Рішення № 106614648, 05.10.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Командування Сил територіальної оборони Збройних сил України та до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5) про визнання протиправним та скасування постанови, рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (позивач - ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), до Командування Сил територіальної оборони Збройних сил України (далі - відповідач 2) та до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5) (далі - відповідач 3) у якому просить: визнати протиправним та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу за загальною мобілізацією та про взяття ОСОБА_1 на військовий облік; виключити ОСОБА_1 з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5); визнати протиправними та скасувати накази військової частини НОМЕР_1 , Командування Сил територіальної оборони Збройних сил України про направлення ОСОБА_1 у зону воєнних (бойових) дій; зобов`язати військову частини НОМЕР_1 , Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, про протиправність дій відповідачів. Вказує зокрема, що Члени ВЛК стан здоров`я Позивача проігнорували, надані ОСОБА_1 медичні документи до особової справи не долучили та фактично його огляд не проводили. Зазначає, що Позивача не було оглянуто у повному обсязі, а саме хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, отоларингологом, стоматологом, дерматологом та інше, як того вимагає «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Крім того, з протоколом ВЛК від 05.03.2022 Позивача не ознайомлювали, копію висновку ВЛК йому не надали. Вказує що надалі Позивача повезли до військової частини. Зі слів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як він запевнив Позивача перед відправкою, - ця військова частина належить до ІНФОРМАЦІЯ_3, і Позивач не буде брати участь у бойових діях, а буде здійснювати охорону інфраструктурах об`єктів Берегівської громади, патрулювання та чергування на блок-постах Закарпаття за основним місце дислокації цієї військової частини. Вказує, що ні контракту добровольця ТрО, ані будь-яких інших документів щодо проходження військової служби Позивач не підписував. Зазначає, що з 05.03.2022 по 25.04.2022 Позивач перебував у АДРЕСА_4, на території вищевказаної військової частини (як з`ясувалося пізніше - військової частини НОМЕР_1 . За цей період Позивач неодноразово хворів, перебував на стаціонарі. Усього лиш двічі був на навчаннях зі стрільби. До цього часу не мав досвіду користування зброєю, не проходив військову кафедру, не мав іншого військового досвіду. Протягом усього цього часу Позивач вказує, що він намагався дізнатись, які його цілі перебування у військовій частині ІНФОРМАЦІЯ_6, просив документи, які підтверджують правомірність його мобілізації. Наприкінці березня 2022 року керівництво в/ч НОМЕР_1 , до якої Позивача було незаконно мобілізовано, видало Позивачу тимчасове посвідчення військовозобов`язаного за підписом представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Там Позивач побачив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його було взято на облік і знято з обліку однією ж датою - 05.03.2022, що підтверджується відміткою у графі із Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного. Зазначає, що оскільки військовий квиток був виданий Позивачу пізно вночі 25.04.2022, а 26.04.2022 о 03:00 ранку від командира в/ч НОМЕР_1 надійшла команда зібратись та виїхати з місця постійної дислокації цієї частини, Позивач мусив виконувати цю команду і не зміг подати рапорт про незаконність його мобілізації. Окрім команди зібратися та виїхати 26.05.2022 з місця постійної дислокації жодних наказів, як письмових, так і усних, до Позивача доведено не було. Йому не повідомили, куди та з якою метою вони прямують, лише запевнили, що це не буде район воєнних (бойових) дій. Більше того, жодного разу не було озвучено прізвище Позивача з метою визначити коло осіб, які мають виїхати чи залишитися у пункті постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 . 29.04.2022 керівництво в/ч НОМЕР_1 , оголосило Позивачу та іншим військовослужбовцям цієї частини, що вони прямують в іншу точку дислокації, але конкретно не вказало кінцеве місце прибуття. За дислокацією вже в русі колон військовослужбовці зрозуміли, що знаходяться в Донецькій області. Під час зупинки колони 29.04.2022 у м. Покровськ Донецької області вони попросили вказати їм точку базування. Насилу керівництво в/ч НОМЕР_1 вказало їм на кінцевий пункт призначення, а саме - АДРЕСА_5. Відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, Покровська міська територіальна громада Покровського району Донецької області та Костянтинівська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області включені у зазначений перелік . Тож, командування в/ч НОМЕР_1 знало про те, що саме у цьому місці йдуть активні бойові дії, проте, направило Позивача та інших військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 обманним шляхом у зону бойових дій всупереч законодавству України. У зв`язку з вищенаведеним, позивач вважає свої правапорушені, тому і звернувся до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачами було надано відзиви на позовну заяву згідно якого, відповідачі не погоджується з позовними вимогами.

Так, відповідач 1 вказує, що, 05.03.2022 року Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 без відповідного дозволу керівника ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою постановки на військовий облік де пройшов військово-лікарську комісію за результатом якої був визнаний «придатний» до військової служби. Військово-лікарська комісія проводилась відповідно до наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року. Під час проходження військово-лікарської комісію Позивач скарг на стан здоров`я не заявляв. Заяв, скарг чи клопотань від Позивача не надходило до ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування в ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач документів та заяв, які підтверджували відстрочку від мобілізації не надав. У зв`язку із відсутністю підстав для отримання відстрочки від призову по мобілізації був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 у Збройні сили України. На дату розгляду даної справи Позивач не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому у Відповідача-1 відсутні правові підстави та можливості звільнити від призову та виключити з військового обліку Позивача з підстав зазначених в позовній заяві. Просить у задоволенні позову відмовити.

На даний відзив представником позивача було подано відповідь на відзив, у якому зокрема зазначено, наступне: позивач вдруге наголошує, що не мав на меті йти у ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на облік. Представники Відповідача, які зустріли Позивача 05.03.2022 на вулиці, фактично обманом та примусом змусили Позивача відвідати ІНФОРМАЦІЯ_1 у той же день. Відповідач вказує, що військово-лікарська комісія («ВЛК») проводилася відповідно до наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 («Наказ № 402»), що не відповідає дійсності з огляду на обставини, вказані в Позові. При цьому, Відповідач не надає жодних письмових доказів на підтвердження цього аргументу (наприклад, власноручних відміток Позивача у картці обстеження та медичного огляду про відсутність скарг на здоров`я). Аргумент Відповідача про те, що під час проходження ВЛК Позивач не заявляв скарг на здоров`я, не відповідає дійсності та не підтверджується Відповідачем доказами. Натомість Позивач у Позові навів перелік хвороб, на які скаржився під час ВЛК, додав посвідчені адвокатом копії відповідних медичних документів, а також копії численних скарг та рапортів щодо порушень його прав під час ВЛК. Те, що ВЛК фактично не проводилася, підтверджують також і висновки повторної ВЛК, яку наразі проходить Позивач у 68-й військовому шпиталі ( АДРЕСА_1 ). Просить врахувати аргументи позивача та задовольнити позов повністю.

01 серпня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду подано Заперечення на відповідь на відзив. Зокрема вказує, що Військово-лікарська комісія проводилась відповідно до наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року. Під час проходження військово-лікарської комісію Позивач скарг на стан здоров`я не заявляв. Заяв, скарг чи клопотань від Позивача не надходило до ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, Позивач своїми діями в повній мірі визнав висновок ВЛК про його придатність до військової служби і жодних дій по їх оскарженню не здійснював, аж поки Позивача не було відправлено до проходження військової служби зони бойових дій. Відповідач 1 вважає, що Позивач обґрунтовано і законно був мобілізований та направлений па проходження військової служби.

19 вересня 2022 року відповідач 3 - Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5) подав до суду відзив на адміністративний позов. Вказує, що видаючи оскаржуваний наказ про зарахування Позивача за направленням Відповідача-1 до в/ч НОМЕР_1 Відповідач-3 розумно і об`єктивно виходив з того, що направляючи особу до в/ч НОМЕР_1 , Відповідачем-1 здійснені всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих Позивача від призову на військову службу. Відповідач-3 не мав права не зарахувати Позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , адже мав беззаперечні правові підстави для видання оскаржуваного Позивачем наказу, повідомлені Відповідачем-1 відповідно до актів чинного законодавства в оборонній та мобілізаційній сферах. Крім того, згідно з абз.2 п.2.8. р.ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних Силах України, затвердженої Наказом МОУ від 26.05.2014р. № 333, зареєстровано ним в Міністерстві юстиції України 12.06.2022р. за N 611/25388 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу є для військовослужбовців іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця. У свою чергу п. 9 зазначеного Положення на Відповідача-1 покладено здійснення призову громадян на військову службу. У розумінні п.п. 97 - 98 Положення, затвердженого Постановою KM України від 20.01.2021р. № 100 формування зазначених команд і їх списків покладено на ІНФОРМАЦІЯ_4. Виходячи із цього, командир в/ч НОМЕР_1 не міг відмовити в зарахуванні Позивача до списків особового складу зазначеної військової частини. Вказує, що факт не ознайомлення зі змістом оскаржуваного наказу не порушує право Позивача на звернення для отримання витягу з розпорядчого акту командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2022 №7 (дек).

Крім зазначеного, Позивач просить суд зобов`язати Відповідача-3 та Відповідача-2 звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Частиною 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено вичерпний перелік підстав, коли військовослужбовці, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану звільняються з військової служби. Підстави, які б надавали Позивачу можливість звільнення з військової служби в зазначеному переліку відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.03.2022 року Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 де пройшов військово-лікарську комісію за результатом якої був визнаний «придатний» до військової служби.

Надалі, позивача взято на облік в ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 03.2022.

З 05.03.2022 по 25.04.2022 Позивач перебував у АДРЕСА_4, на території військової частини НОМЕР_1 .

Наприкінці березня 2022 року керівництво в/ч НОМЕР_1 , до якої Позивача було мобілізовано, видало Позивачу тимчасове посвідчення військовозобов`язаного за підписом представника ІНФОРМАЦІЯ_1.

29.04.2022 року керівництвом в/ч НОМЕР_1 , оголошено Позивачу та іншим військовослужбовцям цієї частини, що вони прямують в іншу точку дислокації.

Однак, позивач вважає вищевказані дії відповідачів протиправними, тому і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Аналогічне передбачене п.1. ч.1. Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, Закон України « Про військовий обов`язок і військову службу», "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.21 ч.І. ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Як унормовано ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти суверенної України на підставі ч,2. ст. 102, п.п. 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Указом Президента України від 24.02.2022р. № 69/2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію. П.2. цього Указу постановлено мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької , Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва.

Частиною 6 статті 2' ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» визначені види військової служби, до яких відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Позивач був призваний саме на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призначений на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 наказом від 05.03.2022 №7 (дек).

Згідно п.5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України , затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.

У п.1.1 глави 1 розділу І «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого 14.08.2008 наказом Міністра оборони України №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (надалі - «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України»), зазначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п.1.2 глави 1 розділу І «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до п.2.1 глави 2 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Як зазначено у п.2.2 глави 2 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах. Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

У пп.2.4.4 п.2.4 глави 2 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» зазначено, що на ВЛК регіону покладаються: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями - спеціалістами аналізу та оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; розробка та подання до ЦВЛК пропозицій з уточнення, доповнення та внесення змін до нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи; контроль за організацією та проведенням лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, обстеженням та медичним оглядом призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, надання методичної та практичної допомоги органам та закладам охорони здоров`я України та військовим комісаріатам у цій роботі; проведення спільно з органами МОЗ України і військовими комісаріатами аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, обстеження та медичного огляду допризовників, призовників, громадян, які вступають у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи; контроль за організацією та станом лікарсько-льотної експертизи в учбових та спортивних авіаційних закладах Товариства сприянні обороні України (далі - ТСО України), які знаходяться в межах регіону.

Згідно з пп.2.4.5 п.2.4 глави 2 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових (цивільних) лікувальних закладах, військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових (цивільних) лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; витребовувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали адміністративного розслідування, дізнання, судового розгляду, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови; залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК); перевіряти у військових комісаріатах, органах (закладах) охорони здоров`я Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), областей, міста Києва, на території регіону організацію та стан лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, результати перевірок доповідати керівникам територіальних командувань та керівникам органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.

Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу II «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Відповідно до п. 2.1. глави 3 розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», організація медичного огляду призовників і допризовників покладається на районні (міські) комісії з питань приписки і районні (міські) призовні комісії, в областях - на обласні призовні комісії та призовні комісії Автономної Республіки Крим і міста Києва.

Відповідно до п. 2.2. глави 3 розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» медичний огляд призовників проводиться на призовних дільницях районних (міських) військових комісаріатів лікарями, які залучаються з місцевих лікувальних закладів рішенням керівника місцевої державної адміністрації, на збірних пунктах Автономної Республіки Крим, обласних, Київського міського військових комісаріатів - лікарями медичного відділення тимчасового штату збірного пункту, які залучаються з лікувальних закладів відповідних управлінь охорони здоров`я.

Кожний призовник оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за наявності медичних показань і лікарями інших спеціальностей.

Відповідно до п. 2.7. глави 3 розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» під час огляду призовників лікарі визначають стан їх здоров`я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров`я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.

Відповідно до п. 2.8. глави 3 розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника (на збірному пункті - у Картку медичного огляду призовника на збірному пункті (додаток 8)) висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду спеціалістами лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

Відповідно до наявних матеріалів справи, судом встановлено, що позивача не було оглянуто хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за наявності медичних показань і лікарями інших спеціальностей. Відомості щодо наявного огляду ОСОБА_1 вищезазначеними лікарями у матеріалах справи не містяться.

На виконання ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року про витребування від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази проходження позивачем медкомісії та висновки такої та копії всіх наказів, на підставі яких ОСОБА_1 був призваний та проходить військову службу, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з відзивом на позовну заяву подано Довідку військово-лікарської комісії від 05.03.2022 р. № 16/10, у якому відсутні дані щодо огляду позивача хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за наявності медичних показань і лікарями інших спеціальностей. Окрім того, висновок ВЛК суперечить інформації про стан здоров`я позивача, зокрема тим, докази існування яких містяться в матеріалах справи. (т.1 а.с.21,23,36,145-162)

Суд вказує, що відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_1 не доведено належного правомірного проведення медичного огляду та винесеної постанови військово-лікарської комісії від 05.03.2022 р. № 16/10, а відтак суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача визнати протиправним та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем заявлено вимогу визнати протиправним та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби. Разом з тим, суд вважає за необхідне винести рішення, яким визнати протиправним, скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити повторний медичний огляд ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду та відповідно до норм діючого законодавства України.

Щодо решти позовних вимог позивача , суд вказує наступне.

Судом встановлено, що у зв`язку із відсутністю підстав для отримання відстрочки від призову по мобілізації був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 у Збройні сили України.

Відповідно до п.2 ч.І ст.9 Закону України «Про основи національного спротиву» Комплектування Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад здійснюється в особливий період за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 607 територіальний резерв включає резервістів та військовозобов`язаних, призначених для комплектування військових частин, підрозділів територіальної оборони. Так як Позивач військовозобов`язаний та визнаний військово-лікарською комісією «придатний», був направлений у військову частину НОМЕР_1 де і перебуває на військовому обліку.

Відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМ України від 23.02.2022р. № 154 завдання щодо виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на ІНФОРМАЦІЯ_4, яким є Відповідач-1. Рішення щодо призову на військову службу за мобілізацією приймалося саме Відповідачем-1, на якого законом покладений обов`язок як визначити придатність особи до військової служби, так і встановити наявність або відсутність юридичних і фактичних перешкод для такого призову, визначених законом. З точки зору ст. 19 Конституції України Відповідач-3, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, не вправі підміняти функціонально Відповідача-1 та контролювати виконання Відповідачем-1 функцій та обов`язків, визначених актами чинного законодавства України.

Правом скасовувати чи змінювати оспорюване мобілізаційне розпорядження Відповідача-1 Відповідач-3 законодавчо не наділений.

