Рішення № 106610393, 04.10.2022, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

04.10.2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія

Справа № 401/1230/22

Провадження № 2/401/1276/22

04 жовтня 2022 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Пилипенко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 42 857 грн. 64 коп.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 22 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача надав суду письмові заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності позивача, заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує. Відповідач в судове засідання не прибув.

Відповідно до вимог частини першої статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі доказів, які є у справі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Позиція позивача, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 29 лютого 2008 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 13 лютого 2019 року відповідач та АТ КБ "Приватбанк" підписали Додаткову угоду, відповідно до якої банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 Додаткової угоди, якщо клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки, вказані в п. 1.5.1 Додаткової угоди, строк повернення кредиту вказаний в п. 1.3 Додаткової угоди. Згідно ст. ст. 526 ,527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону. В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 19 квітня 2022 року має заборгованість по кредиту в розмірі 42857,64 грн., яка складається з: заборгованості по відсоткам за користування кредитом 2059,33 грн., заборгованості за пенею 40798,31 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача, ОСОБА_1 :

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, без поважних причин повторно в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Отже, про можливі заперечення проти позовних вимог відповідач суд не повідомив.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи:

29 лютого 2008 року ОСОБА_1 уклала з Банком договір б/н про надання банківських послуг, за умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» їй надало, а вона отримала кредит на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок .

У подальшому ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" 13 лютого 2019 року уклали додаткову угоду до кредитного договору № SAMDN51000020226090, з якої видно, що сторони погодили, що сума заборгованості, яка виникла в період з дати укладання договору по дату підписання угоди становить 61502,51 грн. Згідно п. 1.3 строк повернення кредиту до 25 лютого 2020 року.

Згідно з п. 1.2 угоди банк здійснює анулювання частини заборгованості, що виникла в період з дати надання клієнту кредиту, а саме здійснює прощення: відсотків на 0,00 грн., комісії на 41972,45 грн., штрафу на 1354,13 грн.

Пунктом 1.6.1 додаткової угоди встановлено, що в разі прострочення виконання клієнтом будь-якого з зобов`язань, передбачених п. 1.5.2. угоди та/чи будь-якого із зобов`язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбаченої п. 1.2, умова про зміну процентної ставки, передбачена угодою, не застосовується.

Також, відповідно до п. 1.7 додаткової угоди у випадку порушення клієнтом строків по погашенню кредиту, зазначених в п. 1.5.2 понад 31 день безперервно: за 1.7.1 угоди строком повернення кредиту є 31 день з моменту такого порушення (однак, в будь-якому випадку не пізніше строку, вказаного в п. 1.3. даної угоди); за п. 1.7.2 угоди вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п. 1.7.1 Угоди), є простроченою.

В п. 1.12 додаткової угоди зазначено, що при укладенні угоди банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відбитку печатки банку технічними друкованими пристроями.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № SAMDN51000020226090 від 13 лютого 2019 року, ОСОБА_1 станом на 19 квітня 2022 року має заборгованість по кредиту у розмірі 42857,64 грн., яка складається з: заборгованості по відсоткам за користування кредитом 2059,33 грн.; заборгованості за пенею - 40798,31 грн. З розрахунку заборгованості також вбачається, що ОСОБА_1 сплачувала відсотки та погашала пеню.

Відповідач не надіслав до суду відзиву на позовну заяву, отже, про свої можливі заперечення проти позовних вимог відповідач суду не повідомив.

Вказані обставини справи підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані.

Оцінка та висновок суду:

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами, іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою недійсності вчиненого та виконуваного правочину (подібний висновок висловлений Верховний Судом у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 143/228/17, від 13 липня 2022 року у справі № 148/1073/17).

У пункті 1.12 додаткової угоди зазначено, що при укладенні угоди банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відбитку печатки банку технічними друкованими пристроями. Отже ОСОБА_1 , підписуючи додаткову угоду, погодилася на використання факсимільного відтворення підпису іншої сторони правочину.

Відповідач ОСОБА_1 підписала додаткову угоду № SAMDN51000020226090 від 13 лютого 2019 року, та визнала те, що додаткова угода підписана на підставі кредитного договору від 29 лютого 2008 року, користувалася кредитними коштами та сплачувала кредит, що вказує на її погодження на укладання додаткової угоди. Так, після підписання додаткової угоди № SAMDN51000020226090 від 13 лютого 2019 року відповідач почала виконувати її умови та сплачувала відсотки та борг за пенею.

За змістом ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 902/538/18.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання, що розмір пені значно перевищує розмір боргу за кредитним договором, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України зменшити суму заборгованості за пенею до 1000 грн., оскільки на думку суду, саме такий розмір є справедливим, розумним та співмірним, виходячи з встановлених фактичних обставин, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № SAMDN51000020226090 від 13 лютого 2019 року станом на 19 квітня 2022 року в розмірі 3059,33 грн. з яких: заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2059,33 грн.; заборгованість за пенею - 1000,00 грн.

Судові витрати у справі розподіляються у відповідності з положеннями ст.141 ЦПК України та покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 536, 549, 553, 554, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товаристваКомерційний банк"Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором № SAMDN51000020226090 від13лютого 2019року,а саме: заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2059,33 грн.; заборгованість за пенею -1000,00 грн., а також судовий збір в сумі 177 грн. 10 коп., а всього 3236 грн. 43 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С.Мельничик

Згідно з оригіналом