єдиним та беззаперечним доказом визнання вини останнім, оскільки вони надруковані на заготовленому бланку, написані працівником поліції власноруч, зокрема і графа «з порушенням «згоден» написана інспектором К. Гридіною.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Належний доказів того, що позивач саме керував транспортним засобомсуду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» для запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань поліція може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.

Відповідно до ч. 4 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Відповідачем не надано відеозапису фіксування правопорушення ОСОБА_1 .

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України в частині що стосується керування транспортним засобом, а також інших, інкримінованих йому правопорушень.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, не доведена, тому оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати у зв`язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрити.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 496,50 грн. які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови серії БАВ № 430279 від 08.07.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову БАВ № 430279 по справі про адміністративне правопорушення від 08.07.2022, винесену інспектором СРПП Відділення поліції № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Шукайло В.А., про накладення адміністративного стягнення в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Миколаївській області, місце розташування: вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв Миколаївської області, код ЄДРПОУ: 40108735.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 06.10.2022 року.

Суддя - Гукова І. Б.,