Видаючи оскаржуваний наказ про зарахування Позивача за направленням Відповідача-1 до в/ч НОМЕР_1 Відповідач-3 об`єктивно виходив з того, що направляючи особу до в/ч НОМЕР_1 , Відповідачем-1 здійснені всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих Позивача від призову на військову службу. Відповідач-3 не мав права не зарахувати Позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , адже мав беззаперечні правові підстави для видання оскаржуваного Позивачем наказу, повідомлені Відповідачем-1 відповідно до актів чинного законодавства в оборонній та мобілізаційній сферах.

Крім того, згідно з абз.2 п.2.8. р.ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних Силах України, затвердженої Наказом МОУ від 26.05.2014р. № 333, зареєстровано ним в Міністерстві юстиції України 12.06.2022р. за № 611/25388 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу є для військовослужбовців іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця. У свою чергу п. 9 зазначеного Положення на Відповідача-1 покладено здійснення призову громадян на військову службу. У розумінні п.п. 97 - 98 Положення, затвердженого Постановою KM України від 20.01.2021р. № 100 формування зазначених команд і їх списків покладено на ІНФОРМАЦІЯ_4.

Виходячи із цього, командир в/ч НОМЕР_1 не міг відмовити в зарахуванні Позивача до списків особового складу зазначеної військової частини.

Відповідно до ч.І ст. 77 КАС Україні кожна зі сторін повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно зі ст.ст. 73 - 75 КАС України докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності і достатності. Згідно зі п.п. 4-5 ч.5. ст. 160 КАС України вимагає від Позивача навести виклад обставин, на яких він ґрунтує свої вимоги до Відповідача-3. Однак, у світі цих правових норм Позивач не обґрунтував із посиланням на належні, допустимі, достовірні і достатні докази у чому конкретно полягає порушення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів з боку Відповідача-3.

Твердження позивача щодо нібито не ознайомлення його з наказом командира Відповідача-3 про зарахування та призначення на посаду є безпідставним та не заслуговує на увагу суду з погляду на наступне.

У відповідності до підпункту 2.2.4. розділу 2 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124 (далі - Інструкція) у військових частинах (установах) Збройних Сил України видаються: накази командира (керівника) військової частини (установи) з основної діяльності; накази командира (керівника) військової частини (установи) (по особовому складу) відповідно до номенклатури призначення; накази командира (керівника) військової частини (установи) (по стройовій частині); накази командира (керівника) військової частини (установи) (по стройовій частині про склад добового наряду); накази командира (керівника) військової частини (установи) (з адміністративно-господарської діяльності); накази командира (керівника) військової частини (установи) (по тилу); накази командира (керівника) військової частини (установи) (по технічній частині); накази командира військової частини про призначення на бойове чергування (у військових частинах, які здійснюють бойове чергування); розпорядження начальника штабу військової частини (першого заступника (заступника) керівника установи). Згідно підпункту 2.3.4. Інструкції накази по стройовій частині видаються з питань щодо: зарахування військовослужбовців до списків особового складу, на види забезпечення та виключення з них; зміни персональних облікових даних особового складу; перебування на лікуванні та повернення на службу з лікувального закладу; звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я і виходу на службу після хвороби; прийняття та здавання військовослужбовцями справ і посади; призначення, переміщення та звільнення працівників Збройних Сил України (крім державних службовців); вибуття у відрядження, відпустку, на навчання} прибуття з відрядження, відпустки, навчання (крім державних службовців); надання (скасування) особовому складу доступу до відомостей, що становлять державну таємницю; підтвердження нальоту та зарахування вислуги років на пільгових умовах льотному складу; переходу на нові штати та у зв`язку з цим призначення на нові посади особового складу; встановлення та виплати надбавок і одноразових видів грошового забезпечення, зарахування на харчування льотного складу та інженерно-технічного складу; встановлення тарифних ставок працівникам Збройних Сил України (крім державних службовців); зміни дійсного та умовного найменувань, переформування тощо; забезпечення (незабезпечення) жилими приміщеннями під час проходження військової служби в цій військовій частині (зазначається дата зарахування на квартирний облік військовослужбовців та членів їх сімей у разі переміщення по службі (звільнення з військової служби в запас або відставку) на підставі довідок (довідка про забезпечення житлом, довідка про перебування на обліку, викладені в додатках до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.09.2018 № 1020/32472); інших питань, пов`язаних з переміщенням військовослужбовців та працівників (крім державних службовців) протягом доби.

Доведення до зацікавлених осіб зазначеної категорії наказів в частині, що їх стосується Інструкцією не передбачено.

Враховуючи зазначене, можна прийти до висновку, що факт не ознайомлення зі змістом оскаржуваного наказу не порушує право Позивача на звернення для отримання витягу з розпорядчого акту командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2022 №7 (дек), а також не підтверджено сторонами під час розгляду справи належними та допустимими доказами

Крім зазначеного, Позивач просить суд зобов`язати Відповідача-3 та Відповідача-2 звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Частиною 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено вичерпний перелік підстав, коли військовослужбовці, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану звільняються з військової служби. Підстави, які б надавали Позивачу можливість звільнення з військової служби в зазначеному переліку наразі відсутні.

Також, слід звернути увагу суду, що військово-адміністративні процедури проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентовано декількома нормативними документами:

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2018 № і 153/2008 (далі - Положення № 1153); Інструкцією про організацію виконання Положення № 1153, затверджену наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170); Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджену наказом Міністра Оборони України від 26.05.2014 № 333 (далі - Інструкція № 333)

Водночас, такий вид військової адміністративної процедури як «виключення зі списків особового складу військової частини» можливий лише у окремих випадках, а саме: направлення військовослужбовця для проходження військової служби до інших військових формувань у тому числі за кордон (п. 10 Положення № 1153, абз.8 пп. 1 п.1.5 розділу І Інструкції № 170, абз. 2 п. 2.9. розділу 2 Інструкції № 333); звільнення з військової служби (п.34-37 Положення № 1153, п. 14.10 Інструкції № 170, абз.2 п.2.9 Інструкції № 333 ); на підставі вироку суду у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання (п.77 Положення № 1153, абз,2 п. 3.22 Інструкції № 170, абз.7,8 п.2.9 Інструкції № 333); зарахування військовослужбовця на навчання до військового навчального закладу (абз.6 п. 144 Положення № 1153, абз.9 п. 4.8 Інструкції № 170, абз.5 п.2.9 Інструкції № 333); смерті (загибелі) військовослужбовця або визнання безвісти відсутнім на підставі рішення суду про таке визнання (п.230, 247 Положення № 1153, абз.10,11 п. 2.9 Інструкції № 333).

Означені вище випадки застосування процедури «виключення зі списків особового складу» показовим чином вказують на те, що виключити військовослужбовця зі списків військової частини можливо здійснити на підставі рішення суду лише: 1) про визнання безвісти відсутнім та 2) визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення та засудження до позбавлення / обмеження волі та/або позбавлення військового звання. Інших підстав, де б рішення суду було підставою для виключення зі списків військової частини законодавство у сфері регулювання правовідносин проходження військової служби не містить.

Отже, у задоволенні позовних вимог - визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу за загальною мобілізацією та про взяття ОСОБА_1 на військовий облік; виключити ОСОБА_1 з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5); визнати протиправними та скасувати накази військової частини НОМЕР_1 , Командування Сил територіальної оборони Збройних сил України про направлення ОСОБА_1 у зону воєнних (бойових) дій; зобов`язати військову частини НОМЕР_1 , Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , - слід відмовити, оскільки такі є передчасними та можуть бути вирішені зокрема після повторного проходження позивачем ВЛК та її висновків.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 р., серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, про що в матеріалах справи міститься доказ - квитанція № 60 від 25.05.2022 р. Оскільки адміністративний позов задоволено частково, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 496,20 грн., оскільки судом не встановлено обставин, передбачених ч. 8 ст. 139 КАС України, щодо зловживання позивачем процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача. Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_6, код ЄДРПОУ НОМЕР_5), Командування Сил територіальної оборони Збройних сил України (вул. Шолуденка, буд. 27/6,м. Київ 116,04116) та до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 26622928 ) про визнання протиправним та скасування постанови, рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_6, код ЄДРПОУ НОМЕР_5) здійснити повторний медичний огляд ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_6, код ЄДРПОУ НОМЕР_5) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.