Рішення № 106611869, 21.09.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2022 Справа №607/21703/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання Крушельницької С.В.,

представника позивача адвоката Майки Максима Борисовича, представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Майка Максим Борисович до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якій просить стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача ОСОБА_2 1 1000076 гривень 24 копійок 1000000,00 (мільйон) гривень відшкодування моральної шкоди, 46,24 гривень 3% річних, 30,00 гривень інфляційні витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликався на те, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 03.12.2019 по справі №607/14261/19 стягнуто на користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) гривень для відшкодування (компенсації) моральної шкоди, заподіяної внаслідок дії працівників УПП Департаменту патрульної поліції в Тернопільській області по притягненню до адміністративної відповідальності. 11 січня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі №607/14261/19. 23 лютого 2020 року позивачем подано заяву про стягнення коштів з державного бюджету для відшкодування моральної, шкоди, заяву подано до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, до заяви додано оригінал виконавчого листа, копію постанови суду, реквізити. 04 квітня 2020 року позивачем направлено скаргу в Державну казначейську службу України з проханням вжити заходів щодо безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) ОСОБА_2 , на яку 07 квітня 2020 направлено відповідь. Позивач зазначає, що ним не отримано відшкодування, виконавчий документ не виконано, кошти відповідачем (Головним управлінням ДКС України в Тернопільській області) не перераховані. Таким чином, на думку позивача відповідач ухиляється від виконання рішення суду, своєю бездіяльністю порушує його права та інтереси. Вказаними діями відповідачів позивачу спричинено моральну шкоду на суму 1000000 гривень, що полягає в моральних та фізичних стражданнях, які внесли негативні зміни у його життя. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди повернуто позивачу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року про повернення позовної заяви у справі №500/124/21 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі №500/124/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача ОСОБА_2 1000076 гривень 24 копійки: 1000000 (один мільйон) гривень - відшкодування моральної шкоди, 46,24 гривень - 3% річних, 30,00 гривень - інфляційні витрати у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 500/124/21 та ухвалено постанову, якою закрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року справу №500/124/21 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди передано до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Майка Максим Борисович до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

27 червня 2022 року судом закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.

Разом із цим, у матеріалах справи наявні відзиви на позов, які подавалися відповідачами до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Так, 26 травня 2021 року від Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю, оскільки за наслідками опрацювання документів поданих позивачем у відповідності до пункту 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок №845) звернулося щодо надання відомостей, що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача, до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України. На виконання пункту 37 Порядку №845 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області заяву стягувача та виконавчий документ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області виданого 12.02.2020 по справі №607/14261/19 направлено до Державної казначейської служби України, для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету, оскільки у відповідності до пунктів 35, 38-40 Порядку №845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті на зазначену мету. Оскільки Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області не виконує судові рішення щодо здійснення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Зазначає, що ним вжито всіх передбачених Порядком №845 заходів спрямованих на виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області виданого 12.02.2020 по справі №607/14261/19 щодо стягнення з держави на користь ОСОБА_1 2000 грн для відшкодування (компенсації) моральної шкоди, заподіяної внаслідок дій працівників УПП Департаменту патрульної поліції в Тернопільській області по притягненню до адміністративної відповідальності.

05 червня 2021 року до суду поступив відзив від Державної казначейської служби України, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю. Заперечуючи щодо позовних вимог відповідач серед іншого зазнає, що пунктом 38 Порядку №845 встановлено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. У Законах України про Державний бюджет України на 2020 та на 2021 роки передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб". Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на бюджетну програму КПКВК 3504030 було передбачено 50,00 млн грн, а Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік" передбачено на вказану програму передбачено 150,00 млн грн. Протягом січня-лютого 2021 року за бюджетною програмою КПКВК 3504030 виконано 41 судове рішення на суму 19000,00 тис грн. Залишок коштів складає 131000,00 тис грн (лист ДКСУ до Міністерства фінансів України від 19.03.21 №5-05-05/5910). Станом на 19.03.2021 на за бюджетною програмою КПКВК 3504030 в Державній казначейській службі України обліковується 468 рішень на суму 184895,90 тис грн (лист ДКСУ до Міністерства фінансів від 19.03.21 № 5-05-05/5910). Відповідно до пункту 39 Порядку №845 Державна казначейська служба України неодноразово зверталась до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 (листи ДКСУ до Міністерства фінансів України від 30.01.2020 №5-05-1-05/2200, від 28.01.2020 №5-05-1-05/2016, від 06.04.2020 №5-05-1-05/6446, від 05.06.2020 №5-05-1-05/9834, від 24.06.2020 №5-05-1-05/10969, від 18.08.2020 №5-05-1-06/14407, від 02.10.20 №5-05-1-05/17340, від 28.10.2020 №5-05-1-05/19198, від 04.01.2021 №5-05-1-05/146, від 19.02.2021 №5-05-1-05/4004, від 19.03.2021 №5-05-05/5910). Так, з метою належного та своєчасного виконання судових рішень Казначейство просило збільшити у 2020 році бюджетні призначення за КПКВК 3504030 у передбачений бюджетним законодавством спосіб на 300000,00 тис грн, а у 2021 році на 54000,00 тис грн. У відповідь на дані пропозиції та звернення, Міністерство фінансів України листами "Щодо збільшення бюджетних призначень на 2020 та на та на 2021 роки" №16010-095/3274 від 03.02.2020, №16010-09-5/11281 від 16.04.2020, №16010-09-5/21589 від 16.07.2020, №16010-09-5/25848 від 20.08.2020, від 25.03.2021 №16010-09-5/9778 повідомило, що питання збільшення бюджетних призначень ДКС України для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Законів України про Державний бюджет України на 2020 та на 2021 роки та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету. На думку відповідача подання Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до пункту 39 Порядку №845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення. Крім того зазначає, що перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Державної казначейської служби України, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для відшкодування шкоди за поданими судовими рішеннями.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Майка М.Б. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідачів Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області Качор В.В. у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні. При цьому, зазначила, що 30 червня 2022 року здійснено виплату ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, згідно виконавчого листа №607/14261/19.

Судом установлено:

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі №607/14261/19 стягнуто з держави на користь ОСОБА_2 шляхом безспірного списання коштів державного бюджету в сумі 2000 гривень для відшкодування (компенсації) моральної шкоди, заподіяної внаслідок дії працівників УПП Департаменту патрульної поліції в Тернопільській області по притягненню до адміністративної відповідальності.

На виконання зазначеної постанови Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 11 січня 2020 року видано виконавчий лист у справі №607/14261/19.

23 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області із заявою про перерахування йому моральної шкоди, стягненої за виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області виданого 11 січня 2020 у справі №607/14261/19.

Управлінням Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області 05.03.2020 супровідним листом за №06-08/332 перенаправлено зазначену заяву ОСОБА_2 із виконавчим документом по справі №607/14261/19 до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області для подальшого виконання.

За наслідками опрацювання документів поданих позивачем у відповідності до пункту 36 Порядку №845 Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області звернулося щодо надання відомостей, що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувана, до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України.

На виконання пункту 37 Порядку №845 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області заяву стягувача та виконавчий документ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області виданий 12.02.2020 по справі №607/14261/19 направлено до Державної казначейської служби України, для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету.

04 квітня 2020 року позивачем направлено скаргу в Державну казначейську службу України з проханням вжити заходів щодо безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) ОСОБА_2 .

Вважаючи бездіяльність Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, що виразилась у невиконанні судового рішення, протиправною, внаслідок чого також завдано моральної шкоди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України ч, 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними чи юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч.1, п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Право на судовий захист гарантується Конституцією України (статті 8, 56, 129-1), міжнародними договорами України і включає, у тому числі, і право на виконання судового рішення у розумний строк, яке реалізується за допомогою створення державою умов і забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України, пункт перший статті 6 Конвенції).

Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статтях 1, 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням щодо кола осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

З урахуванням комплексного аналізу статей 3, 15, 16, 23, 1167 ЦК України компенсація за порушення права на виконання судового рішення у розумний строк як захід відповідальності держави має на меті відшкодування заподіяної немайнової шкоди фактом порушення процедурних умов, що забезпечують реалізацію цього права упродовж розумного строку, незалежно від наявності чи відсутності вини органів, на які покладено обов`язок щодо виконання судових актів, інших державних органів та їх посадових осіб, хоча законом у цьому випадку передбачена умисна форма вини особи, що завдала моральної шкоди.

Розглядаючи вимоги про компенсацію, суд встановлює факт порушення права на виконання судового рішення в розумний строк, виходячи зі змісту судових актів та інших матеріалів справи з урахуванням правової та фактичної складності справи, поведінки заявника, ефективності та достатності дій суду або судді, що здійснюються з метою своєчасного розгляду справи, ефективності та достатності дій органів, організацій або посадових осіб, на які покладено обов`язок щодо виконання судових актів, характер дій та діяльності, спрямованих на своєчасне виконання судового акта, загальної тривалості провадження у справі і виконання судового акта.

Оскільки сам факт порушення права на виконання судового акта в розумний строк свідчить про заподіяну немайнову шкоду (порушення права на судовий захист), а її відшкодування не залежить від вини органу або посадової особи. Особа, яка звернулася із заявою про компенсацію, не повинна доводити наявність цієї шкоди. Встановлення факту порушення права на виконання судового акта (рішення) в розумний строк є підставою для присудження компенсації.

Дії органів, організацій або посадових осіб, на яких покладено обов`язки з виконання судового акта, визнаються достатніми й ефективними, якщо вони здійснюються з метою своєчасного виконання такого акта. При цьому необхідно враховувати, зокрема, своєчасність видачі належним чином оформленого виконавчого документа, направлення його судом або стягувачем до органу, організації або посадовій особі, на яких покладено обов`язки щодо виконання судових актів, а також з`ясовувати, чи не викликана затримка у видачі або направленні виконавчого документа поведінкою заявника, наприклад шляхом ненадання ним реквізитів банківського рахунка.

Не можуть розглядатися як підстава, яка виправдовує порушення розумних строків виконання судового акта, обставини, пов`язані з організацією роботи органів і посадових осіб, які виконують судові акти.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні Європейського суду з прав людини проти України у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (рішення від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Європейського суду з прав людини з цього питання. У п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 18966/02; у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, заява № 67534/01; у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року, заява № 74221/01; у справі «Козачек проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 29508/04).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» від 26 квітня 2005 року, заява № 29439/02; у справі «Крищук проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 1811/06).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи питання наявності ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг на тривале невиконання судових рішень, наголосив, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 18966/02).

Забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов`язком держави. При цьому держава, запровадивши компенсаторний засіб юридичного захисту, має подбати про те, щоб такий засіб не вважався неефективним.

У справі «Скордіно проти Італії» Європейський суд з прав людини визначив ключові критерії для перевірки ефективності компенсаторного засобу юридичного захисту щодо надмірно тривалих судових проваджень.

Ці критерії, які також застосовні до справ про невиконання рішень (рішення у справі «Вассерман проти Росії» від 10 квітня 2008 року, заява № 21071/05, пп. 49 і 51), вимагають такого: позов про відшкодування має бути розглянутий упродовж розумного строку (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, п. 195); призначене відшкодування має бути виплачене без зволікань і, як правило, не пізніше шести місяців від дати, на яку рішення про його призначення набирає законної сили (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, п. 198); процесуальні норми стосовно позову про відшкодування мають відповідати принципові справедливості, гарантованому статтею 6 Конвенції (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, п. 200); норми стосовно судових витрат не повинні покладати надмірний тягар на сторону, яка подає позов, якщо її позов обґрунтований (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, п. 201); розмір відшкодування не повинен бути нерозумним у порівнянні з розміром відшкодувань, призначених Судом в аналогічних справах (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пп. 202 - 206 і 213).

Європейський суд з прав людини також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування майнової шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір, але інша ситуація - коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пп. 203 - 204, та у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, п. 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у разі надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення у справі «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, п. 100).

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди в разі надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

У Постанові від 27 серпня 2020 року при розгляді справи №344/303/16-ц Верховний Суд зазначив, що Державна казначейська служба України належить до суб`єктів, які завдають шкоду, характер правовідносин свідчить про те, що права позивача - фізичної особи порушені протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Щодо обставин справи, які були підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу, слід відзначити, що такими обставинами є тривале невиконання судового рішення.

Із матеріалів даної справи убачається, що 30 червня 2022 року Казначейство здійснило перерахування коштів на користь позивача ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гривень, за виконавчим листом №607/14261/19, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 11 січня 2020 року, що стверджується копією листа Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області Державної казначейської служби України №4-06-08/3142 від 06 липня 2022 року та копією платіжного доручення №1324125 (а.с. 114-115).

За наведених вище обставин, ураховуючи тривалий характер порушення (понад три роки), що полягав у невиконанні рішення суду, аналізуючи зібрані докази, суд визнає факт заподіяння позивачу моральної шкоди діями, проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 000 (мільйон) гривень завищеними, їх розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, позивачу були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути із Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 5000 гривень моральної шкоди.

За вказаних обставин позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частина 1 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначає, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18.

Згідно з частиною четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 просить стягнути 3% річних у сумі 46,24 гривень та інфляційні втрати у сумі 30 гривень за період із 03 грудня 2019 року по 09 вересня 2020 року.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості, як таким, що виконаний у відповідності до вимог закону.

Дослідивши докази у справі, надавши оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача 3% річних у сумі 46,24 гривень та інфляційні втрати у сумі 30 гривень за тривале невиконання рішення суду підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Майка Максим Борисович до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 5 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути із Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 46,24 гривень - 3% річних за прострочення перерахування коштів та 30 гривень інфляційних втрат, що в загальному становить 76,24 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі у відповідності до ст. 141 ЦПК України компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 04 жовтня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі: Державна казначейської служби України, адреса місця місця знаходження вулиця Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, адреса місцезнаходження бульвар Тараса Шевченка, 39, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37977599.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка