Рішення № 106630194, 04.10.2022, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 04.10.2022

Справа № 501/2112/22

2/501/952/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді Смирнова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кочкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморськ Одеської області цивільну справу № 501/2112/22

за позовом: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1

до

відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», місцезнаходження: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6

предмет тапідстави позову: про визнання незаконними наказів про оголошення простою та їх скасування, стягнення недоотриманої заробітної плати,

Учасники справи не з`явилися в судове засідання;

Негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

ВСТАНОВИВ:

І.Виклад позиції позивача та відповідача.

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до ДП «МТП «Чорноморськ» (далі Відповідач) про визнання незаконними наказів про оголошення простою та їх скасування, стягнення недоотриманої заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює в ДП «МТП «Чорноморськ» (далі Порт) з липня 1994 року, та наказом № 133-о від 11.03.2013 року переведений на посаду начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ». Наказом №100/в від 17.06.2014 року позивачу присвоєно звання «Ветеран ІМТП»

31.10.2019 року наказом № 568/О-2 йому було «припинено трудовий договір з начальником терміналу ОСОБА_1 , за пунктом 6 ст. 36 КЗпП України, відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов справи».

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18.02.2021 року по справі № 501/4356/19 за позовом ОСОБА_1 до МТП «Чорноморськ» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

11.10.2021 року ДП «МТП «Чорноморськ» видало наказ №353 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» оголошено простій з перебуванням вдома з 12.10.2021 року по 31.12.2021 року , працівників. В тому числі позивача.

29.12.2021 року ДП «МТП «Чорноморськ» видало наказ №419 «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19», де зазначено про розрахунок 2/3 середньорічної ставки разрахувати в період з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року працівникам підприємства.

Однак ці накази є незаконними та необґрунтованими, що порушує його права.

Тому позивач змушений звернутись до суду, та просить суд;

Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №353 від 11.10.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 12.10.2021 по 31.12.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати;

Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №419 від 29.12.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати пратті з 01.01.2022 по 31.01.2022 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати;

Стягнути з державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРПОУ 01125672, місцезнаходження: м. Чорноморськ, вул. Праці,6) на користь ОСОБА_1 (Паспорт: НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) суму неотриманої заробітної плати за час простою не з вини працівника починаючи з 12.10.2021 по 31.01.2022 у розмірі 41128,68 грн. (сорок одну тисячу сто двадцять вісім грн. 68 копійок);

Стягнути з відповідача судові витрати, які пов`язані із розглядом справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити (а.с. 89-94).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному об`ємі (а.с. 98-107).

Представник відповідача надавав до суду відзив по справі, заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог сповіщався належним чином, в судове засідання не з`явився (а.с. 89-94).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справ.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 09.082022 року було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання в спрощеному порядку (а.с. 81).

Судом на підставі ч. 2 ст.247ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.

Судом встановлено, що особова картка на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є відмітка печатна «Ветеран Порту» (а.с. 28).

Відповідно трудової книжки, серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 переведено від 11.03.2013 року на посаду начальника 2 терміналу (а.с. 29-34).

Згідно посвідчення№1018 від 27.07.2014 року ОСОБА_1 присвоєно звання «ветеран порту» (а.с. 35).

29.03.2021 року в.о. директора Порту видав наказ за № 112 про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, яким оголошено простій з 01.04.2021 по 30.04.2021 працівникам підприємства, зазначеним у додатку, в тому числі позивачу. Оскаржуваним наказом прийнято рішення здійснювати оплату працівникам, зазначеним в додатку, зокрема і позивачці, в зазначений період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України, та позивач ОСОБА_1 при ознайомленні з наказом заперечував проти його визнання з вимогою скасування (а.с. 69-70).

28.04.2021 року в.о. директора Порту видав наказ за № 160 про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, яким оголошено простій з 01.05.2021 по 30.06.2021 працівникам підприємства, зазначеним у додатку, в тому числі позивачу. Оскаржуваним наказом прийнято рішення здійснювати оплату працівникам, зазначеним в додатку, зокрема і позивачці, в зазначений період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України (а.с. 73).

