Рішення № 106633638, 28.09.2022, Приморський районний суд м. Одеси

28.09.22

Справа №522/9580/17

Провадження №2/522/2167/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тофан Л.Р.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Першої одеської державної нотаріальної контори Дудінова Інна Дмитрівна про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації ОМР, третя особа державний нотаріус Першої ОДНК ГУЮ в Одеській області Дудінова І.Д. про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 31 травня 2017 року (суддя Загороднюк В.І.) позовну заяву залишено без руху.

02 червня 2017 року до суду надійшла Уточнена позовна заява до Одеської міської ради, третя особа державний нотаріус Дудінова І.Д. першої Одеської державної нотаріальної контори ГУЮ в Одеській області про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 21 липня 2017 року (суддя Загороднюк В.І.) відкрито провадження у справі.

21 листопада 2017 року подано уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Одеська міська рада, державний нотаріус Першої одеської державної нотаріальної контори Дудінова Інна Дмитрівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільний процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року. Згідно п.9 ч.1 Розділу ХІІІ ЦПК України, який набрав чинності 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 лютого 2018 року представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 40-45).

07 лютого 2018 року від ПРА ОМР надійшли заперечення, якими просили відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 48-49).

24 вересня 2018 року подано зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Першої одеської державної нотаріальної контори Дудінова І.Д. про визнання права власності в порядку спадкування (а.с. 83-85).

ОСОБА_1 просить суд визнати право власності у порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2/3 частки у спадковому майні, в тому числі на 438/1000 частини квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протокольною ухвалою судді Загороднюка В.І. від 24 вересня 2018 року прийнято зустрічний позов.

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про витребування доказів задоволено.

Витребувано від Спеціалізованої служби міста Руставі (3700, Грузія, м. Руставі, вул. Фіросмані,7) відомості щодо того, чи розривався шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладений 15.02.1955 року в м. Руставі, Грузія. Витребувано з Архіву комітету РАЦСів м. Тули (300034, Російська Федерація, м. Тула, Демонстрації, 136) відомості щодо того, чи надавав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості до РАЦСу м. Тули про те, що станом на 15.07.1965 року він не перебував у шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та чи надавались до РАЦСу м. Тули відповідні документи, які б підтверджували факт розірвання шлюбу між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладеного 15.02.1955 року в м. Руставі, Грузія? Витребувано від Державного нотаріусу першої Одеської державної нотаріальної контори Дудінової Інна Дмитрівна (вул. Ланжеронська 26 в м. Одесі) належним чином завірену копію спадкової справи № 52199853, номер у нотаріуса 436/2011.

11 грудня 2018 року до суду надійшла витребувана копія спадкової справи (а.с.126-196)

04 лютого 2019 року за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа надійшла в провадження судді Чернявської Л.М.

Справа прийнята в провадження суддею 15 лютого 2019 року, постановлено продовжити розгляд справи за правилами загального провадження зі стадії судового розгляду.

22 листопада 2019 року від заступника завідувача Першої одеської державної нотаріальної контори Маслової М.В. надійшов лист, в якому просили слухати справу у відсутності представника Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса. Також повідомили про те, що у зв`язку з ліквідацією Першої одеської державної нотаріальної контори, нова назва нотаріальної контори Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Одеська міська рада, державний нотаріус Першої одеської державної нотаріальної контори Дудінова Інна Дмитрівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Першої одеської державної нотаріальної контори Дудінова Інна Дмитрівна про визнання права власності в порядку спадкування.

14 травня 2021 року в судове засідання представники учасників справи надали свої пояснення щодо обставин справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав неявки учасників справи до суду.

28 вересня 2022 року в судове засідання сторони не з`явились, сповіщались належним чином.

Від представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності. Просила розглянути цивільну справу по суті з підстав повторної неявки сторони Відповідача в судові засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації прав осіб на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги, що учасники справи будучи повідомленими про дату та час розгляду справи в суді, не з`явились, суд оцінює таку поведінку учасників справи як небажання прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених частиною 2 ст. 223 ЦПК України судом не встановлено.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Справа перебуває на розгляді в суді з травня 2017 року.

Верховний Суду постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив проте, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 на підтвердження чого надано суду копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною дочкою ОСОБА_4 (спадкодавця) та ОСОБА_8 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про реєстрацію шлюбу та матеріалами спадкової справи № 436/2011 відкритою Одеською державною нотаріальною конторою (а. с. 86-87,96-97).

Також з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_4 та ОСОБА_9 народився син ОСОБА_2 - відповідач по справі (а. с. 6).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається в тому числі з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , належну останньому на підставі розпорядження органу приватизації № 79539 від 29.05.1996 року Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету народних депутатів Одеської області, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (позивачу по справі) надано в спільну часткову власність (по 1/2 частині кожному) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 23,5 кв.м. 29.05.1996 року на вказану квартиру було видано свідоцтво про право власності ( а. с. 9-10).

19.12.2011 року ОСОБА_1 , звернулась до Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 де, зокрема повідомила про всіх відомих інших спадкоємців першої черги за законом. Зокрема позивач повідомила про те, що крім неї спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_2 - її брат, та її мати ОСОБА_8 .

