Рішення № 106626291, 22.09.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2519/22

Провадження № 2/204/1410/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович про розірвання договору довічного утримання та скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, в якій просила: розірвати договір довічного утримання, укладений 12 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем, зареєстрований у реєстрі за № 145; скасувати державну реєстрацію права власності (реєстраційний запис у реєстрі речових прав на нерухоме майно) за ОСОБА_2 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та поновити запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: запис № 1231265 від 24 листопада 2015 року про право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 . В обґрунтування позову вказує на те, що 12 лютого 2020 року між нею та відповідачем було укладено договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем. За умовами вказаного договору позивач передає належну їй на праві власності квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язується здійснювати за нею довічне утримання, яке складається з: грошового забезпечення в розмірі 1 000,00 грн. щомісячно; забезпечення житлом шляхом збереження права довічного безкоштовного проживання у відчужуваній квартирі; забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям при необхідності; забезпечення ліками та належним медичним обслуговуванням; забезпечення продуктами харчування, приготування їжі; прання речей кожного тижня (не менше одного разу на тиждень); забезпечення безперешкодного відвідування родичами та іншими уповноваженими особами у будь-який час; своєчасної сплати послуг за газопостачання, користування енергією та інші комунальні послуги по утриманню належної позивачу квартири; здійснення за власний кошт поточного ремонту відчужуваної квартири; у разі смерті відчужувача, набувач бере на себе усі витрати пов`язані з похованням. Але, після укладення вищевказаного договору відповідач жодні умови вищевказаного договору не виконує. Так, відповідач з моменту укладення договору жодного разу не виконав жодної умови договору довічного утримання, не надавав позивачу будь-якої допомоги, як матеріальної так і моральної, не навідував її, не цікавився станом її здоров`я, побутовими умовами, в яких вона мешкає, не готував та не придбавав продукти харчування, не здійснював прибирання та поточний ремонт квартири, яка об`єктивно потребує прибирання та ремонту, оскільки на даний час проживати у ній фактично майже не можливо через жахливий санітарний стан. На її неодноразові дзвінки до відповідача, останній радив їй звертатись до його батька, який є сусідом по будинку (мешкає у суміжній квартирі), однак самостійно, з моменту підписання договору, відвідав її лише 2-3 рази, у випадках погіршення її стану здоров`я не піклувався та не надав будь-якої допомоги, що вказує на фактичне ухилення ним від виконання вимог договору довічного утримання. Жодні непереборні обставини чи поважні причини, які б зумовлювали неможливість виконання відповідачем умов договору довічного утримання, укладеного між сторонами, відсутні. Вона намагалась вирішити вказане питання у позасудовому порядку шляхом безпосереднього звернення до відповідача та його батька, однак будь-яких зрушень в частині виконання відповідачем умов договору вона не дочекалась. Звертає увагу, що вона є літньою людиною, має погане самопочуття, потребує догляду та піклування, позбавлена можливості належним чином здійснити самообслуговування, приготувати їжу, її пенсії ледве вистачає на покриття власних життєвих потреб, придбання необхідних ліків та сплату комунальних послуг. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

22 червня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що з боку відповідача не виконувались зобов`язання за договором. Вважає, що позивач заявила безпідставний позов під впливом третьої сторони. Позивач стверджує, що неодноразово здійснювала дзвінки на номер телефону відповідача. Але, це не відповідає дійсності, сторони зв`язувались по телефону після укладання договору лише декілька разів, і то у невідкладних випадках. За період з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2022 року відповідач телефонував позивачу п`ять разів, а остання лише два. Фактично ОСОБА_1 знаходилась під повною опікою ОСОБА_2 , так як протягом всього часу з моменту укладення договору довічного утримання позивач жодного разу офіційно не зверталася до відповідача з питання неналежного виконання обов`язків за договором.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, раніше в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначав, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи. Розглянувши вказану заяву відповідача, суд ухвалив відмовити у її задоволенні, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження поважності причин його неявки до суду. Сторонам було надано достатній строк для реалізації своїх процесуальних прав щодо подання доказів та своїх пояснень, сторони у повній мірі реалізували надані їм права щодо подання заяв по суті справи. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що подавши заяву про відкладення судового засідання, яке було призначено на 14 вересня 2022 року о 13.00 год., представник відповідача - ОСОБА_3 також не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин його неявки до суду. Суд зазначає, що відкладення розгляду справи не може бути безстроковим та тривати понад строки, встановлені законом для розгляду цивільної справи. Так само, розгляд справи не повинен тривати понад розумні строки. Систематична неявка відповідача або його представника не може бути перешкодою для розгляду справи. Таким чином, суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, які систематично не з`являються в судові засідання без поважних причин, що свідчить про зловживання своїми правами стороною відповідача з метою затягування розгляду справи.

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін М.С. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Допитана в судовому засіданні 31 серпня 2022 року у якості свідка позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що коли вона перебувала на святкуванні Дня народження матері відповідача, у розмові вона повідомила, що хотіла б порадитись та знайти людину, яка б доглядала її до смерті. Відповідач запропонував себе, на що вона відповіла, що подумає. Через декілька днів відповідач відвіз її до нотаріуса, де вона з відповідачем підписали договір довічного утримання, договір вона прочитала. Батько відповідача дійсно інколи допомагав їй по господарству. Але, з часу укладення даного договору довічного утримання відповідач умови договору не виконує, відповідач їй не дзвонить, гроші їй не надає, продуктами харчування та одягом не забезпечує, ліки не купує, пранням речей не займається, комунальні послуги за квартиру не сплачує, поточний ремонт в квартирі не проводить. За весь цей час відповідач привозив їй лише картоплю та помідори перед Новим роком.

Допитана в судовому засіданні 31 серпня 2022 року у якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є подругою позивача ОСОБА_1 , раніше вони разом з позивачем працювали. Вона приходить в гості додому до позивача останні три роки приблизно кожні 4 дні. Спочатку позивач була рада, що уклала з відповідачем договір довічного утримання. Однак, відповідача у квартирі позивача вона жодного разу так і не бачила, позивач казала їй, що відповідач ОСОБА_2 ніколи до неї не приїжджає. Вона допомагає позивачу по господарству. Квартира позивача потребує ремонту.

Допитана в судовому засіданні 31 серпня 2022 року у якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є подругою позивача ОСОБА_1 . Родичів у ОСОБА_1 немає. Іноді вона приїздить додому до позивача, щоб допомогти останній по господарству. Позивач казала їй, що відповідач взагалі не виконує свої обов`язки за договором довічного утримання.

Допитана в судовому засіданні 31 серпня 2022 року у якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона з позивачем ОСОБА_1 раніше разом працювали, а потім почали дружити. Приблизно один раз на два тижні вона приходить в гості до позивача, допомагає позивачу, виводить її гуляти. Їй відомо, що позивач уклала з відповідачем договір довічного утримання, однак відповідач свої обов`язки за договором не виконує. Відповідач позивачу не допомагає, сусіда позивача вона також ніколи не бачила. Вона разом з позивачем ходили разом в банк, позивач давала їй гроші та вона сплачувала комунальні послуги за квартиру позивача. Квартира позивача потребує ремонту, ванна кімната знаходиться в незадовільному стані.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2008 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. на ім`я позивача ОСОБА_1 як спадкоємиці майна ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 4-1068, на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 70). Право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом було зареєстровано за ОСОБА_1 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 25 листопада 2008 року, реєстраційний номер 13170169, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21046449 від 25 листопада 2008 року (а.с. 71).

24 листопада 2015 року відомості про право власності ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_2 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності - 12312651, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 791999712101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 48833957 від 01 грудня 2015 року (а.с. 72).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідною відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 27 листопада 1997 року Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 8-9), а також визнавалось стороною відповідача під час розгляду справи.

