Ухвала суду № 106626312, 03.10.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4209/22

Провадження № 1-кп/204/470/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

потерпілої: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12922041680000269 від 01.05.2022 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 1). 06.06.1996 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 86-1 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2). 23.04.1999 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 229-6 до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3). 13.05.2005 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 4). 20.03.2012 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 5). 26.07.2012 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 6). 22.01.2021 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні 03.10.2022 прокурор подав до суду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч.1 ст.177КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутку, міцних соціальних зв`язків та родини, раніше судимий, що дає підстави вважати, що він не має стійких соціальних факторів, як способу утримання його від ризику переховування. ОСОБА_6 перебуває у дружніх відносинах зі свідками, таким чином, може впливати на них з метою зміни ними показів задля його ухилення від кримінальної відповідальності. Факт того, що обвинувачений є раніше судимою особою за вчинення кримінального правопорушення проти власності, свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, та у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, він може не зупинитись на досягнутому та вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи наявність обґрунтованого обвинувачення, особу обвинуваченого, застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисниця у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначила, що ризиків, про які зазначає прокурор на це час вже не існує, доказів вини з боку обвинувачення немає. Також зазначила, що обвинувачений маж постійне місце проживання, відтак просила суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував.

Вислухавши позиції учасників процесу, суд доходить наступних висновків.

Відповідно доч.1,2,3ст.331КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати абообрати запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 7,8,9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).

При розгляді цього клопотання, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України при наявності обґрунтованої підозри.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 є непрацюючим, не одруженим, раніше неодноразово судимим, не маючим на утриманні малолітніх дітей, таким чином характеризується відсутністю соціальних зв`язків та схильністю до вчинення кримінальних правопорушень. Вказане дає підстави та ймовірність вважати, що, перебуваючи на свободі та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, ОСОБА_6 може переховуватися від суду, чинити у цьому кримінальному провадженні незаконний вплив на свідків, з якими він перебуває у дружніх відносинах, а також продовжити вчинення кримінальних правопорушень для забезпечення рівня його життя, з огляду на відсутність джерела доходу.

Суд зазначає, що застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід не виходить за межі розумного строку тривалості, відповідає чинним підставам, меті його застосування та кореспондується із суспільним інтересом, отже, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку.

Беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт, відтак у задоволенні відповідного клопотання сторони захисту слід відмовити.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що згідно ст. 197 КПК України, дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 01грудня 2022року включно.

У задоволенні клопотання сторони захисту про заміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 05.10.2022 о 12:00 год.

Суддя ОСОБА_1