Рішення № 106614667, 05.10.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2022 року м. Ужгород№ 260/7310/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач), яким просив суд:

1) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 починаючи із 21.10.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-Х1І, на підставі довідки Департаменту освіти і науки молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації № с-127/01-18 від 20.10.2021 року;

2) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908 гривень 00 копійок (а.с.1-5).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 травня 2018 року на підставі заяви позивача про перехід з одного виду на інший вид пенсійного забезпечення, останньому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з урахуванням стажу державної служби 26 років 7 місяців 10 днів. Відтак, відповідно до поданої ним довідки про заробітну плату державного службовця № 01-17/1818 від 02.05.2018 року розрахунок пенсії обчислено в розмірі 60% від розміру заробітної плати, що складає 6 495 грн. 44 коп. (10 825,73*60%). 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а також особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №С-127/01-18 від 20.10.2021 року, виданої Департаментом освіти і науки молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №0700- 0305-8/43708 від 10.11.2021 року, позивачеві відмовили у перерахунку пенсії з посиланням на те, що згідно з пунктами 10, 12 Прикінцевих га перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ, збережено право державних службовців лише на призначення (а не перерахунок) пенсії на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу», яким не передбачено перерахунку пенсії. Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, при відмові у перерахунку пенсії позивача, грубо порушено його право на соціальний захист, у зв`язку з чим він не отримую належний розмір пенсії та звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.16, 17).

У подальшому представником відповідача на адресу суду скеровано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в його задоволенні (а.с.19, 20).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 травня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про перехід з одного виду на інший вид пенсійного забезпечення, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з урахуванням стажу державної служби 26 років 7 місяців 10 днів.

Відтак, відповідно до поданої позивачем довідки про заробітну плату державного службовця №01-17/1818 від 02.05.2018 року розрахунок пенсії обчислено в розмірі 60% від розміру заробітної плати, що складає 6 495 грн. 44 коп. (10 825,73*60%).

21 жовтня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а також особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №С-127/01-18 від 20.10.2021 року, виданої Департаментом освіти і науки молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №0700- 0305-8/43708 від 10.11.2021 року, позивачеві було відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що згідно з пунктами 10, 12 Прикінцевих га перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ. збережено право державних службовців лише на призначення (а не перерахунок) пенсії на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, однак, даним законом перерахунок пенсій не передбачено.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

10 грудня 2015 року прийнято Закон України «Про державну службу», який набув чинності 01 травня 2016 року.

У зв`язку з набуттям чинності зазначеним законом положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, що передбачали перерахунок пенсії осіб, що мають право па пенсійне забезпечення державного службовця, втратили чинність.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, яка набрала чинність 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інші норми, що стосувалися б пенсійного забезпечення осіб, що мають право на пенсійне забезпечення державного службовця, зокрема, в частині здійснення перерахунку пенсій - відсутні.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено спеціального пенсійного забезпечення для осіб, що мають право на пенсійне забезпечення державного службовця, зокрема і в частині права на перерахунок пенсії державних службовців.

Таким чином, з 01.05.2016 року, у наслідок втрати особами, що мають право на пенсійне забезпечення державного службовця, право на перерахунок державних пенсії службовців, звужено зміст та обсяг прав таких осіб.

При цьому, таке звуження змісту та обсягу прав щодо пенсійного забезпечення державних службовців поширюється не тільки на осіб, що призначенні па державну службу після введення в дію нового правового регулювання (з 01 червня 2015 року та з 01 травня 2016 року), але й на тих, хто почав свою професійну діяльність на державній службі в період дії законодавства, що передбачало право на перерахунок пенсії державного службовця.

Позивач почав свою професійну діяльність на державній службі в період дії Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року.

Пенсія останньому призначена у відповідності до ст. 37. Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року.

Однак, у зв`язку із законодавчими змінами, що відбулися з прийняттям нового Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, який набрав чинність 01.05.2016 року, зміст та обсяг права позивача на перерахунок пенсії державної службовця звужено.

Оскільки позивач звернувся до відповідача саме з приводу перерахунку вже призначеної пенсії (у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року), то будь-які законодавчі зміни, які звужують зміст та обсяг прав окремої категорії громадян не можуть застосовуватися до тих осіб, які до набрання чинності цих змін вже набули в законний спосіб певні, гарантовані державою права та свободи, в тому числі і право на пенсію державного службовця в передбаченому на час призначення пенсії розмірі.

Стаття 22 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами, в тому числі і за Законом №3723-ХІІ.

Відтак, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод» Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11.10.2005 №8-рн/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання) констатував, що міст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь- яких інших кількістю вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абз. 5, 6 пункту 4).

Крім того, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 роз`яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України.

Так, Конституційний Суд України вважає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав і свобод є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

У зв`язку з ним Конституційний Суд України вважає, що визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх в дії, внесення змін до них і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина є скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Таким чином, скасування п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій», а згодом і визнання вказаної постанови такою, що втратила чинність, є скасуванням права позивача па перерахунок пенсії державного службовця, що порушує норму прямої дії ст.22 Конституції У країн н.

Як мною зазначалося вище, свою професійну діяльність на державній службі я почав у період дії законодавства, що передбачало право на перерахунок пенсії державного службовця, а саме ст. 37-1 Закону України « Про державну службу» віл 16.12.1993 року та постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення призначення заробітку для обчислення пенсій». У подальшому даний Закон та Постанова втратили свою чинність, у зв`язку з чим обсяг моїх прав та свобод на перерахунок пенсії державного службовця звузився.

У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що. з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

Право на призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значенні цього положення, отже, не призначення та невиплата пенсії є втручанням у моє право на мирне володіння майном.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, висловлених у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява №49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05). згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

В даному випадку є підсиниш стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки наявний у мене стаж роботи на посадах в органах державної служби передбачає моє право па перерахунок раніше призначеної пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а нові норми законодавства фактично звужують право па перерахунок та виплату пенсії в належному розмірі.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.І ст.З); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48).

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово- економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Таким чином, відмова відповідача у перерахунку пенсії вчинена у спосіб, що не відповідає ст.22 Конституції України .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає або суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Конституційний Суд України в п. 3 рішення №3-рп/2012 від 25.01.2012 констатував, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно- правових актів відповідних органів державної влади» виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України».

З огляду на вказане вище, суд зауважує, що відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачу, оформлена у вигляді листа від 10 листопада 2021 року за № 0700-0305-8/43708, є протиправною з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України.

Відтак, з метою дотримання принципу верховенства права, недопущення погіршення, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод на соціальний захист, зокрема, права позивача на перерахунок та виплату його пенсії, вважаю, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (категорія справи 826/4418/14), вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи (а.с.7).

В порядку встановленому статтею 139 КАС України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, вищевказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним дії Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, оформлені листом від 10 листопада 2021 року за № 0700-0305-8/43708 щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 починаючи із 21 жовтня 2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 21 жовтня 2021 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, на підставі довідки Департаменту освіти і науки молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації № С-127/01-18 від 20 жовтня 2021 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець