Рішення № 106605536, 05.10.2022, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/684/22

Провадження № 2/368/418/22

Рішення

іменем України

(Заочне)

"05" жовтня 2022 р.Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Лєвшин Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова правова група Лекс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

позивач просить суд визнати виконавчий напис від 13.01.2022 № 1466, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, таким, що не підлягає виконанню та судові витрати позивача, в тому числі зі сплати судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову, покласти на відповідача та стягнути на користь позивача, обґрунтовуючи позов наступним.

10.06.2022 позивачем подано до Кагарлицького районного суду Київської області заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви. Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 25.07.2022 у справі № 368/457/22 (суддя: Закаблук О.В.) заяву про забезпечення позову задоволено: зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 13.01.2022 № 1466, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем; встановлено заборону на здійснення будь-яких дій щодо виконання виконавчого напису від 13.01.2022 №1466, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем.

18.02.2022 стосовно позивача приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження № 68708274 на підставі виконавчого напису від 13.01.2022 № 1466, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем.

Сума, що підлягає стягненню за виконавчим написом становить 23 182,36 грн. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження від 18.02.2022 № 68708274 загальна сума до стягнення становить 25 985,59 грн., в тому числі 2 318,23 грн. основної винагороди приватного виконавця, а також 485,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження.

Стягувачем за виконавчим написом від 13.01.2022 №1466 та за постановою від 18.02.2022 № 68708274 є ТОВ «Фінансово-правова група Лекс».

Позивач категорично не погоджується із таким станом речей та вважає, що виконавчий напис від 13.01.2022 №1466 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем із грубим порушенням норм Закону України «Про нотаріат». Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 № 1172, у зв`язку з чим є всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 19 ч.1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні написи.

Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат»: «Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.»

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» встановлює, що: «Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.»

Відповідно до пункту 1 «Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом» глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5:

«1.1. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

1.2. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

1.3. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

1.4. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.»

Згідно із підпунктами 3.1.- 3.5. пункту 3 «Умови вчинення виконавчого напису» глави 16 розділу II цього Порядку:

«3.1. Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

?якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

?за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

3.2Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

3.3Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

3.4. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

3.5. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.»

Відповідно до пункту 7 «Дослідження доказів при вчиненні виконавчого напису» глави 16 розділу ІІ цього Порядку:

«7.1. У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

7.2. При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов`язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках нотаріус вимагає подання двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов`язання.

7.3. Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

7.4. При вчиненні кількох виконавчих написів за документами, що встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов`язання не вимагається. У таких випадках у матеріалах нотаріальної справи залишаються одна копія документа, що встановлює заборгованість (на одного з боржників), і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, із зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу, суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, а в необхідних випадках й інших даних.

7.5. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо відповідно до списку.

7.6. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості

провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.»

Відповідно до розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються:

«а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

Однак Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2016 у цій справі та визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме (в тому числі):

«п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.»

Крім того, судом зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Дана Постанова від 22.02.2017 залишена в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018, Постановою Верховного Суду від 23.12.2020 у цій справі.

Таким чином, для правозастосування слід керуватись Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 №1172 в редакції чинній на 29.11.2001. Дана редакція взагалі не передбачає стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, не містить такого розділу та переліку необхідних документів.

Отже, законодавець встановлює 4 основні умови, за яких нотаріус може вичинити виконавчий напис:

1.Подані стягувачем документи мають підтверджувати (доводити) безспірність заборгованості боржника.

2.Правовідносини стягувача і боржника не можуть бути кредитними. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою КЬАУ від 29.06.1999 №1172, взагалі не передбачає стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Це неодноразово встановлено судами вищих інстанцій.

3.Договір, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, має бути посвідчений нотаріально.

4.На дату вчинення виконавчого напису має минути не більше трьох років з дня виникнення права вимоги до боржника. Цей строк може бути збільшено, якщо законом передбачено інший строк давності.

Також, відповідно до п.95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17:

«Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.»

Відповідно до виконавчого напису нотаріуса від 13.01.2022 № 1466 між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» (код ЄДРПОУ: 38619024) 19.08.2014 було укладено кредитний договір №200090544. Згідно із договором відступлення прав вимоги від №7_БМ новим кредитором за цими зобов`язаннями стало ТОВ «Діджи фінанс» (код ЄДРПОУ: 42649746). Відповідно до договору відступлення прав вимоги від № 516/ФК-21 наступним новим кредитором стало ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (код ЄДРПОУ: 41153878). В свою чергу, за договором відступлення прав вимоги від 01.12.2021 № 516/ФК-21/1 ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» відступило права вимоги на користь нового кредитора - ТОВ «Фінансово-правова група Лекс».

Однак, ніяких правочинів, в тому числі кредитних, позивач ніколи не укладав із ПАТ «Банк Михайлівський». Також позивача не було письмово повідомлено про можливе відступлення права вимоги в порядку ч.2 ст.516 та ч.2 ст.1082 ЦК України на користь ТОВ «Діджи фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ТОВ «Фінансово-правова група Лекс». Більше того, позивачем не отримано жодного доказу відступлення права вимоги.

Слід наголосити, що за твердженням ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» кредитний договір № 200090544 між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено 19.08.2014, тобто більше 7 років та 11 місяців тому. Однак у матеріалах виконавчого провадження №68708274 відсутні відомості про строк дії такого кредитного договору та вірогідний сплив позовної давності за зобов`язаннями.

Кредитний договір лише підтверджує наміри сторін щодо його виконання, але ніяк не може бути достатнім доказом наявності заборгованості позичальника чи права вимоги до нього.

Єдиними письмовими доказами, що можуть доводити отримання грошових коштів та наявність заборгованості, є оригінали первинних фінансово-господарських документів. В сукупності це доводить, що відповідачем та третьою особою 1 не дотримано вимог щодо обов`язкового переліку документів (доказів) та безспірності, що встановлені ст.ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат» та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.

Отже, суд має встановити, чи відповідачем надано приватному нотаріусу (Третій особі 1) всі необхідні, достатні та належні документи (докази), що підтверджують безспірність заборгованості та її розмір. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15 та у Постанові від 23.01.2018 року у справі №310/9293/15-ц.

Як було зазначено вище, чинним є перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 №1172 станом на 29.11.2001, який взагалі не передбачає стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Це неодноразово встановлено судами вищих інстанцій, що аргументовано в п.4 даної позовної заяви.

Як уже було вказано, стаття 88 Закону України «Про нотаріат» встановлює, що;

«Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.»

Однак на підставі лише матеріалів виконавчого провадження неможливо встановити дотримання відповідачем і третьою особою 1 цих законодавчих норм.

Щодо виконавчого напису нотаріуса, то відповідно до підпункту 5.1. глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5:

«Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.»

Згідно із підпунктом 5.2. глави 16 розділу ІІ Порядку;

«Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.»

Відповідно до підпункту 7.1. глави 16 розділу II Порядку:

«У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника І примірник виконавчого напису.»

Згідно із підпунктом 7.3. глави 16 розділу ІІ Порядку:

«Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу а другий примірник залишається у нотаріуса.»

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення чином, примірники оригіналу виконавчого напису нотаріуса знаходяться у Третьої особи 1 (нотаріуса) та Третьої особи 2 (виконавця).

Отже, позивач обґрунтовано ставить під сумнів дотримання відповідачем та третьою особою 1:

1.права вчиняти нотаріальні виконавчі написи на кредитних правочинах;

2.безспірності прав вимоги Відповідача, що полягає у відсутності доказів;

?наявності кредитного правочину між позивачем та відповідачем (укладенні кредитного договору);

?надання відповідачем та отримання позивачем коштів у кредит;

?розрахунку кредитної заборгованості;

3. вимог щодо строків давності відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 992,40 грн.

Ця позовна заява подається після подання заяви про забезпечення позову в 2022 році, за яку вже сплачено 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2022 році, тобто 496,20 грн.

Тобто розмір судового збору за подання цього позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 496,20 грн.

Позивачем в якості додатків до цієї позовної заяви надається завірена копія квитанції про сплату судового збору в сумі 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову до подання позову та оригінал квитанції про сплату судового збору в сумі 496,20 грн. за подання позову (оригінал для суду, завірені копії для інших учасників), що разом становить 992,40 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечує проти проведення заочного розгляду

Представник відповідача в особі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах є повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки в суд не повідомив, а тому суд вважає, що представник відповідача в засідання суду не з`явився без поважних причин.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як представник відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1ст. 281 ЦПК Українисуд ухвалює заочне рішення.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.

У разі неявки всіх учасників справи на судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносин.

Судом встановлено, що 30 січня 2022 року з реєстру виконавчих проваджень (АСВП) позивачу стало відомо, що приватним виконавцем Канцедалом О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68708274 від 18.02.2022 року для виконання виконавчого напису № 1466, виданого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Золотих О.О. 13.01.2022 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» 23182,36 гривень заборгованості та 2318,23 гривень виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця.

30.01.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. було вчинено виконавчий напис № 1466 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» суми заборгованості у розмірі 23182,36 грн.

Відповідно дост. 18 Цивільного кодексу Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першоюстатті 88 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогоПостановою Кабінету міністрів Українивід 29 червня 1999 року № 1172для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно із ч. 1ст. 39 Закону України «Про нотаріат»порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5із змінами та доповненнями.

Так, згідно зіст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому,ст. 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, пунктом 2 Переліку документів, передбачено, що для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п. 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер особового рахунку;

2) дату здійснення останньої (попередньої) операції;

3) дату здійснення поточної операції;

4) код банку, у якому відкрито рахунок;

5) код валюти;

6) суму вхідного залишку за рахунком;

7) код банку-кореспондента;

8) номер рахунку кореспондента;

9) номер документа;

10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);

11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;

12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необгрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року по справі № 137/1666/16-ц вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотеко держателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

Дана позиція також викладена у пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19). При цьому також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису,так і з підстав неправомірності вимог стягувача(повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справдіна момент вчинення нотаріусом виконавчого написуборжник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі,чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості абоїї розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду Українивід 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі№ 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж беззаперечно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі та саме за цей період.

Законодавством не визначений вичерпний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідачем до нотаріуса було надано документ із назвою «Виписка з рахунку». Проте, вказана виписка не містить обов`язкових реквізитів, які повинні бути вказані у ній згідно п. 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Зокрема, у виписці відсутні дати здійснення останніх (попередніх) операцій по рахунку, код валюти, суми операцій (відповідно за дебетом або кредитом) тощо. Без цих відомостей з виписки абсолютно неможливо з`ясувати коли і які саме суми були отримані позивачем від банку, коли були нараховані відсотки тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожнасторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказамиє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надана відповідачем виписка фактично являє собою одностороннє твердження представника банку щодо наявності певного розміру заборгованості, яка виникла у певний період. Доказів отримання вказаних у виписці розмірів кредиту банком не надано, як не надано і доказів отримання цих сум кредиту.

Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідність розрахунків заборгованості фактичним датам отримання кредиту, з урахуванням строків позовної давності, нотаріусом не перевірялася. Виконавчий напис видано лише на підставі одностороннього повідомлення представника відповідача про дату виникнення заборгованості. Вказане повідомлення, як зазначено судом вище, не може вважатися належно оформленою випискою з особового рахунку. Тобто, виконавчий напис видано без з`ясування дійсної дати виникнення заборгованості.

Отже, оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам закону, в той час як заборгованість, яка вказана у цьому написі, не є безспірною. Факт наявності цього виконавчого напису суттєво порушує права позивача.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання вищенаведеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду та сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові збори, що підтверджено квитанціями про їх сплату, в сумі 992 грн. 40 коп..

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова правова група Лекс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 13.01.2022 № 1466, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова правова група Лекс" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 33, ЄДРПОУ: 44371579) на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення та подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст судового рішення складено 05.10.2022 р.

Суддя І.І. Шевченко