Також 09.12.2011 року за № 4-4080 мати ОСОБА_10 - ОСОБА_8 звернулась до Одеської державної нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини на її користь (адресною заявою). Дана обставина підтверджується матеріалами спадкової справи де міститься завірена нотаріусом заява ОСОБА_8 від 09.12.2011 року за № 4-4080.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а с. 95).

14.03.2012 року ОСОБА_2 також звернувся до першої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька.

28.05.2014 року першою Одеською державною нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом оскільки нотаріус не може визначити коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що ОСОБА_8 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у Руставському бюро РАЦС, республіка Грузія, актовий запис №121 (а с. 88).

Згідно відповіді Зугдинської служби Громадянського реєстру Міністерства юстиції Грузії №29/259428 від 22.10.2012 Руставським бюро ЗАГСа 06 лютого 1955 року зареєстрований запис №121 акту про укладення громадянського шлюбу між громадянами ОСОБА_12 і ОСОБА_4 , на підставі чого нареченій присвоєно прізвище ОСОБА_13 . В запису акту про реєстрацію шлюбу відомостей про його розірвання між даними особами немає (а. с. 89-91).

Станом на 28.11.2011 ОСОБА_11 була дружиною ОСОБА_4 .

Позивач стверджує, що її батьки ніколи не звертались до органів РАЦС чи до суду з клопотанням розірвати між ними шлюб.

Також судом встановлено, що згідно відповіді комітету ЗАГС адміністрації м. Тули, Російської Федерації №2414/0214 від 03.10.2013 та копії запису з акту реєстрації шлюбу встановлено, що ОСОБА_4 подаючи заяву про реєстрацію шлюбу з громадянкою ОСОБА_14 , надав недостовірні відомості, що раніше не перебував у шлюбі (а.с. 192-194).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу 25.03.1980 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 розірваний Ленінським відділом РАЦС м. Одеси, актовий запис №277.

18.05.1985 ОСОБА_4 зареєстровано шлюб з ОСОБА_16 , відділом державної РАЦС реєстраційної служби Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с. 176-178).

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27.04.1987 №2-43 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 (а.с. 172).

Згідно норм сімейного кодексу України, Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР, актів шлюбно-сімейного законодавства Української РСР, з 1955 року та по день звернення з даним позовом до суду, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Тобто, всі подальші шлюби ОСОБА_4 , згідно норм сімейного права є недійсними, оскільки шлюб між ним та ОСОБА_11 , станом на день смерті ОСОБА_4 не був розірваний.

Перелік підстав недійсності шлюбу визначений у законодавстві та має вичерпний характер. СК України поділяє всі шлюби, укладені з порушенням вимог закону, на три категорії.

Перша категорія - це так звані абсолютно недійсні шлюби. До цієї категорії відносять шлюби, які порушують три засади шлюбу: одношлюбність (шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ст. 25 СК України)), дієздатність осіб, які бажають укласти шлюб (шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною - ст. 24 СК України) і відсутність між ними близького споріднення (шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою - ст. 26 СК України).

Друга категорія - шлюби, які визнаються судом недійсними на тій підставі, що є фіктивними (якщо їх укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя), або шлюб було зареєстровано без вільної взаємної згоди жінки чи чоловіка .

Третя категорія - шлюби, які можуть бути визнані судом недійсними за наявності визначених законодавством порушень, а саме: якщо він зареєстрований між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без права, наданого на це попереднім рішенням суду (ст. 26 СК України); якщо він зареєстрований між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком, племінником та племінницею (ст. 26 СК України); якщо він зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків (ст. ЗО СК України); якщо він зареєстрований з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб (ст. 22 СК України).

Шлюб віднесений до першої категорії не потребує визнання його недійсним у судовому порядку із наведенням якихось доказів.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 1216, ст. 1217, ст. 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261, ст. 1267, ст. 1269 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

згідно ст. 1273 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1274, ст. 1275 Цивільного кодексу України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Отже зміст статті 1274, 1275 Цивільного кодексу України у поєднанні зі ст. 1273 цього ж кодексу зазначає про існування двох видів відмови спадкоємця від права на прийняття спадщини.

Перший вид відмови від прийняття спадщини - безадресний, тобто, без зазначення конкретної особи, на користь якої вона зроблена. У такому випадку спадкоємцеві не має значення, до кого перейде його частка у спадщині, а тому вона розподіляється порівну між іншими спадкоємцями одної черги.

Другий вид відмови від прийняття спадщини - адресний. В такому разі спадкоємець зазначає в своїй заяві коло тих осіб та/або особи, на користь яких(ї) здійснюється відмова.

При цьому випадку наслідки відмови від спадщини будуть принципово відмінними від тих, що настають у зв`язку з безадресною відмовою, адже частка спадкоємця, який відмовився, вже не розподіляється порівну між усіма спадкоємцями, а переходить лише до тих, які вказані ним у заяві.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання права власності на 2/3 частини належної спадкодавцю частини квартири АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Першої одеської державної нотаріальної контори Дудінова Інна Дмитрівна про визнання права власності в порядку спадкування.

Визнати право власності у порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 2/3 частки у спадковому майні, в тому числі на 438/1000 частини квартири АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06 жовтня 2022 року.

Суддя Чернявська Л.М.