Ухвала суду № 106610484, 04.10.2022, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/639/1589/22 Справа № 639/2858/22

У Х В А Л А

04 жовтня 2022 року м. Харків

Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Марченко В.В., розглянувши питання можливості відкриття провадження у цивільній справі № 639/2858/22

позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )

відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" (адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ)

третя особа: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 )

про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ПАТ "Страхова компанія "Юнівес", третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в сумі 27 605, 50 грн., моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в сумі 1 380, 27 грн. та пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, починаючи з 01.09.2022 року по день постановлення судом рішення по справі.

Вирішуючи питання про можливість прийняття справи до розгляду та відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Розкриття змісту термінів і положень Конвенції та протоколів до неї міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини та їх використання під час розгляду конкретної справи є необхідним як наступна практика застосування міжнародного договору.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено судом, предметом заявлених вимог ОСОБА_1 у позовній заяві є стягнення на його користь страхового відшкодування в розмірі 27 605, 50 грн. за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 1 380, 27 грн. моральної шкоди та пені за прострочення виплати страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи підстави для звільнення від сплати судового збору та звернення саме до Жовтневого районного суду м. Харкова за захистом своїх прав, позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів».

Частиною 5 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Законом України «Про захист прав споживачів» регламентовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлюються права споживачів, а також визначається механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 ч. 1 ст. 1 наведеного вище Закону визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Пунктом 2 вищевказаної Постанови передбачено, що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживача», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.

Однак, з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року у справі № 1-26/2011р. Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом «Про захист прав споживачів» в частині, неврегульованій спеціальним законом.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 212/1101/18 у постанові від 17 квітня 2019 року, зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» - загальними.

При цьому, як встановлено судом, позивач жодним чином не обґрунтовує, які саме норми Закону України «Про захист прав споживачів» та, які саме права, як споживача в спірних правовідносинах, було порушено ПАТ "Страхова компанія "Юнівес". Окрім того, позивач взагалі не є стороною в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість вбачається, що вимоги про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 27 605, 50 грн. за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 1 380, 27 грн. моральної шкоди та пені за прострочення виплати страхового відшкодування заявлено ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним, на його думку, виконанням ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, в даному випадку предметом спору є не якість страхових послуг, а права та обов`язки сторін згідно умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та виконання зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому, правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача.

З огляду на викладене, враховуючи, що предметом заявлених вимог ОСОБА_1 у позовній заяві є стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 27 605, 50 грн. за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 1 380, 27 грн. моральної шкоди та пені за прострочення виплати страхового відшкодування, а не у зв`язку з порушенням відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підсудна Жовтневому районному суду м. Харкова.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ місцезнаходженням відповідача є вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, що територіально відноситься до Голосіївського району м. Київ.

Враховуючи вищевикладенесправа належитьдо територіальноїюрисдикції (підсудності)Голосіївського районного суду м. Києва.

Приймаючи доуваги викладене,цивільну справуналежить передатина розглядза підсудністюдо Голосіївського районного суду м. Києва.

Керуючись: 27, 30, 31, 260, 261, 352-355 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова компанія "Юнівес", третя особа: ОСОБА_2 про стягненнястрахового відшкодування-передати нарозгляд доГолосіївського районного суду м. Києва.

Копію ухвали направити ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя В.В. Марченко