Рішення № 106619093, 04.10.2022, Оболонський районний суд міста Києва

04.10.2022 Справа № 756/3710/22

Номер справи 756/3710/22

Номер провадження 2/756/3566/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шролик І.С.

секретар судового засідання Олифіренко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вищевказаним позовом до відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 22 жовтня 2012 року.

14 червня 2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування банку, а саме з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

При підписанні анкети - заяви ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правила надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг.

В порушення умов зазначеного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 25 січня 2022 року має заборгованість у розмірі 15489,09 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк», а також судові витрати в розмірі 2481,00 грн.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2022 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею скеровано запит до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) КП ГІОЦ «Реєстру територіальної громади м. Києва» щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1

06 липня 2022 року надійшла відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 08 серпня 2022 року.

В судове засідання, призначене на 08 серпня 2022 року сторони не з?явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином. У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 29 вересня 2022 року.

В судове засідання, призначене на 29 вересня 2022 року, представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про розгляд справи повідомлені судом належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без їх участі. В клопотанні представник позивача також зазначає, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання, призначене на 29 вересня 2022 року не з?явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином шляхом надіслання смс - повідомлення на номером телефону вказаному в позовній заяві та шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті Судової влади. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслала, про причину неявки суд не повідомила, відзив та інші заяви з процесуальних питань від неї до суду не надходили.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін та їх представників за наявними у справі доказами.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір б/н, за умовами якого позивачем емітовано та видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшувався до 19000 грн.

З анкети-заяви вбачається, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 19).

На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за Кредитним договором № б/н від 22 жовтня 2012 року становить 15489,09 грн., яка складається з: 12428,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3060,97 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. (а. с. 12-14).

Судом також досліджена виписка по рахункам, відкритим на ім`я відповідача ОСОБА_1 , з якої встановлено, що вона активно користувалася кредитними коштами, витрачаючи на власні потреби, періодично погашала заборгованість за наданим кредитом (а.с. 54-65).

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 видавалися кредитні картки, перша НОМЕР_2 зі строком дії до 03/16, остання НОМЕР_3 зі строком дії до11/23. (а.с. 15).

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ім?я ОСОБА_1 вбачається, що 05 березня 2020 року збільшено кредитний ліміт до 19000,00 грн. (а.с. 16).

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України)

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Як видно з тексту анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 22 жовтня 2012 року, яка підписана позичальником, не містить відомості щодо погодженого між сторонами розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами (а.с. 17).

З наданого позивачем витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», що міститься в матеріалах справи, не містить підпису позичальника, що спростовує твердження представника позивача про узгоджений між сторонами розмір відсотків, пені та штрафу (а.с. 18).

Надані позивачем Умови та правила не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент виникнення правовідносин сторін взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та пеню.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг суд вважає неналежним доказом, оскільки він не містить жодної інформації щодо предмета доказування у даній справі. Зокрема, щодо типу кредитної картки, наданої позичальникові у межах підписаної ним анкети-заяви від 22 жовтня 2012 року, а містить лише виклад умов використання кожної з кредитних карток за різними типами кредитування, які емітуються та обслуговуються АТ КБ «ПриватБанк», що, зважаючи на відсутність у підписаній позичальником заяві відомостей щодо типу отриманої картки, не має правового значення для вирішення даного спору.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про види та розмір відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року, який згідно положення ч.4 ст. 263 ЦПК України має урахувати суд при застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, оскільки їх розмір при укладанні кредитного договору сторонами не узгоджений.

У зв`язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Надання банком ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом встановлення для користування кредитного ліміту підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, випискою по картковому рахунку відкритому на ім`я позичальника, з якого видно, що вона активно користувалася кредитним коштами, здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором.

Судом перевірений розрахунок заборгованості наданий представником позивача, який суд вважає вірним. Відповідач не виконала узяті на себе зобов`язання щодо повернення використаних кредитних коштів у повному обсязі, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що заборгованість за тілом кредиту в сумі 12428,12 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» в сумі фактично використаних коштів.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням ціни позову, та розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1990,70 грн. (виходячи з розрахунку 12428,12?2481,00 ? 15489,09 = 1990,70).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч. 2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ - 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22 жовтня 2012 року, станом на 25 січня 2022 року у розмірі 12428,12 грн. (дванадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень дванадцять копійок), яка становить заборгованість за тілом кредиту.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ - 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1990,70 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто гривень сімдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2022 року.

Суддя І.С. Шролик