12 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір довічного утримання, посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем, зареєстрований в реєстрі за № 145 (а.с. 31-32). Відповідно до умов вказаного Договору, непрацездатна за віком ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 33,5 кв.м, житловою площею 24,9 кв.м. В свою чергу обов`язок ОСОБА_2 по наданню ОСОБА_1 довічного забезпечення складається з наступного: грошового забезпечення в розмірі 1 000,00 грн. щомісячно; забезпечення житлом шляхом збереження права довічного безкоштовного проживання у відчужуваній квартирі; забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям при необхідності; забезпечення ліками та належним медичним обслуговуванням; забезпечення продуктами харчування, готування їжі; прання речей кожного тижня (не менше одного разу на тиждень); забезпечити безперешкодне відвідування родичами та іншими уповноваженими особами у будь-який час; своєчасно оплачувати послуги за газопостачання, користування енергією та інші комунальні послуги по утриманню вищезазначеної квартири; здійснювати за власні кошти поточний ремонт відчужуваної квартири; у разі смерті відчужувача, набувач бере на себе усі витрати на поховання.

Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно з ч. 1 ст. 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Набувач може бути зобов`язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), що визначено у частині 1 статті 750 ЦК України.

У статті 748 ЦК України закріплено, що набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.

На підставі Договору довічного утримання від 12 лютого 2020 року, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем, зареєстрованого в реєстрі за № 145, за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності - 35450046, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 199970870 від 12 лютого 2020 року (а.с. 85).

Відповідно до ч. 1 ст. 754 ЦК України набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

У зв`язку з посвідченням вищевказаного Договору приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» було накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 , яка належать ОСОБА_1 , до виконання договору, зареєстровано в реєстрі за № 146.

Також, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 199976208 від 12 лютого 2020 року вбачається, що 12 лютого 2020 року щодо квартири АДРЕСА_2 до Реєстру було внесено запис про обтяження № 35450555 (а.с. 86).

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 ЦК України).

Як вже було зазначено вище, укладеним між сторонами договором довічного утримання на відповідача було покладено наступні обов`язки: грошового забезпечення в розмірі 1 000,00 грн. щомісячно; забезпечення житлом шляхом збереження права довічного безкоштовного проживання у відчужуваній квартирі; забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям при необхідності; забезпечення ліками та належним медичним обслуговуванням; забезпечення продуктами харчування, готування їжі; прання речей кожного тижня (не менше одного разу на тиждень); забезпечити безперешкодне відвідування родичами та іншими уповноваженими особами у будь-який час; своєчасно оплачувати послуги за газопостачання, користування енергією та інші комунальні послуги по утриманню вищезазначеної квартири; здійснювати за власні кошти поточний ремонт відчужуваної квартири; у разі смерті відчужувача, набувач бере на себе усі витрати на поховання.

Договір довічного утримання (догляду) має триваючий характер, а тому вимагає систематичного і постійного виконання набувачем своїх обов`язків щодо відчужувача до моменту припинення договору.

Однак, звертаючись у травні 2022 року до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 наполягала на тому, що відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе обов`язки за укладеним між ними Договором довічного утримання від 12 лютого 2022 року (крім обов`язку щодо забезпечення житлом шляхом збереження права довічного безкоштовного проживання у відчужуваній квартирі), не надає їй будь-якої допомоги, не цікавився станом її здоров`я, побутовими умовами її проживання, не готує та не купує продукти харчування, не здійснює прибирання та поточний ремонт квартири, та взагалі з моменту укладення спірного договору відвідав її лише два-три рази.

На таких же обставинах наполягала позивач і під час розгляду справи, будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

У Договорі довічного утримання від 12 лютого 2020 року, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем, зареєстрованого в реєстрі за № 145, позивачем та відповідачем також було обумовлено, що цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Показання допитаних під час розгляду справи в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині того, що відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх обов`язків перед ОСОБА_1 за договором довічного утримання суд до уваги не приймає, оскільки про повідомленні ними обставини свідкам відомо лише зі слів ОСОБА_1 .

