Ухвала суду № 106625300, 03.10.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/1266/2012

Провадження № 4-с/161/50/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Мельник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі Перший ВДВС у м. Луцьку) та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у Першому ВДВС у місті Луцьку перебувало виконавче провадження ВП № 31586868 з виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду №0308/1266/12 від 24.02.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 481335 грн. Виконавче провадження відкрито 05.03.2012 року, 02.07.2012 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Вказує, що в ході здійснення вищезазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем 16.05.2012 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої на все її майно накладено арешт.

Зазначає, що на підставі письмової заяви стягувача, виконавчий лист був повернутий, про що винесена постанова. Однак, на даний час, постанова про арешт майна боржника від 16.05.2012 року не скасована, а на його запит до Першого ВДВС у місті Луцьку, отримав відповідь про відсутність підстав для зняття арешту з майна, оскільки, виконавчий збір та витрати на виконавче провадження не були стягнуті.

Вважає такі дії державного виконавця протиправними, оскільки, не отримувала від органів виконавчої служби, жодних відомостей про накладення арешту на належне їй майно, а постанова про стягнення виконавчого збору винесена майже через півроку після відкриття виконавчого провадження.

На підставі наведеного, просить суд, визнати протиправною бездіяльність Першого ВДВС у м. Луцьку в частині не зняття арешту з майна належного ОСОБА_2 , що був накладений у виконавчому провадженні №31586868 по примусовому виконанню виконавчого листа Луцького міськрайонного суду №0308/1266/2012 від 24.02.2012 року, актом опису і арешту майна №5/11031586868 від 14.032912 року, реєстраційний номер обтяження №12501634 від 16.05.2012 року та зобов`язати Перший ВДВС у м. Луцьку зняти зазначений арешт.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2022 року поновлено строк для подання скарги та відкрито провадження у справі.

До судового засідання представник скаржника подав заяву про розгляд скарги у його відсутності. Вимоги скарги підтримує в повному обсязі.

Представник суб`єкта оскарження також до судового засідання подав заяву про розгляд скарги без її участі. При вирішенні справи покладалась на розсуд суду.

Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін по наявних матеріалах справи.

Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що на виконанні у Першому ВДВС у місті Луцьку перебувало виконавче провадження ВП № 31586868 з виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду №0308/1266/12 від 24.02.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 481335 грн. Виконавче провадження відкрито 05.03.2012 року, 02.07.2012 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 6).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 12501634 від 16.05.2012 року на майно ОСОБА_2 накладено арешт. Підстава обтяження: акт опису й арешту майна 5/11031586868 від 14.03.2012 року, об`єкт обтяження: комплекс, 51/100 частина приміщень загальною площею 276,10 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Із матеріалів справи вбачається, що 29.12.2012 року головним державним виконавцем Ліщуком О.О. винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція від 21 квітня 1999 року) (за письмовою заявою стягувача) (а.с. 6).

Із матеріалів справи вбачається, що на даний час, арешт майна боржника на підставі акту опису й арешту майна 5/11031586868 від 14.03.2012 року не скасований, запис про обтяження нерухомого майна продовжує існувати (а.с. 11).

Згідно відповіді на адвокатський запит №29240 від 11.07.2022 року, скаржника було повідомлено, що арешт з майна буде знято у разі повної сплати виконавчого збору та витрат на виконавче провадження (а.с. 6).

Однак, суд не погоджується з такими доводами органів виконавчої служби, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною другою статті 25 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п`ята статті 25 Закону №606-ХІV).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (частина шоста статті 28 Закону №606-XIV).

Як вбачається з довідки Першого ВДВС у м. Луцьку від 04.02.2022 року №39781, виконавче провадження №31586868 було завершене згідно п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин). Постанова про стягнення виконавчого збору в окреме провадження не виносилась, матеріали виконавчого провадження знищено (а.с. 10).

Відтак, на даний час, не існує виконавчого провадження №31586868 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 481335 грн. та окремо виділеного, як це було передбачено законом, виконавчого провадження про стягнення з останньої виконавчого збору.

Разом з тим, ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діє на даний час) передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Однак, з даного приводу слід зазначити наступне.

Закінчення виконавчого провадження так само як і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Слід зауважити, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові №817/928/17 від 27.03.2020 року).

В даному випадку, слід зазначити, що з моменту повернення виконавчого листа (29.12.2012 року), виданого стягувачу ОСОБА_3 за його заявою, протягом 10 років виконавчий лист повторно не пред`являвся останнім до виконання, що свідчить про відсутність спору між сторонами.

Відтак, суд вважає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплено у статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що державний виконавець в порушення вимог Закону України«Про виконавчепровадження» не вчинив усіх дій, визначених даним Законом.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги та про необхідність її задоволення.

На підставі ст.ст. 10-13, 259, 260, 261, 268, 353, 354, 447, 450 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в частині не зняття арешту з майна належного ОСОБА_2 , що був накладений у виконавчому провадженні №31586868 по примусовому виконанню виконавчого листа Луцького міськрайонного суду №0308/1266/2012 від 24.02.2012 року, актом опису і арешту майна №5/11031586868 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер обтяження №12501634 від 16.05.2012 року.

Зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) зняти арешт з майна належного ОСОБА_2 , що був накладений у виконавчому провадженні №31586868 по примусовому виконанню виконавчого листа Луцького міськрайонного суду №0308/1266/2012 від 24.02.2012 року, актом опису і арешту майна №5/11031586868 від 14.03.2012 року, реєстраційний номер обтяження №12501634 від 16.05.2012 року.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасники справи:

Скаржник ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суб`єкт оскарження Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), код ЄДРПОУ 35041461, адреса місцезнаходження: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27 а;

Повний текст ухвали складено 05 жовтня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Пахолюк А.М.