Рішення № 106613900, 23.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року Справа № 160/10334/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О., -

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Відповідача №047150017787 від 20.06.2022 про відмову у призначенні Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; зобов`язати Відповідача зарахувати період роботи Позивача з 18.07.2011 р. по 31.03.2022 р. на посаді машиніста крана до пільгового стажу за Списком №1 та призначити Позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п."а" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VІІІ на підставі рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. починаючи з 13.06.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Позивач значну частину своєї трудової діяльності працювала на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що відповідають Списку №1 у ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (тепер-АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»), а саме: з 18.07.2011р. - прийнята в управління дробильно-транспортного комплексу машиністом крана 4 розряду (запис №7 трудової книжки, копія трудової книжки - додаток 2); -з 17.12.2012р. - переведена машиністом крана 5 розряду ликаночної служби управління дробильно-транспортного комплексу на тому ж підприємстві (завис №9 трудової книжки); з 14.03.2014р. - переведена машиністом крана (працюючий у кар`єрі) 5 розряду цеха №2 управління дробильно-транспортного комплексу там же (запис №12 трудової книжки);з 03.12.2015р. - переведена машиністом крана (працюючим у кар`єрі) 6 розряду дільниці ЦПТ гризонт-210 м цеху №2 управління дробильно-транспортного комплексу (запис №14 трудової книжки); з 19.07.2019р. - переведена машиністом крана, зайнятим повним робочий день в кар`єрі б розряду дільниці ЦПТ гризонт-210 м цеху №2 управління дробильно-транспортного комплексу, де працює по теперішній час (запис №17 трудової книжки).

Вказане також підтверджується уточнюючою довідкою AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» вих. №277 від 13.06.2022р., згідно якої пільговий стаж складає 10 років 6 місяців 24 дні.

У вказаній довідці також зазначено, що позивач працювала повний робочий день та була зайнята дробленням, помелом, сортуванням та збагаченням руди чорних металів, нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, а також у кар`єрі глибиною 150 метрів і глибше.

Також згідно даної уточнюючої довідки та записів у трудовій книжці №8,10,13,15,16, 18 та 20 була проведена атестація робочого місця позивача за Списком №1 згідно наказів по підприємству №1062 від 30.11.2009 р., №948 від 28.11.2014 р., №873 від 29.09.2016 р. та №385 від 27.08.2019 р.

Загальний трудовий стаж позивача на момент звернення до органу пенсійного фонду склав 30 років.

13.06.2022 року позивач, будучи у віці 46 років, звернулася до Відділу обслуговування громадян №13 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 та надала необхідний пакет документів, а саме: паспорт, трудову книжку, картку платника податків, довідку про підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії, витяг з наказів про атестацію, довідку про заробітну плату, свідоцтва про шлюб та про народження дитини.

24.06.2022 року відповідачем позивачу листом вих. №0400-010216-8/63922 було направлено позивачу повідомлення "Про направлення рішення", до якого додано копію рішення про відмову у призначенні пенсії №047150017787 від 20.06.2022 р., у якому зазначено, що відповідно до п. 2 ст. 114 Закону пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Страховий стаж особи становить 30 років 1 місяць 1 день, стаж роботи за Списком 1 становить 0 років.

Результат розгляду документів доданих до заяви: до стажу роботи за Списком 1 не враховані наступні періоди: згідно довідки №277 від 13.06.2022, оскільки порушено порядок оформлення уточнюючої довідки підприємства, яка підтверджує право на пенсію на пільгових умовах, що суперечить вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 №637, абз. 1-2 пункт 20, а саме не зазначено структурний підрозділ, де працює заявниця.

Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з недосягненням пенсійного віку та в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Таким чином, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 в зв`язку з недосягненням віку, встановленого підпунктом 1 частини 2 ст. 114 Закону №1058-14 тобто 50 років, та відсутністю необхідного пільгового стажу.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №1 протиправним, так таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 р. у справі №160/10334/22 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Суд зазначає, що копію ухвали суду від 18.07.2022 р. у справі №160/10334/22 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідачів, що підтверджується відомостями, які міститься в матеріалах справи.

15.08.2022 р. представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було подана на адресу суду відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено наступне.

ОСОБА_1 13.06.2022 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивачці виповнилося 46 років. Листом від 24.06.2022 за №0400-010216-8/63922 (рішення №047150017787 від 20.06.2022) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність (на дату звернення) права на пенсію за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням нею пенсійного віку на дату звернення, та у зв`язку із відсутністю пільгового стажу за Списком №1.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 01 місяць 01 день, пільговий стаж за Списком №1 відсутній.

Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017.

Копією паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та нею не було досягнуто 45-річного віку станом на 11.10.2017 (Позивачці на той час виповнився лише 41 рік).

Позивачці виповнилося 45 років 20 травня 2021 року, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивачка не досягла 45 років до 11.10.2017 (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відмовляючи у призначенні позивачці пенсії, Головне управління керувалося Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону.

В свою чергу, висновки Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 стосувались змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 до Закону №1788, який, як зазначено вище, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не діяв і Головним управлінням під час прийняття рішення не застосовувався.

Щодо вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи ОСОБА_1 з 18.07.2011 р. по 31.03.2022 р.

Згідно наданих до Головного управління документів, зокрема, довідки підприємства №277 від 13.06.2022 ОСОБА_1 працювала в ПАТ Південний ГЗК: з 18.07.2011 по 22.10.2014, з 02.11.2014 по 02.07.2015, з 13.07.2015 по 13.07.2015 та з 24.07.2015 по 02.08.2016 машиністом крана управління дробильно-транспортного комплексу, зайнята дробленням, помелом, сортуванням та збагаченням руди чорних металів, нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію; з 03.08.2016 по 08.03.2018, з 19.03.2018 по 20.03.2018 та з 31.03.2018 по 31.03.2022 машиністом крана управління дробильно-транспортного комплексу, зайнята повний робочий день в кар`єрі глибиною 150 метрів і глибше.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Підпункт 5 пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-26, закріплює, що Головне управління Фонду має право проводити у порядку і випадках, встановлених законом, планові та позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про необхідність проведення перевірки документів, наданих ОСОБА_1 до управління і направлено запит від 13.06.2022 р. за №44518/01-16 (перевірка документів по підприємству ПАТ Південний ГЗК) до відділу контрольно - перевірочної роботи.

Станом на 11.08.2022 р. відсутні результати щодо можливості проведення перевірки первинних документів на підприємстві ПАТ Південний ГЗК.

При цьому, відповідно до частини 5 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, документи, про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №047150017787 від 20.06.2022 про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи).

Щодо визнання за ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 та рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 у випадку зарахування судом спірного періоду роботи (щодо стажу).

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача або зарахувати стаж.

На підставі означеного вище, представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

16.08.2022 р., відповідачем було подано на адресу суду відзив на позовну заяву, ідентичний за змістом відзиву від 15.08.2022 р.

На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується відомостями, які міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 , якою визначено трудовий шлях останньої.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 13.06.2022 року позивач, будучи у віці 46 років, звернулася до Відділу обслуговування громадян №13 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 та надала необхідний пакет документів, а саме: паспорт, трудову книжку, картку платника податків, довідку про підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії, витяг з наказів про атестацію, довідку про заробітну плату, свідоцтва про шлюб та про народження дитини, що підтверджується відповідними відомостями, які містяться в матеріалах справи.

24.06.2022 року відповідачем, листом за вих. №0400-010216-8/63922 було направлено позивачу повідомлення "Про направлення рішення", до якого додано копію рішення про відмову у призначенні пенсії №047150017787 від 20.06.2022 р., у якому зазначено, що відповідно до п. 2 ст. 114 Закону пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Страховий стаж особи становить 30 років 1 місяць 1 день, стаж роботи за Списком 1 становить 0 років.

Результат розгляду документів доданих до заяви: до стажу роботи за Списком 1 не враховані наступні періоди: згідно довідки №277 від 13.06.2022, оскільки порушено порядок оформлення уточнюючої довідки підприємства, яка підтверджує право на пенсію на пільгових умовах, що суперечить вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 №637, абз. 1-2 пункт 20, а саме не зазначено структурний підрозділ, де працює заявниця.

Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з недосягненням пенсійного віку та в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно доположенняст. 3 КонституціїУкраїни, якОсновного Закону України- людина, їїжиття і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпекавизнаються в Українінайвищоюсоціальноюцінністю; права і свободилюдини та їхгарантіївизначаютьзміст і спрямованістьдіяльностідержави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головнимобов`язкомдержави.

Відповідно до ст.ст.21,22 КонституціїУкраїни- усі люди є вільні і рівні у своїйгідності та правах. Права і свободилюдини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободилюдини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняттіновихзаконівабовнесеннізмін до чиннихзаконів не допускаєтьсязвуженнязмісту та обсягуіснуючих прав і свобод.

Так, відповіднодост. 46 КонституціїУкраїни,громадянимають право на соціальнийзахист, щовключає право на забезпеченняїх у разіповної, частковоїаботимчасовоївтратипрацездатності, втратигодувальника, безробіття з незалежнихвід них обставин, а також у старості та в іншихвипадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 92Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема: основи соціального захисту.

у пункті 5рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд Українизазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першоїстатті 92 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбуліЗакону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цейЗаконвідповідно доКонституції Українигарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XIIза цимЗакономпризначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписамистатті 12 Закону № 1788-XIIправо на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-XIIв редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»(далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XIIбуло передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Суд зазначає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на «пенсії за віком на пільгових умовах».

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-ХІІвік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

9 липня 2003 року булоухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-ІV).

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України булоухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, якимЗакон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б»статті 13 Закону № 1788-XIIв редакціїЗакону України від 2 березня 2015 року № 213-VIIIщодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

За конституційним поданням народних депутатів УкраїниЗакон № 213-VIIIперевірявся на відповідністьКонституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від23 січня 2020 року у справі N 1-р/2020визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII(пункт 1 Рішення1-р/2020).

Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог (далі - Рішення № 1-р/2020).

Позивачка вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням 50 років вона має право на пенсію на пільгових умовах.

Натомість відповідач керуєтьсяЗаконом № 1058-ІV(в редакціїЗакону №2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 55 років.

ВодночасЗакон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся.

Відповідно до частини першоїстатті 92 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України»(далі - Закон № 2136-VIII) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що у рішенні від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема,статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII(пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

За такого правового регулювання ключовими питаннями справи є:

а) можливість застосування юридичної позиції, що сформована врішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, до пункту 2 частини другоїстатті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІVв редакціїЗакону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»;

б) визначення кола осіб при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на яких поширюється дія суперечливих нормЗаконів України № 1788-ХІIта№ 1058-IV;

в) нормативне визначення величини показника вікового цензу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до статті1512Конституції Українирішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина другастатті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй (частина другастатті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії.

Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини 2статті 150 Конституції Українив редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті1512Конституції Україниу редакції на час розгляду справи тастатті 8 Конституції України.

Водночас висновок, сформований у пункті 7 рішення № 4-рп/2016, застосовується судом з урахуванням обставин справи та вимог статті1512Конституції України.

Відповідно до частини першоїстатті 6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змістустатті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частиниРішення від 23 січня 2020 року№ 1-р/2020 Конституційний Суд Українидійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону № 1788зі змінами, внесенимиЗаконом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У першому пункті резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XIIв редакціїЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дняухвалення цього Рішення(тобто з 23 січня 2020 року).

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цьогоРішення, а саме:

застосуванню підлягають положенняЗакону № 1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Відповідно до частини другоїстатті 8 Закону «Про Конституційний Суд України»з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідностіКонституції України(конституційності) акта (його окремих положень), який утратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності

У третьому пункті Рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року (набрання чинностіЗаконом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Конституційний Суд в Рішенні № 1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку зухваленням Закону № 213-VIII.

Припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечностіКонституції України.

Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена вРішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін доЗакону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.

У пункті 2Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України»вказано, що оскількиКонституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якогозаконучи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідностіКонституціїі в усіх необхідних випадках застосовуватиКонституціюяк акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись наКонституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Тому, ґрунтуючись на юридичній позиціїРішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, Суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься вЗаконі України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, теж не відповідаєКонституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Водночас Суд бере до уваги, що згідно із пунктом 5 статті62, пунктом 4 частини другої статті63 Закону № 2136-VIIIСенат чи Велика палата закриває конституційне провадження у справі, якщо під час пленарного засідання буде виявлена втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідностіКонституції України, крім випадків, передбачених частиною другоюстатті 8 цього Закону.

У цьому контексті Суд звертає увагу на те, що конституційне подання отримано Конституційним Судом України 08.04.2015, конституційне провадження відкрито ухвалою від 13.01.2016 № 1-у/2016. При цьому зміни доЗакону України № 1058-ІVприйняті 03 жовтня 2017року Законом № 2148-VІІІ.

Отже, враховуючи, що на виконання вимог пункту 5 статті62, пункту 4 частини другої статті63 Закону № 2136-VIII, Конституційним Судом не було закрито провадження у справі № 1-р/2020, відсутні підстави вважати, що у зв`язку ізухваленням Закону № 1058-IVу редакціїЗакону № 2148-VIII від 03.10.2017, втратили дію положенняЗакону № 1788-XIIв частині регулювання прав на пільгову пенсію у період з 01.04.2015 року.

Проте положення пункту 2розділу XV Закону № 1058-IVв редакціїЗакону № 2148-VIII від 03.10.2017перешкоджають таким особам у реалізації права на пенсію на пільгових умовах заЗаконом № 1788-ХІІв редакції, чинній до внесення змінЗаконом №213-VII.

Відповідно до статей1та17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonableexpectations) та принцип правової визначеності (legalcertainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чиннийЗакон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (PineValleyDevelopmentsLtdandOthers v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. theUnitedKingdom, № 10741/84).

Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріпленазаконом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. theRomania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, щозаконмає бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (MetropolitanChurchofBessarabiaandOthers v. theMoldova, заява № 45701/99).

Суд зазначає що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII.

Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював у шкідливих умовах праці - є записи в його трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази стосовно того, що позивач з 18.07.2011р. по теперішній час працює на посаді машиніста крану, зайнятого дробленням, помелом, сортуванням та збагаченням руди чорних металів, нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, а також у кар`єрі глибиною 150 метрів і глибше діяли списки: список №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2003р. №36, та містить розділ II "Підготовка руд, збагачення, окускування, випалювання руд і нерудних копалин" позиція 2а-3а, якою передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають: «Робітники, зайняті дробленням, помелом, сортуванням та збагаченням руди чорних металів, нерудних копалин і гічничохімічної сировини, що містять у пилу 2 і більше відсотків кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, зокрема, машиністи кранів (кранівники)»; список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день на яких дає право пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016р. №461, та містить розділ II "Підготовка руд, збагачення, окускування, випалювання руд і нерудних копалин", яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають: «Робітники, зайняті дробленням, помелом, сортуванням та збагаченням руди чорних металів, нерудних копалин і гічничохімічної сировини, що містять у пилу 2 і більше відсотків кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, зокрема, машиністи кранів (кранівники)»; а також розділ І "Гірничі роботи", підрозділ 3 "Розрізи (кар`єри), рудники і відваи з видобування корисних копалин завглибшки 150 метрів і глибше, яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають: "Працівники, зайняті повний робочий день у розрізах, кар`єрах, рудниках і відвалах на роботах із видобування корисних копалин".

При цьому, у трудовій книжці позивача є усі необхідні записи, які визначають її право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, зокрема записи про прийняття та переведення містять найменування структурного підрозділу та характер виконуваних робіт, а також є записи про атестацію робочого місця Позивача за Списком №і - записи №8,10,13/15,16,18 та 20.

Крім того, позивачем були надані відповідачу уточнююча довідка про пільговий характер роботи та витяг з наказів про атестацію робочого місця, у якому зокрема вказано найменування структурного підрозділу: Управління дробильно-транспортного комплексу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відтак, доводи відповідача про те, що в уточнюючій довідці не зазначено структурного підрозділу, де працює позивач, як підстава для відмови у зарахуванні пільгового стажу не є належним та допустимим доказом в розумінні норм ст. ст. 73, 74 КАС України.

Отже, пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 на посаді машиніста крана у період з 18.07.2011 р. по 31.03.2022 р. згідно уточнюючої довідки має бути зараховано до пільгового стажу для призначення позивачу пенсії за віком за Списком №1.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній у зразковій справі в рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі №360/3611/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/32/20), яким позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17 серпня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ». Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1840,80 грн., та зазначено, шо неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.

Щодо звуження прав на отримання пенсії Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основіКонституції Українита у спосіб, що відповідає їй.

Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.

У справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.

Згідно із частиною 4статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, щозакончи інший правовий акт суперечитьКонституції України, суд не застосовує такийзакончи інший правовий акт, а застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційностізаконучи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

За такого правового регулювання та встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що пункт 2 частини другої статті114, абзаци 2,3пункту 2 розділуXV Закону № 1058-IVза змістом і правовою природою є такими, що не відповідаютьКонституції України, тому Суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної вРішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року№ 1-р/2020.

У зв`язку із цим Суд уважає за необхідне звернутись до Верховного Суду для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності цих положеньЗакону № 1058-IV.

Отже, відповідно до вищевикладеного, Суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється діяРішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннямиЗакону № 1788-ХІІпісля 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначенийстаттею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Щодо правомірності дій відповідача Суд зазначає наступне.

Згідно ізстаттею 10 Закону № 1788-XIIпенсійне забезпечення відповідно до цьогоЗаконуздійснюється органами Пенсійного фонду України.

Частиною першоюстатті 58 Закону № 1058-IVвизначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення № 280), передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

У частині виплати пенсій Положенням № 280 передбачено виконання таких основних завдань Пенсійного фонду України:

реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань;

виконання інших завдань, визначених законом.

Також для виконання вказаних завдань на Пенсійний фонд України покладаються повноваження, зокрема, призначення (перерахунку, поновлення) і виплати пенсій.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління (затвердженеПостановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб`єктами владних повноважень у сфері загальнообов`язкового пенсійного забезпечення.

Відповідно достатті 6 Основного законудержавна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України.

У контексті вимог статей6,8,22,46,1512Конституції України, рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 щодо порушень частини першоїстатті 8 Конституції Українивнаслідок підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи мають враховуватись всіма суб`єктами владних повноважень.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі№ 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».

Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява№ 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).

Отже, принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».

За таких обставин та правового регулювання Суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливийзакон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосувавзакон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Ураховуючи, що позивачка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 34 рік 00 місяці, у тому числі на пільгових умовах за списком № 2, відповідно до пункту «б»статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 33 років 00 місяців, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа№ 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.06.2022 р. №047150017787 про відмову в призначенні пенсії, є протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 08.07.2022 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.),який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудженні всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150017787 від 20.06.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 18.07.2011 р. по 31.03.2022 р. на посаді машиніста крана до пільгового стажу за Списком №1.

Призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п."а" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.06.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова