Ухвала суду № 106621976, 29.09.2022, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2971/22

Провадження № 2-з/206/71/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2022 року м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Плінська А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Тульчинська державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив №259» про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування ,-

встановив:

Разом із вищевказаною позовною заявою позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка обґрунтована тим, що відповідачка, як власниця майна, право власності якої зареєстровано на спірне майно в цілому, має реальну можливість укласти договір щодо відчуження спірної квартири, що в подальшому може істотно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення його позовних про визнання права власності на ј частину квартири в порядку спадкування.

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи згідно з приписами ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

За правилами ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статей149,150ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи,якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Стаття 150 ЦПК Українивизначає, що позов забезпечується, серед іншого,накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві ізнаходяться у нього чи в інших осіб.

В пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по сутіце обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову,заявник посилається на те,що відповідач ОСОБА_3 може безперешкодно відчужити вказане спірне майно шляхом укладення будь-якого правочину з третьою особою

Як вбачається зі змісту заяви, позивач стверджує, що в подальшому відповідач може відчужити спірне майно третім особам, однак жодних доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірного майна, до заяви про забезпечення позову не надано, як і не надано інших доказів, які підтверджують наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує потребу в застосуванні заходів забезпечення позову, тобто вчинення відповідачем конкретних дій, направлених на ухилення від виконання рішення суду, яке можливо буде ухвалено у справі. Заявником у заяві про забезпечення позову не мотивовано і аргументовано, з яких міркувань він виходять, що дає йому підстави вважати, що відповідач може вчинити дії, спрямовані на укладення правочину щодо відчуження майна.

В той же час, позивачем до позовної заяви не надано докази, які підтверджують, що майно, на яке він просить накласти арешт на момент подання цієї заяви, належить саме відповідачеві, оскільки довідка про належність відповідачу спірної квартири датована листопадом 2020 року, тобто майже ніж два роки потому.

З оглядуна викладене,суд дійшов висновку,що заявник не надав докази, які підтверджують, що майно, на яке він просить накласти арешт, належить відповідачеві; не довів, що існують обставини, які свідчать про вжиття відповідачем реальних заходів, направлених на відчуження спірного майна на користь третіх осіб з метою уникнення виконання рішення суду, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову; наведене в заяві обгрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову суд визнає недостатнім, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149,153,157,353,354 ЦПК України, суддя

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_3 , третя особа Тульчинська державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив №259» про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: А.В. Плінська