Рішення № 106626530, 28.09.2022, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5186/22

Провадження № 2/185/2675/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С., за участі секретаря Величко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Павлоградської міської ради, треті особи: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період часу з 01 січня 2002 року по 11 травня 2022 року та визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом як спадкоємиці четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з січня 2002 року вона та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та мали взаємні права і обов`язки, які притаманні подружжю. 11 травня 2022 року ОСОБА_3 загинув при виконанні військового обов`язку по захисту України від військової агресії російської федерації. ЇЇ як дружину загиблого сповістили про смерть. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, інша спадкоємиця після смерті ОСОБА_3 за законом - його донька ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини на користь позивачки.

Позивач та її представник адвокат Ткач Т.В. в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Від відповідачів заперечень проти заявлених позовних вимог ОСОБА_4 не надходило.

Від відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Павлоградської міської ради, від представника третьої особи - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області кожного окремо надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

В судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які надали пояснення про те, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом як чоловік та дружина з січня 2002 року, сумнівів про те, що вони були подружжям - жоден зі свідків не висловив, навпаки кожен зі свідків пояснив, що позивач та ОСОБА_3 , вели спільне господарство, приймали участь у житті один одного, відпочивали як в колі родини, так і в колі друзів, опікувались одним одним.Після загибелі ОСОБА_3 саме позивачку сповіщувало військове командування як його дружину.

Суд, вислухавши позивачку, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в н.п. Новомихайлівка Донецької області у віці 50 років помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець міста Потсдам, ФРН, про що 17 травня 2022 року Павлоградським відділом реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) складено актовий запис про смерть №921.

Відповідно до сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого), виданого 15 травня 2022 року Павлоградським районним теріторіальним центром комплектування та соціальної підтримки за №770, громадянку ОСОБА_1 сповіщено, що її чоловік солдат ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.

Згідно вимог ч.4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Також суд приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену у справі "Джонстон проти Ірландії" щодо того, що особи можуть складати сім`ю, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом, а тому мають право на захист, право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно спільно проживали та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 з 01 січня 2002 по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 без реєстрації шлюбу. Наведене підтверджується матеріалами справи та показами свідків.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справу про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

В пункті двадцять першому постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (далі - Пленум № 7) роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Пунктом шостим рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 передбачено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Згідно зі ст.74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Окрім цього, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, право на отримання якої позивачкою ОСОБА_1 отримано під час судового розгляду, зважаючи в тому числі на відмову на її користь ОСОБА_2 . Інших спадкоємців, які мають право на отримання майна, що входить до спадкової маси - судом не встановлено.

Таким чином позивачкою доведено, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, також в інший спосіб як за судовим рішенням у даному випадку не можливо визнати за позивачкою право на спадщину, яке вона має як спадкоємиця четвертої черги за законом, у зв`язку із чим суд вважає за можливе задовольнити позов оскільки встановлено, що ОСОБА_1 спільно проживала з померлим ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2002 року, їхнім взаєминам були притаманні ознаки шлюбу і сім`ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 .

Питання про судові витрати суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Павлоградської міської ради, треті особи: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права на спадщину за законом - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період часу з 01 січня 2002 року по 11 травня 2022 року.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом як спадкоємиці четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 06 жовтня 2022 року.

Суддя І. С. Шаповалова