Ухвала суду № 106605160, 29.09.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5534/22

Провадження № 2/161/2600/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

29 вересня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерноготовариства "Українськапожежно-страховакомпанія" про стягнення відшкодування,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерноготовариства "Українськапожежно-страховакомпанія" про стягнення відшкодування.

Ухвалою від 13 травня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач повторно, а саме, 30 серпня 2022 року та 29 вересня 2022 року не з`явилась в судові засідання і від неї не надходило заяв про розгляд справи у її відсутності. Також, судові повістки про розгляд справи 30 серпня 2022 року та 29 вересня 2022 року надсилались представнику позивача ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи про судові засідання, які були призначені 30 серпня 2022 року та 29 вересня 2022 року позивач та її представник були повідомлені засобами мобільного зв`язку на номери телефонів та шляхом направлення електронного листа на електронні пошти, зазначених представником позивача у позовній заяві.

Згідно довідок про доставку електронного листа щодо документу судова повістка-повідомлення про судове засідання в цивільній справі № 161/5534/22 позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 на судове засідання, призначене 30.08.2022 року,10:00 год отримали 22 липня 2022 року, а на судове засідання, призначене 29 вересня 2022 року 10:30 год представник позивача отримала 30 серпня 2022 року. Крім того, відповідно до довідки про доставку електронного листа, надісланого позивачу ОСОБА_2 на її електронну адресу, яким направлялась ухвала про проведення судового засідання в режимі відео конференції позивач отримала 02.09.2022 року.

Крім того, судова повістка про виклик до суду на розгляд справи 21 липня 2022 року,10:00 год позивач та її представник, згідно довідки про доставку смс-повідомлення щодо документу « судова повістка» отримали 30.05. 2022 року.

Дані обставини свідчать, що позивач втратив інтерес до поданої неї позовної заяви.

Згідно ст. 223 ч.5 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, впродовж тривалого часу не з`являлась в судові засідання без поважних причин, заяви про розгляд справи у її відсутності та про відкладення розгляду справи не подавала, та не цікавилась провадженням у справі, що позбавляє можливості суд встановити обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Позивач, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинна демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов`язків.

Таким чином, суд визнає причини неявки позивача в судові засідання в цій справі не поважними.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм процесуального права, а також з метою забезпечення виконання завдань цивільного судочинства, дотримання засад і принципів міжнародного права, вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерноготовариства "Українськапожежно-страховакомпанія" про стягнення відшкодування, слід залишити без розгляду.

При прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену у своїй постанові у справі № 658/1141/18 від 21 вересня 2020 року, згідно якої наголосив, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Верховний Суд наголосив, що зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Крім того, при прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приходить до переконання, що таке рішення не буде визначати обмеження права позивача на звернення до суду, так як він не втрачає права знов звернутися до суду з таким саме позовом. Разом з тим, продовження розгляду справи, буде порушувати вимоги ст.ст. 223, 257 ЦПК України, та може призвести до порушення розумного строку її розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерноготовариства "Українськапожежно-страховакомпанія" про стягнення відшкодування - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту ухвали 03 жовтня 2022 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк