Рішення № 106613851, 05.10.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5188/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-2) про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 20.07.2022 №032950006983 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту виникнення права на такий вид пенсії та з врахуванням періодів проживання (перебування, роботи) у зоні добровільного гарантованого відселення (3 категорія) з часу аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по даний час, встановлених довідкою Любешівської селищної ради від 07.07.2022 №738.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно доЗакону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон №796-XII) має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Вказує, що звернувся до ГУ ПФУ Волинської області із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-XII. Однак рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 20.07.2022 №032950006983 у призначені позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відмовлено у зв`язку з тим, що останній проживав в зоні добровільного гарантованого відселення станом на 01.0.1993 2 роки 10 місяців 13 днів, за необхідної умови проживання не менше трьох років.

Позивач вважає таке рішення відповідача-2 протиправним та зазначає, що для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-XII він подав усі необхідні документи, в тому числі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідку Любешівської селищної ради від 07.07.2022 №738, якою підтверджено факт його проживання в період з 26.04.1986 по 23.10.1986 та з 16.12.1988 по даний час в селі Лахвичі Камінь-Каширського району Волинської області, яке, у свою чергу, відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Зазначає, що відповідачем не зараховано період проживання в селі Лахвичі з лютого 1989 по жовтень 1990, оскільки позивач в цей період працював в колгоспах 50-річчя Великого Жовтня та іміені Кірова, які знаходяться на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Однак відповідачем не було враховано, що, працюючи в цей період на сезонних роботах, позивач не змінював свого постійного місця проживання, а лише від`їжджав на сезонні роботи до зазначених колгоспів на один-два місяці. Крім того, зазначає, що в період з 1989-1990 існувало безперешкодне повітряно-транспортне сполучення з місця його проживання до місця роботи в Одеській області тривалістю приблизно за п`ять годин.Позивач зазначає, що ним були надані усі необхідні для призначення пенсії документи, достовірність яких була встановлена Волинською обласною адміністрацією під час видачі посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги вважає безпідставними. Зазначив, що 13.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії. За фактом розгляду наданих документів та заяви за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Зазначив, що відповідно до вказаної вище статті пенсії із зменшенням пенсійного віку призначаються особам з числа потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема: які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Згідно довідки про місце проживання №738 від 07.07.2022, виданої Цирським старостинським округом Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, ОСОБА_1 проживав у період з 26.04.1986 по 23.10.1986 та з 16.12.1988 по даний час на території, що віднесена до зони гарантованого добровільного відселення. Разом з тим, згідно записів трудової книжки позивача у період з 20.02.1989 по 27.02.1990 він працював у колгоспі 50-річчя Великого Жовтня, а в період з 01.03.1990 по 20.10.1990 - в колгоспі імені Кірова, які знаходяться на території Одеської області. Тобто весь цей період позивач працював на території, яка не відноситься до зони радіаційного забруднення (гарантованого добровільного відселення), тому період проживання позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселених станом на 01.01.1993 становить менше 3-х років. Відтак позивач не має права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII так як не дотримано вимог передбачених цією статтею. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача-2 позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 13.07.2022 ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення від 20.07.2022 № 032950006983, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, оскільки було встановлено такі обставини. Згідно довідки № 738 від 07.07.2022, виданої Любешівською селищною радою Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 26.04.1986 по 23.11986 та з 16.12.1988 по даний час зареєстрований і постійно проживає в с. Лахвичі Камінь-Каширського району Волинської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Позивачем також було подано копію посвідчення серія НОМЕР_1 від 02.06.1991, виданого Волинською облдержадміністрацією, згідно якого ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, посвідчення є чинним. Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII є постійно проживати чи постійно працювати в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Документами підтверджено факт проживання позивача станом на 01.01.1993 - 2 роки 10 місяців 13 днів. Додатково необхідно встановити місце розташування колгоспу ім. Кірова, де працював заявник з 01.03.1990 по 20.10.1990. Відтак, у позивача відсутнє право на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку. В результаті розгляду документів, доданих до заяви від 13.07.2022: вік ОСОБА_1 на дату звернення - 54 роки 0 місяць 0 днів, загальний (страховий) стаж позивача становить 23 роки 0 місяців 0 днів. Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області правомірно прийнято рішення від 20.07.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженим пенсійним віком відповідно статті 55 №796-XII. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.06.1991, виданого Волинською облдержадміністрацією.

13.07.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Вказана заява позивача відповідно до екстериторіального принципу надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Львівській області та рішенням якого від 20.07.2022 №032950006983 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. У вказаному рішенні зазначено, що вік ОСОБА_1 на дату звернення - 54 роки 0 місяць 0 днів, страховий стаж становить 23 роки 0 місяців 0 днів. Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII є постійно проживати чи постійно працювати в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Документами підтверджено факт проживання позивача станом на 01.01.1993 - 2 роки 10 місяців 13 днів. Додатково необхідно встановити місце розташування колгоспу ім. Кірова, де працював заявник з 01.03.1990 по 20.10.1990. Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 14.07.2033 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 25.07.2022 № 0300-0211-8/25558 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про прийняте відповідачем-2 рішення від 20.07.2022 №032950006983.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України імперативно визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону».

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Водночас частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Статтею 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).

Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом в постановах в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було встановлено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.06.1994 (категорія 3).

З урахуванням приписів частини першої статті 14 Закону №796-XII такий документ є підтвердженням того, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі йому посвідчення.

Так, довідкою Цирського старостинського округу Любешівської селищної ради від 07.07.2022 №738 підтверджено те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає та зареєстрований в селі Лахвичі Камінь-Каширського району Волинської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, з 26.04.1986 по 23.10.1986 та з 16.12.1988 по даний час. Довідка видана на підставі по господарськиих книг за 1986-2025 роки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Лахвичі Любешівського (на даний час Камінь-Каширського) району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Як вбачається із довідки Камінь-Каширського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.02.2022 №20, позивач проходив строкову військову службу в період з 25.11.1986 по 30.11.1988.

Судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII фактично стало те, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 20.02.1989, позивач у період з 20.02.1989 по 27.02.1990 працював у колгоспі 50-річчя Великого Жовтня, а в період з 01.03.1990 по 20.10.1990 у колгоспі імені Кірова, які знаходяться не на території радіоактивного забруднення, відтак, на думку відповідачів, період проживання позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить менше трьох років, а саме 2 роки 10 місяців 13 днів.

Разом з тим, суд зазначає, що надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Як стверджує позивач, у вказані вище періоди роботи він від`їжджав на сезонні роботи до зазначених колгоспів на один-два місяці та мав можливість користуватися повітряно-транспортним сполученням.

Поряд з тим, суд не бере до уваги твердження відповідачів про те, що позивач, працюючи у колгоспі 50-річчя Великого Жовтня в період з 20.02.1989 по 27.02.1990 та у колгоспі імені Кірова в період з 01.03.1990 по 20.10.1990, не проживав у селі Лахвичі Любешівського (на даний час Камінь-Каширського) району Волинської області. У цій справі відсутні безпосередні докази, які вказують на те, що ОСОБА_1 постійно проживав на території Одеської області (чи в іншому населеному пункті), яке не відноситься до території радіоактивного забруднення. Відомості трудової книжки не можуть спростувати факт постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування.

Суд наголошує, що позивач надав основний документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановленіЗаконом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований. Разом з тим, такі документи як трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Також суд вкотре наголошує, що факт проживання позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття ним статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, перевірявся відповідними комісіями при видачі йому відповідного посвідчення та у суду у цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Отже, доводи відповідачів про непроживання позивача у період з 20.02.1989 по 27.02.1990 та з 01.03.1990 по 20.10.1990 в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.

На думку суду, оскільки станом на 26.04.1986 позивач був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , відтак передбачена статтею 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку підлягає встановленню позивачу. Крім того, у позивача наявний безспірний страховий стаж 23 роки 0 місяців 0 днів (умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV виконується), що, з урахуванням його віку (54 роки) та факту проживання станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселенняне менше трьох років, дає право позивачу на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи досягнення позивачем віку 54 роки 13.07.2022 та його звернення із заявою про призначення пенсії 13.07.2022, відтак право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ та приписів статті 45 Закону №1058-IV у позивача виникло з 14.07.2022 (тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач-2 не довів правомірність свого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому, виходячи з наданих статтею 245 КАС повноважень, з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 20.07.2022 №032950006983 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області (до якого позивач звертався із заявою про призначення пенсії) призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 вказаного Законуз 14.07.2022.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 992,40 грн, сплата якого підтверджується квитанцією від 29.07.2022 №1016144023.

Керуючись статтями243,245,246,255,262КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20 липня 2022 року №032950006983 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14 липня 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. О. Андрусенко