Відповідно наказу № 353 від 11.10.2021 року про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, яким оголошено простій з 12.10.2021 по 31.12.2021 працівникам підприємства, зазначеним у додатку, в тому числі позивачу. Оскаржуваним наказом прийнято рішення здійснювати оплату працівникам, зазначеним в додатку, зокрема і позивачці, в зазначений період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України (а.с. 77).

Згідно наказу № 419 від 29.12.2021 року про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, яким оголошено простій з 01.01.2022 по 31.01.2022 працівникам підприємства, зазначеним у додатку, в тому числі позивачу ОСОБА_1 .. Оскаржуваним наказом прийнято рішення здійснювати оплату працівникам, зазначеним в додатку, зокрема і позивачці, в зазначений період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України (а.с. 78-79).

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду поширюється на всі випадки трудових спорів та застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків.

Згідно з вимогами ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У ст. 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма ст. 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулась раніше.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ех оffiсіо, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Такий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 02.12.2020 р. по справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19).

ЄСПЛ постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Роnоmагуоv v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

У даному випадку оскаржуваними наказами № 353 від 11.10.2021 р. «Про заходи запобігання поширенню корона вірусу СОУГО-19» та № 419 від 29.12.2021 р. «Про заходи запобігання поширенню корона вірусу СОУЇП-19» Позивачу визначено простій з перебуванням вдома з 12.10.2021 року та з 01.01.2022 р. відповідно. Позивача ознайомлено з вищезазначеними наказами 11.10.2021 р. з наказом № 353 від 11.10.2021 р., та 04.01.2022 р. з наказом № 419 від 29.12.2021 р. відповідно, про що Позивач сам зазначив у своїй позовній заяві. Починаючи з 12.10.2021 р, Позивач на роботу не виходив, оскільки йому було достовірно відомо про видання зазначених наказів.

Визначений ст. 233 КЗпП України строк для оскарження наказу № 353 від 11.10.2021 р. закінчився 12.01.2022 р., а для оскарження наказу № 419 від 29.12.2021 р. закінчився 05.03.2022 р. В свою чергу ОСОБА_1 звернувся до суду лише 05.08.2022 року, тобто із закінченням визначеного ст. 233 КЗпП України тримісячного строку.

В позовній заяві Позивачем не наведено причин пропуску строку для звернення до суду та не порушується питання про поновлення судом строків для оскарження наказів № 353 від 11.10.2021 р. та №419 від 29.12.2021 р.

Відповідно до ч. ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В такому випадку, додатково заявляємо про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів № 353 від 11.10.2021 р. та № 419 від 29.12.2021 р. та стягнення недоотриманої заробітної плати за час простою не з вини працівника починаючи з 12.10.2021 р. по 31.01.2022 р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 р. «Про заходи встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS-Cov-2», зі змінами внесеними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2020 р. № 1236 та від 17.02.2021 р. № 104 продовжено на всій території України дію карантину до 31.12.2021р..

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Таким чином, всі оскаржувані накази «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу СОVID-19» буловидано напідставі оголошеннякарантину,встановленого КабінетомМіністрів України, з метою зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом СОVID-19, вжиття з цією метою профілактичних заходів, шляхом зобов`язання працівників підприємства знаходитись вдома, керуючись ст. 34 КЗпП України, з урахуванням протоколу засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій ДП «МТП «Чорноморськ» від 04.03.2021р. №1.

В ДП«МТП «Чорноморськ»діє Колективнийдоговір ДП«МТП «Чорноморськ» 2001 року зі змінами та доповненнями, укладений між уповноваженим власника та виборним органом профспілок порту, який укладений згідно діючого законодавства України. Таким чином, власником разом з виборним органом профспілки вирішені питання оплати праці працівників, форм і системи оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, та інші питання, які складають зміст колективного договору у відповідності до ст. 247 КЗпП України.

Відповідно доп.3.3.27Колдоговору ДП«МТП «Чорноморськ»,за часпростою нез вини працівника,працівникам структурнихпідрозділів (крімдокерів-механізаторів),яких відпустили додому за їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний час.

Згідно п.21Додатку 2«Перелік доплатта надбавокдо тарифнихставок і посадових окладів працівникам порту» до Колективного договору простій не з вини працівника оплачується:

- якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи -100 % годинної тарифної ставки з доплатою за роботу в нічній та вечірній час;

- якщо працівник структурного підрозділу, якого відпустили додому - 2/3 годинної тарифної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час.

Відповідно оскаржуваних наказів, працівникам підприємства, зазначеним у додатках д даних наказів, в визначений термін оголошено простій на підставі введення на всій території України карантину, який і викликав відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, внаслідок чого відбулось зупинення роботи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020р. ч. 1 ст. 113 КЗпП України доповнена уточненням, відповідно до якого час простою не з вини працівника, в томучислі наперіод оголошеннякарантину,встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). З урахуванням таких змін, оскаржуваними наказами передбачено здійснення оплати з 01.02.2021 по 30.06.2021 працівникам підприємства зазначеним у додатках до вказаних наказів, з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

Висновок Позивачапро те,що враховуючиту обставину,що вінне писавжодної заяви,передбаченої п.3.3.27Колдоговору ДП«МТП «Чорноморськ»,Відповідач немав правовихпідстав направлятийого додомута встановлюватиоплату простоюз розрахунку2/3середньорічної годинноїставки,є хибним,оскільки дляоголошення простоюна підприємстві внаслідок обставин, які не залежать ні від волі власника, ні від волS працівника, заява останнього не потрібна. На підтвердження зазначеного, Держпраці надало роз`яснення, що оплата праці під час оголошення простою на підприємстві, і внаслідок запровадження на території України карантину, здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України, згідно якої працівнику оплачується час простою з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Крім того, на відміну від інших варіантів (відпустка, дистанційна робота) згода працівника(навітьФормальна)для запровадженняпростою непотрібна, наголошують у Держпраці. Роботодавець може все оформити шляхом видання відповідного наказу.

Зауважуємо, що здійснення оплати з 01.02.2021р. по 30.06.2021р. Позивачу встановлено оскаржуваними наказами з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України. Тому, в даному випадку, на період дії карантину, для встановлення оплати працівникам підприємства, з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки не є обов`язковою умовою перебування таких працівників вдома, за їх письмовою згодою, так як встановлення зазначеного розміру оплати прямо передбачається приписами ст. 113 КЗпП України, положення якої не погіршують умови праці Позивача, що передбачені Колдоговором ДП «МТП «Чорноморськ».

Верховний Суду постановівід 18.02.2020о.по справі №727/11236/17-ц (провадження№ 61-1245св19) дійшов висновку,що оплатапозивачу на час простою в розмірі двох третин встановленого посадового єзаконною,оскільки у випадку простою не з вини працівника, середній заробіток працівника зберігається, лише коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. В даному випадку ці положення незастосовуються,оскільки введеннякарантину невідноситься довиробничої ситуації,яка небезпечнадля життячи здоров`япрацівника.За такихобставин,оплата позивачу на час простою в розмірі двох третин встановленого посадового окладу відповідає положенням статті 113 КЗпП України.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову навідповідача; 2)у разівідмови впозові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Позивачу судом відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю, то судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача і підлягають покладенню на Позивача.

Керуючись ст.ст. 274, 279, 263 266 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства морського торгового порту «Чорноморськ», третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» про;

Визнання незаконним та скасування Наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №353 від 11.10.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 12.10.2021 по 31.12.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки;

Визнання незаконним та скасування Наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №419 від 29.12.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати пратті з 01.01.2022 по 31.01.2022 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки;

Стягнення з державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРПОУ 01125672, місцезнаходження: м. Чорноморськ, вул. Праці,6) на користь ОСОБА_1 (Паспорт: НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) суму неотриманої заробітної плати за час простою не з вини працівника починаючи з 12.10.2021 по 31.01.2022 у розмірі 41128,68 грн. (сорок одну тисячу сто двадцять вісім грн. 68 копійок);

Стягнення з відповідача судові витрати, які пов`язані із розглядом справи відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області В.В. Смирнов