Однак, разом з цим, з показань допитаних під час розгляду справи в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом встановлено, що саме вказані особи періодично допомагають ОСОБА_1 по господарству, допомагають позивачу купувати ліки та продукти харчування, а також допомагають з пранням та приготуванням їжі. Свідки повідомили суду також про те, що вони жодного разу не бачили відповідача ОСОБА_2 у квартирі позивача, а також у квартирі позивача з 2020 року не було проведено жодного поточного ремонту. Такі показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в їх сукупності, на переконання суду, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 не виконує передбачених договором обов`язків щодо забезпечення позивача ОСОБА_1 ліками та продуктами харчування, а також допомоги у приготуванні їжі та пранні речей.

Крім того, як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 12 лютого 2020 року по 29 квітня 2022 року, наданої Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (а.с. 10-30), позивач ОСОБА_1 самостійно оплачує комунальні послуги по утриманню квартири АДРЕСА_2 , що достеменно свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 не виконує передбачений договором довічного утримання обов`язок щодо своєчасної оплати послуг газопостачання, користування енергією та інших комунальних послуг по утриманню квартири АДРЕСА_2 .

Згідно за статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач наполягала також і на тому, що відповідач не виконує також і свого обов`язку щодо грошового забезпечення позивача у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно. При цьому, стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів для спростування таких тверджень позивача.

Стороною відповідача взагалі не надано суду жодних доказів щодо належного виконання відповідачем ОСОБА_2 обов`язків за Договором довічного утримання від 12 лютого 2022 року.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданого стороною відповідача диску, на якому містяться виписки по телефонним дзвінкам з мобільного телефону відповідача, вбачається, що відповідач дзвонив позивачу на її мобільний номер НОМЕР_2 лише 05 вересня 2021 року, 24 листопада 2021 року та 03 січня 2022 року (а.с. 56). Однак, зазначений доказ не свідчить про належне виконання відповідачем взятих на себе обов`язків за договором довічного утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Позивач ОСОБА_1 також направляла на адресу відповідача ОСОБА_2 за допомогою засобів поштового зв`язку заяву про розірвання договору довічного утримання від 06 квітня 2022 року (а.с. 33), в якій повідомляла про невиконання останнім умов договору довічного утримання та пропонувала розірвати даний договір, однак відповідач на заяву позивача не відреагував, в позасудовому порядку спір вирішений не був.

Суд виходить з того, що сам по собі факт звернення позивача з позовом про розірвання договору довічного утримання, також свідчить неналежне виконання відповідачем обов`язків за договром.

Враховуючи все вищенаведене суд приходить до переконливого висновку, що відповідач дійсно не виконує обов`язки, покладені на нього Договором довічного утримання від 12 лютого 2020 року, посвідченим Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., зареєстрованим в реєстрі за № 145.

З огляду на те, що позивачем підтверджено належними доказами факт невиконання відповідачем умов договору, а відповідачем належними доказами встановлений судом факт не спростовано, суд вважає, що наявні законні підстави для розірвання договору довічного утримання за рішенням суду.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про необхідність розірвати Договір довічного утримання від 12 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем, зареєстрований в реєстрі за № 145, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦПК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За таких обставин, оскільки з моменту укладення договору довічного утримання відповідач набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 та на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 (номер запису про право власності - 35450046), враховуючи, що договір довічного утримання від 12 лютого 2020 року, посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., зареєстрований в реєстрі за № 145, розірвано за рішенням суду, керуючись положеннями ст.ст. 392, 756 ЦК України суд приходить до переконливого висновку, що слід скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності - 35450046) за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 791999712101, та поновити право власності ОСОБА_1 на дану квартиру (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 12312651).

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відноситься до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 673,40 грн. (з яких: 992,40 грн. за позовними вимогами немайнового характеру та 2 681,00 грн. за позовними вимогами майнового характеру).

На підставі ст.ст. 15, 16, 525, 526, 744, 748, 749, 754, 755, 756 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 82, 89, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович про розірвання договору довічного утримання та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити.

Договір довічного утримання від 12 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем, зареєстрований в реєстрі за № 145 - розірвати.

Скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 35450046) за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 791999712101, та поновити право власності ОСОБА_1 на дану квартиру (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 12312651).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3 673,40 грн. (три тисячі шістсот сімдесят три гривні, 40 копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез