Рішення № 106607789, 05.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2022Справа № 910/6554/22

За позовом Фізичної особи - підприємця Остріщенка Юрія Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «СЗХНО»

про стягнення 58 715,47 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась фізична особа - підприємець Остріщенко Юрій Васильович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «СЗХНО» про стягнення заборгованості у розмірі 58 715,47 грн., з яких: 50 000,00 грн. - сума основного боргу, 763,56 грн. - 3 % річних, 7 951,91 грн. - інфляційні втрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем порушено умови заявки - договору від 01.09.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 14, корпус А.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0105492643404, ухвалу суду від 02.08.2022 відповідач отримав 10.08.2022.

Проте, правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 між позивачем (як перевізником) та відповідачем (як замовником) було підписано Заявку - договір №01.09-1, відповідно до умов якої позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу - обладнання (газосепаратор) за маршрутом: з м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., Україна - до м. Жетибай, Республіка Казахстан.

Відповідно до умов вказаної заявки, дата завантаження товару - 11.08.2021. При цьому, у позовній заяві позивачем вказано, що у заявці допущено описку в частині дати завантаження, а саме замість 11.09.2021, вказано - 11.08.2021, що передує даті укладення заявки, та свідчить про описку відповідної дати.

Згідно погоджених у заявці умов, вартість перевезення становить 3 500,00 доларів США в гривнях по курсу НБУ, станом на дату оплати, 5 - 7 днів по оригіналам документів (оригінал CMR обов`язково).

Згідно наданої до справи CMR 825099 від 02.09.2021, позивач здійснив перевезення та доставив вантаж до пункту призначення вантажоодержувачу - 20.09.2021.

23.09.2021 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 761 від 23.09.2021 на суму 93 350,00 грн. та складено акт здачі - приймання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом від 23.09.2021.

Як вказує позивач, та що підтверджується матеріалами справи 03.11.2021 позивач направив відповідачу Новою Поштою оригінали: рахунку на оплату, акту здачі - приймання послуг з перевезення та CMR 825099.

Матеріали справи свідчать, що направлений позивачем акт здачі - приймання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом від 23.09.2021, підписаний відповідачем, скріплений печаткою, без будь - яких зауважень чи претензій щодо наданих по такому акту послуг.

Судом встановлено, що відповідач лише частково виконав своє зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, а саме здійснив наступні оплати: 19.01.2022 - 33 350,00 грн., 03.02.2022 - 10 000,00 грн.

Як стверджує позивач, а іншого матеріали справи не містять та відповідачем не надано, залишок заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. останнім на користь позивача так сплачено і не було. При цьому строк оплати є таким, що настав.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Так, за ч,2 ст.909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.916 ЦК України, - за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, суду доведено належним чином, а матеріалами справи підтверджено виконання позивачем належним чином зобов`язань з перевезення вантажу за заявкою - договором № 01.09-1 від 01.09.2021 на перевезення вантажу.

Згідно вказаної заявки - договору, вартість послуг та умови розрахунку - 3 500 дол. США в гривнях по курсу НБУ станом на дату здійснення такого розрахунку, протягом 5 - 7 днів з отримання оригіналів документів (CMR обов`язково).

Суду доведено, що оригінали документів, позивачем направлено 03.11.2021, та отримано відповідачем. Вказані обставини відповідачем не оспорюються.

Отже, строк оплати є таки, що настав.

Згідно рахунку на оплату вартість послуг у гривнях позивачем розраховано 93 350,00 грн.

Як вказувалось судом вище, відповідачем сплачено на користь позивача лише частину свого грошового зобов`язання за спірним договором у сумі 33 350,00 грн. та 10 000,00 грн.

Суд зауважує, що будь - яких заперечень від відповідача щодо розрахунку конвертації суми по рахунку до суду не надходило, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що останній погодився з визначенням суми у гривнях. Про такі обставини додатково свідчить часткова оплата відповідачем отриманих від позивача послуг з перевезення.

Доказів оплати відповідачем на користь позивача решти грошового зобов`язання за Заявкою - договором від 01.09.2021 щодо перевезення вантажу у сумі 50 000,00 грн. матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 50 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, з огляду на що суд задовольняє такі вимоги шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., згідно Заявки - договору щодо здійснення автоперевезення вантажів № 01.09-1 від 01.09.2021.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 763,56 грн. та інфляційну складову у сумі 7 951,91 грн.

Вирішуючи вимоги в цій частині, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 3% річних в сумі 763,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 951,91 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за заявкою - договором про перевезення вантажу від 01.09.2021 № 01.09-1.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачами не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця Остріщенка Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «СЗХНО» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 14, корпус А, код ЄДРПОУ: 35487040) на користь фізичної особи - підприємця Остріщенка Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. суму основного боргу, 763 (сімсот шістдесят три) грн. 56 коп. 3 % річних, 7 951 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 91 коп. інфляційну складову та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати судові накази.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко