Ухвала суду № 106621840, 28.09.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5540/22

Провадження №1-кп/204/535/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041680000386 внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань 11 червня 2022 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обраних відносно обвинувачених: ОСОБА_3 у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, та ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту строком на шістдесят днів. В обґрунтування клопотань зазначив, що ухвалами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2022 року обвинуваченим: ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк. У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що, враховуючи вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення, обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення, з метою уникнення такої відповідальності, можуть переховуватись від суду. Слід зазначити, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають постійного місця проживання, офіційного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, що вказує на відсутність соціальних факторів, які могли б утримувати їх від переховування від суду. Обвинувачений ОСОБА_3 , який є неодноразово судимий і неодноразово перебував у місцях позбавлення волі, та обвинувачений ОСОБА_4 , можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, шляхом погроз застосування насильства або обману з метою зміни наданих ними показань задля ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки вчинене ними кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності особи, та безпосередньо пов`язано із застосуванням тиску на потерпілу особу. Окрім цього, обвинувачені можуть незаконно впливати один на одного з метою узгодження їх показань між собою задля уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, враховуючи те, що кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було припинено правоохоронними органами, і таким чином не було досягнуто загальної мети злочинної діяльності, у сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що у разі застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів вони можуть вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти незаконні дії задля досягнення певної мети. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово судимий, і має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, що свідчить про те, що останній не бажає ставати на шлях виправлення, і у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу може вчинити нове кримінальне правопорушення. Саме тому, виникає необхідність у продовженні строку застосування раніше обраних стосовно обвинувачених запобіжних заходів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Ризики, на які посилається прокурор зменшилися, оскільки письмові матеріали справи вже дослідженні, свідки допитані. Стосовно ризику переховування, він нічим не підтверджений. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника. Суду пояснив, що якщо б він хотів вплинути на будь-кого, то він би це міг зробити і перебуваючи в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4». Дійсно він обманув потерпілого коли назвався працівником поліції.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 , просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Ризик переховування, який зазначений прокурором, нічим не підтверджено, прокурор лише посилається на можливість вчинення таких дій обвинуваченим. ОСОБА_4 вже чотири місяці перебуває під домашнім арештом, порушень щодо виконання запобіжного заходу у нього не має. Він постійно перебуває вдома. В разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 буде виконувати всі покладені на нього обов`язки. Ризик незаконного впливу на свідків, то цей ризик зменшився, оскільки майже всі свідки сторони обвинувачення були допитані, тому вказаний ризик є безпідставним. Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення нічим не підтверджений. У ОСОБА_4 є міцні соціальні зв`язки. Проживає з матір`ю та бабусею. Вся сім`я існує лише на пенсію бабусі. ОСОБА_4 пропонують працевлаштування, на якому він зможе заробляти грошові кошти та забезпечувати свою сім`ю. Просив змінити запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити йому запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані суду клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності з вимогами ч. 1ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України- запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з вимогамист. 181 КПК України,домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2022 року було продовжено строк дії запобіжних заходів обвинувачених: ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» строком до 06 жовтня 2022 року; ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 06 жовтня 2022 року.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , строку дії запобіжних заходів, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особами кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно допункту 20частини першої статті 106 Конституції України,Закону України«Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан.

Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачені можуть переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд також зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення можуть вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на строк до п`яти років, не одружених, не маючих на утриманні малолітніх дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштованих та не маючих доведеного джерела доходу.

Суд критично ставиться до відомостей, наданих адвокатом ОСОБА_7 щодо перебування на утриманні у обвинуваченого ОСОБА_4 матері та бабусі похилого віку, які мають хронічні захворювання, оскільки мати обвинуваченого ОСОБА_4 є особою працездатного віку, жодних підтверджень наявності у останньої хронічних захворювань суду надано не було, крім цього бабуся обвинуваченого є пенсіонеркою та отримує пенсію, яка забезпечує її життєдіяльність, а сам ОСОБА_4 не був працевлаштованим та не мав постійного джерела доходу.

Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу обвинувачених: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Ризик впливу на потерпілого та свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.

Оскільки судовий розгляд по справі і розпочато, потерпілий та деякі свідки ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених на потерпілого та свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень чи можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, суд зазначає, що вказаний ризик не може бути врахований судом, оскільки згідно наданими прокурором відомостями про особу обвинуваченого такий ризик нічим не підтверджується. Не підтверджено документами, довідками про те, що обвинувачений вже притягувався до кримінальної відповідальності, був засудженим, має не зняту чи непогашену судимість, схильний до протиправної поведінки, притягувався до адміністративної відповідальності, також не було надано й інформації щодо зловживання обвинуваченим наркотичними засобами, або ж алкоголем.

Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень чи можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, суд зазначає, що вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими було припинено завдяки правоохоронним органам. Слід окремо зазначити, що обвинувачений ОСОБА_3 будучи звільненим з місць позбавлення волі, де відбував реальне покарання в травні 2022 року, вже менше ніж через місяць вчинив нове кримінальне правопорушення проти волі, честі та гідності особи, що може свідчити про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_3 намагання стати на шлях виправлення та вести правослухняне життя, про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосовані до обвинувачених запобіжні заходи відповідають характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що дані заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених суд на даному етапі не встановив.

Що стосуєтьсяклопотання захисника ОСОБА_8 ,яка дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_3 ,про змінузапобіжного заходуз триманняпід вартоюна цілодобовийдомашній арешт,суд вважає,що запобіжнийзахід увигляді домашньогоарешту є таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, оскільки нічний домашній арешт є таким, що не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту, не відпали, стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджає застосуванню до них вказаних запобіжних заходів, а інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, тому наявна необхідність у збереженні таких мір запобіжних заходів із визначенням строку, а тому суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи є таким, що нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а необхідними та достатніми для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання встановлених судом ризиків, є лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що строк дії запобіжних заходів у виді: тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів; цілодобовий домашній арешт обвинуваченого ОСОБА_4 належить продовжити строком на 60 днів.

Окрім цього, на час продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується ці види запобіжних заходів.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26 листопада 2022 року включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, строком до 26 листопада 2022 року включно.

Покласти наобвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки: цілодобово не залишати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати закожною вимогоюдо суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими підозрюваними.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою відмовити.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт відмовити.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядкубезпосередньо до Дніпровського апеляційного судупротягом п`яти днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1