Постанова № 10662409, 28.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2010 р. справа № 2а-10808/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників позивача Проценка П.Ю., Хухаленко А.А.,

Олексюка Р.В.,

за участю представників відповідача Гажур О.П., Помогаєва А.В., Кухаревич А.Ф.

за участю представників третьої особиЗеленської О.О.. Бац О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, про визнання частково недійсним пункту 2 (абзаців 3 і 4) вимоги КРУ в Донецькій області від 09.04.2010 № 05-04.1-10-14/3330 про усунення порушень,-

В С Т А Н О В И В:

29.04.2010 Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсним пункту 2 вимоги КРУ в Донецькій області від 09.04.2010 № 05-04.1-10-14/3330 про усунення порушень, визнання недійсним розпорядження КРУ в Донецькій області про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області від 12.04.2010 № 86.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами КРУ в Донецькій області з 15.02.2010 по 12.03.2010 була проведена планова ревізія використання коштів, виділених для забезпечення діяльності сил цивільного захисту в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області за період з 01.02.2007 по 01.07.2009, за результатами якої складено акт від 18.03.2010 № 04.1-16-006, яким зафіксовані порушення позивачем вимог законодавства. Не погоджуючись з таким висновком акту ревізії, позивач 24.03.2010 направив заперечення, на які відповідач надав висновок.

19.04.2010 позивач отримав розпорядження «Про зупинення операцій з бюджетними коштами» на строк до 11.05.2010 включно.

20.04.2010 позивачем отримана вимога від 09.04.2010 № 05-04.1-10-14/3330 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Згідно з п. 2 вимоги позивачу необхідно провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Пенсійного фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 62681,73 грн. та 20564,60 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів), стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні палива на суму 35967,13 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130, 133, 136 КЗпП України, відобразити в обліку дебіторську заборгованість на завищену вартість виконаних робіт по капітальному ремонту в сумі 2745,50 грн., провести претензійно-позовну роботу з підрядником щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт.

Позивач вважає протиправними вказані вище розпорядження та вимогу, оскільки ним коригуючий коефіцієнт 15% застосовувався відповідно до Наказу Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998, з урахуванням даних останнього перепису населення м. Донецьк у 2001 році. При попередній ревізії за період з 01.10.2005 по 31.01.2007 порушення у вигляді неправильного застосування коефіцієнту 15% виявлено не було, хоча у той період такий коефіцієнт позивачем застосовувався.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» право здійснювати перевірки з питань нарахування і сплати страхових внесків до ПФУ віднесено до компетенції органів ПФУ. Така перевірка була проведена ГУПФУ в Донецькій області за період з 01.06.2008 по 31.10.2009, в ході якої не було встановлено порушень нарахування страхових внесків на грошове забезпечення та за окремі категорії застрахованих осіб.

Відповідно до розяснень Пенсійного фонду України від 18.12.2009 № 23571/03-20, доведеного до розпорядників нижчого рівня МНС України листом від 29.10.2009 № 03-13842/201, на суми нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу страхові пенсійні внески не нараховуються. Тому перерахунок зайво сплачених сум внесків до Пенсійного фонду необхідно було здійснити з 01.01.2007 тільки у випадку, якщо цей період не було перевірено органами Пенсійного фонду.

Висновок КРУ щодо завищення вартості виконаних робіт на суму 2745,50 грн. позивач вважає безпідставним, оскільки дані порушення не містять в собі юридичного та економічного обґрунтування, оскільки вони не закріплені жодними розрахунками або експертними висновками.

Просив визнати частково недійсним пункт 2 (абзаци 3-6) вимоги КРУ в Донецькій області від 09.04.2010 № 05-04.1-10-14/3330, визнати недійсним розпорядження КРУ в Донецькій області про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області від 12.04.2010 № 86 (а.с. 4-8).

Під час судового розгляду представник позивача двічі змінювала позовні вимоги, про що подавала відповідні клопотання. Остаточно просила визнати частково недійсним пункт 2 (абзаци 3 і 4) вимоги КРУ в Донецькій області від 09.04.2010 № 05-04.1-10-14/3330.

Ухвалою суду від 14.06.2010 до участі у справі в якості третьої особи залучено Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову, у яких зазначили, що збір на обовязкове пенсійне страхування при проведенні нарахувань на зарплату проводився позивачем із розрахунку 33,2% від нарахованої заробітної плати працюючих інвалідів замість передбаченого законом 4%, чим порушено ст. 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі за текстом Закон № 400/97), внаслідок чого сплата внесків до Пенсійного фонду України за більшими ніж передбачено законодавством ставками за період з 01.02.2007 по 01.02.2010 склала 62681,73 грн. КРУ в Донецькій області перевірялось дотримання позивачем законодавства при використанні коштів на сплату обовязкових платежів до державних цільових фондів, тобто ревізія витрачання коштів по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату», а не перевірка своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати зборів (обовязкових платежів) до Пенсійного фонду, як це стверджується позивачем. В акті перевірки, проведеної ГУПФУ в Донецькій області, на який посилається позивач, до переліку документів, на підставі яких здійснювалася переірка, не входять документи, які досліджувалися КРУ.

Відповідно до ст. 100 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 19 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу з 01.01.2007 підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню. Страхувальниками є військові частини, установи, організації та органи, які виплачують грошове забезпечення для зазначених осіб. Обєктом для нарахування страхових внесків являються суми фактичних видатків на оплату праці (грошового забезпечення) робітників, які включають видатки на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. У відповідності до п. 1.2 Тимчасового положення про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МНС України, затвердженого наказом МНС України від 27.04.2005 № 139, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», п. 1.3 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом МНС України від 10.06.2008 № 447, грошова допомога звільненим з військової служби не включена до складу грошового забезпечення. Також ця допомога не включається до грошового атестату і не входить до грошового забезпечення при розрахунку пенсії.

Просили відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб у судовому засіданні надали пояснення, в яких посилалися на те, що ст.ст. 5, 64 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, зареєстрованим в Мінюсті 13.03.2008 за № 209/14900, передбачено виключне право територіальних органів Пенсійного фонду України контролювати надходження до страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, та проводити планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків.

Нарахування страхових внесків у розмірі 4% від обєкту для нарахування страхових внесків за працівників, які є інвалідами, на період встановлення групи інвалідності, передбачено п. 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Мінюсті 16.01.2004 за № 64/8663 (далі за текстом Інструкція № 21-1), за умови наявності виписки з акта огляду МСЕК.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входить посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Таким чином, страхові внески на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби підлягають нарахуванню та сплаті.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 28.07.2006, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 318408 (а.с. 75), включене до ЄДРПОУ за № 08588642, є державною організацією (а.с. 76). Позивача внесено до Реєстру неприбуткових організацій (установ) згідно з рішенням ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 05.01.1999 (а.с. 77). Позивач здійснює свою діяльність на підставі Положення, затвердженого наказом МНС України від 25.10.2007 № 717 (а.с. 78-88).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Відповідач Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області (КРУ в Донецькій області) діє на підставі Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України № 111 від 09.01.2001р.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст. 2 вказаного Закону, є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

У акті ревізії використання бюджетних коштів, виділених для забезпечення діяльності сил цивільного захисту у Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області за період з 01.02.2007 по 01.02.2010 № 04.1-16-006 від 18.03.2010 йдеться, у тому числі, про порушення позивачем наступних вимог законодавства:

- ст. 4 Закону № 400/97 у вигляді сплати збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на зарплату працюючих на підприємстві інвалідів із розрахунку 33,2 %, замість встановлених законом 4%, внаслідок чого сплата внесків до ПФУ за більшими, ніж передбачено законодавством, ставками, за період з 01.02.2007 по 01.02.2010 склала 62681,73 грн. (КЕКВ 1120, за 2007 рік 14820,59 грн.; за 2008 рік 28264,27 грн.; за 2009 рік 18923,33 грн.; за січень 2010 року 673,54 грн.);

- п. 4.1 Інструкції № 21-1, що виразилося в тому, що за період з 01.02.2007 по 01.06.2009 внаслідок проведення нарахувань до ПФУ на сплачену одноразову грошову допомогу атестованому складу Загону при звільненні, яка у відповідності з постановами Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 452 «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців» та від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» не відноситься до складу додаткового грошового забезпечення, зайво перераховано внесків до Пенсійного фонду України на загальну суму 20564,60 грн. (КЕКВ 1120, 2007 рік 4807,43 грн., 2008 рік 10247,33 грн., 2009 рік 5509,84 грн.) (аркуші 20-21 акту ревізії; а.с. 10-11).

Позивач, не погоджуючись з такими висновками акту ревізії, надіслав на КРУ в Донецькій області заперечення до цього акту (а.с. 18-22), на які отримав висновок відповідача, за змістом якого заперечення до акту перевірки залишені без задоволення (а.с. 27-47).

Пунктом 7 ст. 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” встановлено право органів контрольно-ревізійної служби предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження та використання державної власності та фінансів.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 (далі Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

09.04.2010 КРУ в Донецькій області прийнято вимогу № 05-04.1-10-14/3330 щодо усунення виявлених порушень (а.с. 23-26).

В абзацах 3 і 4 пункту 2 цієї вимоги, що є предметом даного адміністративного позову, йдеться про необхідність здійснення позивачем наступних дій:

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до ПФУ та повернути зайво сплачені кошти в сумі 62681,73 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів); в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до ПФУ та повернути зайво сплачені кошти в сумі 20564,60 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів); в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України (а.с. 24-25).

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність абзаців 3 і 4 пункту 2 вимоги від 09.04.2010 № 05-04.1-10-14/3330, виходячи з наступного.

Позивач є платником збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 400/97.

Згідно з абз. 5 ст. 4 Закону № 400/97 для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства. Вказана норма Закону кореспондується з п. 4.2 Інструкції № 21-1, за змістом якого передбачено, що для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю для працюючих інвалідів. Документом, що дає право на застосування ставки в розмірі 4%, є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. Як свідчать матеріали справи, інвалідність осіб, які працювали протягом ревізуємого періоду в Загоні, підтверджується відповідними виписками з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. Отже, у даному випадку нарахування страхових внесків на заробітну плату таких працівників повинно було здійснюватися позивачем виходячи зі ставки 4% сумм фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) цих працівників. Суд не приймає до уваги пояснювальні записки інвалідів, працюючих у Загоні, надані позивачем у судове засідання, про те, що ними відповідні виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності були надані позивачу тільки наприкінці 2009 року, оскільки ці пояснювальні записки були складені під час проведення ревізії, тобто коли позивач вже знав про неправильність нарахування ним страхових внесків на зарплату інвалідів. Крім того, з цих пояснювальних записок не вбачається, на адресу кого саме вони спрямовані та які засоби реагування по ним були прийняті керівництвом Закону. У судовому засіданні також не знайшов свого підтвердження факт реєстрації цих пояснювальних записок у відповідному Журналі позивача. Таким чином, з огляду на положення ст.ст. 69, 70 КАС України дані пояснювальні записки не можуть враховуватися судом як докази правомірності нарахування позивачем страхових внесків на зарплату працюючих в нього інвалідів протягом періоду, що ревізувався.

Стосовно нарахування позивачем страхових внесків на суми сплаченої одноразової допомоги працівникам при звільненні суд зазначає наступне.

У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Абзацом 9 частини 1 цієї статті передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (тобто для застрахованих осіб), - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

На виконання Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» Пенсійним фондом України затверджено Інструкцію № 21-1. Цю Інструкцію розроблено з урахуванням вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме пункту 4.4, яким визначено, що базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України громадян є заробітна плата платника податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 2 Закону № 400/97 об'єктом оподаткування збором для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру;

Аналіз викладених норм свідчить про те, що для включення певних виплат працівникам підприємства до заробітної плати, виходячи з якої визначається база для нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України (обєкт оподаткування), необхідно, щоб ці виплати включалися до фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників та підлягали оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах і підрозділах цивільного захисту, передбачено виплату разової грошової допомоги при звільненні зі служби та виплату допомоги членам сімей осіб рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Вказані вище виплати разової грошової допомоги до складу грошового забезпечення цей Закон не відносить. Також такі виплати не віднесено до складу додаткових видів грошового забезпечення згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 452 «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців» (яка втратила чинність, але діяла на момент здійснення спірних виплат) та від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Отже, виплати разової грошової допомоги не можна віднести до складу фактичних витрат підприємства на оплату грошового забезпечення працівників, і тому вони не включаються до бази нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України. Позивач вказані норми законодавства не врахував, що призвело до зайвого перерахування внесків до Пенсійного фонду України на загальну суму 20564,60 грн. (КЕКВ 1120, 2007 рік 4807,43 грн., 2008 рік 10247,33 грн., 2009 рік 5509,84 грн.).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на акт № 176 від 20.11.2009 планової перевірки Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період 01.06.2008-31.10.2009 та надання достовірних до органів Пенсійного фонду за період 01.01.2008-31.12.2008 (а.с. 48-56), оскільки цей акт складено за наслідками перевірки, проведеної ГУПФУ в Донецькій області, до компетенції якого законодавством не віднесено здійснення перевірки правомірності витрачання бюджетних коштів. Крім того, цим актом не охоплені питання визначення бази нарахування страхових внесків на сплачену одноразову грошову допомогу атестованим працівникам Закону, а також правомірності нарахування сум внесків за ставкою 33,2% на заробітну плату інвалідів, які працюють в Загоні, і тому суд, з огляду на положення ст.ст. 69, 70 КАС України не приймає вказаний акт в якості належного доказу.

Суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на лист Пенсійного фонду України від 18.12.2009 № 23571/03-20, оскільки він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні ст. 117 Конституції України. Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, вищезазначений лист Пенсійного фонду України не може застосовуватися судом з огляду на положення ч. 3 ст. 9 КАС України. Крім того, суд зауважує, що листом ПФУ від 17.03.2010 № 4405/03-20 було надано розяснення, що суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби не входять до переліку додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців та не являються обєктом для нарахування внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Аналогічним чином було надано розяснення листом МНС України від 12.01.2010 № 03-79/201 та листом ГУМНС в Донецькій області від 13.01.2010 № 12/7/93.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи п. 2 (абзаци 3 і 4) вимоги № 20-13/209 від 12.04.2010, КРУ в Донецькій області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені законодавством, у звязку із чим відсутні підстави для задоволення позову Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, про визнання частково недійсним пункту 2 (абзаців 3 і 4) вимоги КРУ в Донецькій області від 09.04.2010 № 05-04.1-10-14/3330 про усунення порушень - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 28 липня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 02 серпня 2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку.

Суддя Зеленов А. С.