Ухвала суду № 106618905, 04.10.2022, Деснянський районний суд міста Києва

2-з/754/141/22

Справа № 754/3063/22

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2022 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Якименко А.І.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача - адвоката Гаро Г.О.

за участю відповідача ОСОБА_2

за участю представників відповідача - адвокатів Логінова К.Є. та Чижа С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання договору про визначення місця проживання дітей та визначення місця проживання дітей з батьком і стягнення коштів та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про розірвання договору про визначення місця проживання дітей та визначення місця проживання дітей з батьком і стягнення коштів.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

В судовому засіданні представника позивача адвокат подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ОСОБА_2 змінювати фактичне постійне місце проживання малолітніх дітей, та/або давати свою вказівку/згоду для здійснення зміни місця проживання малолітніх дітей іншими особами; встановити обов`язок вчинити певні дії, а саме - встановити обов`язок ОСОБА_2 брати участь у вихованні дітей та спілкуванні із ними шляхом періодичних (щотижневих) зустрічей на території Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, у присутності ОСОБА_3 та психолога чи соціального працівника - 1 раз на тиждень протягом 2 годин; встановити обов`язок вчинити певні дії, а саме - встановити обов`язок ОСОБА_2 не здійснювати викрадання, переміщення чи утримання дітей під час зустрічей із ними, до або після відповідних зустрічей.

Суд дослідивши заява про забезпечення позову, вислухавши учасників справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У відповідності до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно із ст. 149 ч. 2 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову у цивільному судочинстві спрямоване на створення умов для реального виконання судового рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад надавалась вказівка третім особам щодо здійснення зміни місця проживання дітей чи підготовчі дії до такої реалізації.

Представником позивача не вказані обґрунтовані причини у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов саме у спосіб, визначений представником позивача в заяві, тобто об`єктивні обставини та докази, що дійсно існують імовірність здійснення відповідачкою викрадення, переміщення чи утримання дітей, та реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду.

Щодо встановлення обов`язку брати участь у виховання дітей та спілкування із ними, суд зауважує, що у сторін на час розгляду зазначеної справи не розірваний договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків від 30.04.2021, яким визначені обов`язки батьків по відношенню до дітей.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про розірвання договір про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків від 30.04.2021; з визначенням місця проживання дітей, замість визначеного в договорі з матір`ю, визначити з батьком та стягнення грошових коштів, які були передані відповідачці позивачем при укладанні договору про визначення місця проживання дітей та здійснення батьківських прав та обов`язків від 30.04.2021.

Відповідно до ч.10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З урахуванням ч.10 ст. 150 ЦПК України, суд вважає, що забезпечення позову шляхом заборонити ОСОБА_2 змінювати фактичне постійне місце проживання малолітніх дітей, та/або давати свою вказівку/згоду для здійснення зміни місця проживання малолітніх дітей іншими особами; встановити обов`язок вчинити певні дії, а саме - встановити обов`язок ОСОБА_2 брати участь у вихованні дітей та спілкуванні із ними шляхом періодичних (щотижневих) зустрічей на території Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, у присутності ОСОБА_3 та психолога чи соціального працівника - 1 раз на тиждень протягом 2 годин; встановити обов`язок вчинити певні дії, а саме - встановити обов`язок ОСОБА_2 не здійснювати викрадання, переміщення чи утримання дітей під час зустрічей із ними, до або після відповідних зустрічей є передчасним, та порушує принцип змагальності, має тотожність з позовними вимогами, а спір ще по суті не вирішено, тому не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, з урахуванням ст. 150 ЦПК України, суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись статями 149-153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання договору про визначення місця проживання дітей та визначення місця проживання дітей з батьком і стягнення коштів та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.10.2022.

Суддя В.В. Бабко