Рішення № 106625503, 29.09.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4093/22

2/357/2043/22

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 вересня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О.І.,

за участі секретаря - Сокур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Вей Фор Пей» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

В травні 2022 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» через систему «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Вей Фор Пей» про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.

19.12.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3365246 про надання споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За цим договором відповідач отримав позику у розмірі 8800,00 (вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп., строком на 30 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% (знижена процентна ставка) від суми кредиту за кожен день користування та 1,90% (стандартна процентна ставка) від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення позики (відповідні ставки зазначені в паспорті споживчого кредиту та п. 1.5.1 та 1.5.2 договору).

Відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до договору, відповідач зобов`язувався сплатити борг у повній сумі, а також суму нарахованих процентів у розмірі 2508,00 грн. у строк до 18.01.2021 року.

Відповідно до умов договору, були нараховані відсотки за користування кредитом, які розраховуються за формулою: сума боргу * ставка відсотків * кількість днів = сума відсотків до сплати. За строк дії договору були нараховані відсотки, які не були погашені.

Крім того у відповідності до п. 3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Станом на 18.01.2021 року відповідач борг у сумі 8800,00 грн. та нараховані відсотки у сумі 2508,00 не погасив, договір не пролонгував, тобто з 19.01.2021 року наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 3365246 від 19.12.2020 року.

У подальшому, відповідач частково погасив заборгованість, внаслідок чого станом на останній день, за який належно нараховувати відсотки відповідно до договору - 18.04.2021 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» складала 8800,00 грн. суми основного боргу та 17556,00 грн. відсотків за користування кредитом на умовах договору.

В подальшому, 09.06.2021 року ТОВ «Авентус Україна» передала право вимоги за договором № 3365246 від 19.12.2020 року товариству з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі договором факторингу №1 від 06.09.2019 року.

Відповідно до діючого договору право вимоги, на якому ґрунтується цей позов, передане позивачу згідно реєстру прав вимоги № 12 від 09.06.2021 року за п. 149 - відповідно передано право стягнення коштів.

У відповідності до порядку, визначеному статтею 11 Закону, відповідач зареєструвався на веб-сайті позивача в мережі Інтернет, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив особу шляхом фотофіксації особи з ідентифікаційним документом, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

В подальшому для здійснення підпису, відповідачу був направлений на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор M449867 у повідомлення, та відповідно відповідач ввів цей пароль у ІТС, чим підтвердив акцептування договору.

Тобто, підписання договору № 3365246 про надання споживчого кредиту від 19.12.2020 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням договору та отриманням кредиту. Окрім того, замовлені кошти були переказані на рахунок відповідача у день підписання договору, тобто 19.12.2020 року. Кошти були витрачені відповідачем, тому він, в тому числі, своїми діями підтвердив факт укладення договору.

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.4 договору становить 30 днів.

Відповідно до п. 1.2 договору, споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.5.1 договору, позивач нараховує знижену процентну ставку за користування кредитом в розмірі 0,95% від суми кредиту за кожен день користування (без пролонгацій), якщо в строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно до п. 1.5.2 договору, споживачу у разі пролонгації договору або у разі прострочення, позивач нараховує стандартну процентну ставку у розмірі 1,90 % в день від суми кредиту за кожен день. При цьому визначено, що відсотки мають сплачуватись щомісячно.

Пункт 3.1 договору визначає, що здійснення нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом, за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Пунктом 7.4 договору та його підпунктами визначена відповідальність за порушення споживачем своїх зобов`язань щодо неповернення кредиту або несплати відсотків за користування кредитом, зокрема штрафи у розмірі 422,40 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 105,60 гривень, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. При цьому п. 7.4.3 додатково визначено, що граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення споживачем зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної споживачем за цим договором, і становить 4400,00 грн.

Оскільки відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та не сплатив нараховані відсотки, в порушення умов договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач рахується таким, що зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Тому, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 26356,00 грн., з яких: 8800,00 грн. - заборгованість з тіла кредиту; 17556,00 грн. відсотки за користування кредитними коштами, та стягнути понесені судові витрати (а.с. 1-5).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 25 травня 2022 року указана позовна заява передана для розгляду судді Орєхову О.І. (а.с. 50-51).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 55).

До суду 15 червня 2022 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 66).

Згідно отриманої інформації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 17 червня 2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 12 липня 2022 року о 09 год. 30 хв.(а.с. 67-69).

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин, за клопотаннями сторін по справі, останній раз до 29 вересня 2022 року о 09 год. 30 хв. (а.с. 154-157).

В судове засідання представник позивача, адвокат Ан Ірина Миколаївна, яка діє на підставі ордеру, серії АВ № 1030228 та договору про надання правової допомоги № 03022022 від 03.02.2022 року (а.с. 10-16) не з`явилась, через систему «Електронний суд» надіслала заяву, зареєстровану канцелярією суду 29.09.2022 року за вх. № 34572, про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 165-166).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву, зареєстровану канцелярією суду 29.09.2022 року за вх. № 34557, про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає (а.с. 161).

Третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» в судове засідання свого представника не направили, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Вей Фор Пей» в судове засідання свого представника не направили, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явились в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи надані стонами пояснення в судовому засіданні 20.09.2022 року, приходить до наступного.

Фактичні обставини встановленні судом

Встановлено, що 19 грудня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3365246 про надання споживчого кредиту.

Договір укладено в електронному форматі, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з договором, відповідач отримав позику у розмірі 8800,00 (вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. строком на 30 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% (знижена процентна ставка) від суми кредиту за кожен день користування та 1,90% (стандартна процентна ставка) від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення позики (відповідні ставки зазначені в паспорті споживчого кредиту та п. 1.5.1. та 1.5.2. договору).

Договір № 3365246 від 19.12.2020 року та паспорт споживчого кредитування, підписані відповідачем ОСОБА_1 особисто (а.с. 23-33).

Відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту, відповідач зобов`язувався сплатити борг у повній сумі, а також суму нарахованих процентів у розмірі 2508,00 грн. у строк до 18.01.2021 року (а.с. 34).

Відповідно до умов договору були нараховані відсотки за користування кредитом, які розраховуються за формулою: сума боргу * ставка відсотків * кількість днів = сума відсотків до сплати.

Крім того у відповідності до п. 3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Станом на 18.01.2021 року відповідач борг у сумі 8800,00 грн. та нараховані відсотки у сумі 2508,00 не погасив, договір не пролонгував, тобто з 19.01.2021 року наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 3365246 від 19.12.2020 року.

Встановлено, що відповідач частково погасив заборгованість, внаслідок чого станом на останній день, за який належно нараховувати відсотки відповідно до договору - 18.04.2021 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» складала 8800,00 грн. суми основного боргу та 17556,00 грн. відсотків за користування кредитом на умовах договору.

Так, 06 вересня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитними договорами, що були укладені між первісним кредитором та фізичними особами.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у. (основний) (а.с. 19-20).

Згідно договору факторингу № 1 від 06 вересня 2019 року, укладеного між ТОВ «Ум Факторинг» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та додатків до договору факторингу № 1-2, останній відступив позивачу права грошової вимоги за кредитним договором.

Відповідно до положень договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює попередній (а.с. 39-47).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 12 від 09.06.2021 року, до позивача перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 19.12.2020 pоку № 336524, що був укладений між первісним кредитором ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 35-36).

Підписання договору про надання коштів споживчого кредитування з відповідачем відбувалося в електронному вигляді.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію» та зокрема з положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України, - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору, в свою чергу, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, які чітко роз`яснені в ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Факт укладення договору сторонами нерозривно пов`язаний з фактом досягнення згоди сторін в належній формі з усіх істотних умов договору.

В свою чергу істотними умовами договору є умови: про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно Закону України «Про електронну комерцію», а саме ст. 3 за якою, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від TOB «Авентус Україна».

Згідно умов раніше вказаного кредитного договору від 19.12.2020 року, відповідач отримав від ТОВ «Авентус Україна» кредитні кошти у розмірі 8800,00 (вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп., строком на 30 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% (знижена процентна ставка) від суми кредиту за кожен день користування та 1,90% (стандартна процентна ставка) від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення позики (відповідні ставки зазначені в паспорті споживчого кредиту та п. 1.5.1 та 1.5.2 договору).

Відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до договору, відповідач зобов`язувався сплатити борг у повній сумі, а також суму нарахованих процентів у розмірі 2508,00 грн. у строк до 18.01.2021 року.

Відповідно до умов договору, були нараховані відсотки за користування кредитом, які розраховуються за формулою: сума боргу * ставка відсотків * кількість днів = сума відсотків до сплати.

Проте, відповідач вчасно не повернув кредит разом із нарахованими відсотками.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитом не виконав, у останнього виникла заборгованість в сумі 26356,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 8800,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 17556,00 грн., згідно наданих позивачем до матеріалів справи розрахунку відсотків за користування коштами по кредитному договору та паспортом споживчого кредиту (а.с. 22-26).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VІІІ від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VІІІ електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VІІІ.

Статтею 12 Закону № 675-VІІІ визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «Авентус Україна».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VІІІ передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.

Принцип свободи договору, як один із загальних засад цивільного законодавства, декларується в ст. 3 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, крім договорів, цивільні права та обов`язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, вищевказаний договір про споживчий кредит № 3365246 від 19.12.2020 року укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Крім того, позивач не був позбавлений можливості відповідно з положеннями статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення відповідача в письмовій формі та повернення грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Вказане визначено і в договорі про споживчий кредит у п. 5.3, де зазначено, що відповідач може відмовитись від укладення договору без пояснення причин, лише у випадку виконання наступних необхідних умов: а) письмово повідомити про це Товариство не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання та отримання примірника договору. Таке повідомлення направляється споживачем Товариству на електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження Товариства, вказані в договорі; б) протягом семи календарних днів з дати направлення Товариству повідомлення, відповідно до договору, повернути Товариству загальну суму кредиту, одержану згідно з договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Проте, у вказаний строк позивач від договору не відмовлявся, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору.

Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові КЦС ВС від 01.04.2020 № 583/3343/19 (61-22778св19).

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до реєстру відступлених прав вимоги, що були відступлені на користь ТОВ «Ум Факторинг» право вимоги до відповідача становило 28864,00 грн., з яких: 8800,00 грн. - заборгованість за основним боргом (тіло заборгованості); 20064,00 грн. - заборгованість по відсоткам.

Як встановлено та зазначено вище, відповідач частково погасив заборгованість, внаслідок чого станом на останній день, за який належно нараховувати відсотки відповідно до договору - 18.04.2021 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» склала 8800,00 грн. суми основного боргу та 17556,00 грн. відсотків за користування кредитом на умовах договору.

З вимог позивача вбачається, що ТОВ «Ум Факторинг» не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитним договором відносно позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ «Ум Факторинг» права вимоги за договором споживчого кредитування від 19.12.2020 року.

Встановлено, що з боку відповідача не було надано суду жодного належного та допустимого доказу тому, що останній виконав взяті на себе зобов`язання та повернув отриманий кредит.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Навпаки, в судовому засіданні 20.09.2022 року (а.с. 154-157) відповідач підтвердив, що дійсно отримав кредит у вищевказаному розмірі, який ним не було погашено.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки відповідач отримавши кредит, не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув його, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 8800,00 гривень (тіло кредиту) є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 17556,00 гривень, суд приходить до наступного.

Згідно умов вказаного кредитного договору від 19.12.2020 року, відповідач отримав від ТОВ «Авентус Україна» кредитні кошти у розмірі 8800,00 грн. (вісім тисяч вісімсот гривень) строком на 30 днів (п. 1.4)

Відповідно до п. 1.2 договору, споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.5.1 договору, позивач нараховує знижену процентну ставку за користування кредитом в розмірі 0,95% від суми кредиту за кожен день користування (без пролонгацій), якщо в строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно до п. 1.5.2 договору, споживачу у разі пролонгації договору або у разі прострочення позивач нараховує стандартну процентну ставку у розмірі 1,90 % в день від суми кредиту за кожен день. При цьому визначено, що відсотки мають сплачуватись щомісячно.

Пункт 3.1 договору визначає, що здійснення нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Пунктом 7.4 договору та його підпунктами визначена відповідальність за порушення споживачем своїх зобов`язань щодо неповернення кредиту або несплати відсотків за користування кредитом, зокрема штрафи у розмірі 422,40 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 105,60 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. При цьому п. 7.4.3 додатково визначено, що граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення споживачем зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної споживачем за цим договором і становить 4400,00 грн.

Отже, чинним законодавством передбачена обов`язковість виконання зобов`язань та виконання їх належним чином (ст.ст.526,527,530,629 ЦК України).

Крім того, передбачено, що у правовідносинах кредитора із позичальником, кредитор повинен надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Позивач звертаючись з вимогами в частині стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, просив стягнути з останнього у розмірі 17556,00 гривень, строк нарахування з 19.12.2020 року по 18.01.2021 року, ставка відсотку - 0,95%, кількість днів - 30, сума відсотків до сплати - 2508,00 грн. та за строк нарахування з 13.03.2020 року по 18.04.2021 року, ставка відсотку 1,90 грн., кількість днів - 90, сума відсотків до сплати 15048,00 грн., а тому, вищевказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3365246 від 19.12.2020 року у сумі 26356,00 гривень.

Звертаючись до суду з заявою про розгляд справи за відсутності відповідача, ОСОБА_1 визнав заборгованість у розмірі 26356,00 грн., яка зареєстрована судом 29.09.2022 року за вх. № 34557.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Вей Фор Пей» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 214 від 17 травня 2022 року (а.с. 18), який просили стягнути з відповідача на користь ТОВ «Ум Факторинг».

Однак, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Звертаючись до суду із заявою про розгляд справи за відсутності відповідача, ОСОБА_1 визнав в повному обсязі заборгованість за кредитним договором в розмірі 26356 грн. 00 коп.

Враховуючи зміст наведених правових норм, суд вважає за необхідне повернути позивачу товариству з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 1240,50 грн. сплаченого при поданні позову у розмірі 2481,00 грн., а іншу частину судового збору в розмірі 1240,50 грн. стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81,141, 187, 247, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Вей Фор Пей» про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 3365246 від 19.12.2020 року в розмірі 26 356 гривень та судовий збір у сумі 1 240,50 гривень, загалом 27 596,50 гривень (двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень п`ятдесят копійок).

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» із спеціального фонду Державного бюджету України 1 240,50 гривень (одна тисяча двісті сорок гривень п`ятдесят копійок ) сплаченого товариством судового збору, згідно платіжного доручення № 214 від 17 травня 2022 року про сплату 2 481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (адреса місцезнаходження: Ризька буд. 73-Г офіс 7/1, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ - 40274286).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (адреса місцезнаходження: проспект Перемоги буд. 90-А, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ - 41078230).

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Вей Фор Пей» (адреса місцезнаходження: вул. Незалежної України буд. 39-А офіс 27, м. Запоріжжя, Запорізької області, 69019, код ЄДПРОУ - 39626179).

Повний текст рішення складено 29 вересня 2022 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов