Рішення № 106604579, 11.08.2022, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/599/22

провадження №2/457/194/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Ринда О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 21 вересня 2013 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб. У період спільного проживання у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з 23.02.2022 року в силу обставин, які склалися в країні відповідач, у зв`язку із професійною діяльністю та покладеними на неї обов`язками змушена проживати окремо. На даний час, діти залишились проживати разом з позивачем за адресою його реєстрації. Відповідачка на даний час не може опікуватись та приділяти достатнього часу для дітей, оскільки проживає в іншій місцевості та немає можливості забезпечувати дітям достатнього рівня піклування, навчання та виховання. Позивач повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про них, займається вихованням, навчанням, харчуванням, слідкує за розвитком та здоров`ям дітей. Окрім відвідин навчального закладу, гуртків, позивач облаштував у власній квартирі всі умови для проживання на навчання, в них є свій дитячий куточок, де вони граються, є спальний куточок, де вони відпочивають, діти забезпечені книжками, іграшками та іншими речами для розвитку. Виходячи з того, що більшість часу діти проживають разом з позивачем, він займається їхнім вихованням та піклується про них, водить дітей до школи, творчих гуртків, сини прив`язані до позивача, то вважає, що суд повинен врахувати ці обставини та визначити місце проживання дітей разом із позивачем. Оскільки, останнім часом між сторонами виникають суперечки щодо постійного місця проживання дитини та із урахуванням того, що позивач на даний час самостійно їх виховує та утримує, просив визначити місце проживання малолітніх дітей:сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,місцем проживання їх батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, до його початку подав заяву в якій просить справу розглянути без його участі, заявлені вимоги підтримує та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, до його початку надала заяву в якій просить справу розглянути без її участі, заявлені вимоги визнає у повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Трускавецької міської ради у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд зазначає, що вирішуючи спір між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них залишається дитина, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам останніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про них, їх вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, сторонами 21 вересня 2013 року було укладено шлюб, який зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, про що було видано свідоцтво Серія НОМЕР_1 . У період спільного проживання у сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Батьком є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 (а.с.9-10)

Згідно довідки про доходи АТ «Приватбанк», позивач офіційно працевлаштований, та має постійний дохід. (а.с.20).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом, позивач має у власності квартиру за адресою АДРЕСА_1 , де фактично вони проживають (а.с. 16 -19).

Згідно з довідки про місце проживання від 04.08.2022 року видана ОСББ «Добробут 24» ОСОБА_1 про те, що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з малолітніми синами ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 .

Згідно Акту від 04.08.2022 року видана ОСББ «Добробут 24» встановлено, що діти мешкають з батьком, де створені належні умови для проживання та всебічного розвитку дитини.

Позивачем надано довідки що діти відвідують навчальні заклади який розташовано в м. Трускавці, куди дітей возить регулярно їхній батько.

У зв`язку із тим, що сторони разом не проживають, між ними виник спір щодо визначення місця проживання дитини.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.12.2016 по справі № 6-2445цс16, який у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковим для всіх судів.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві позовні вимога визнала в повному обсязі та не заперечує проти проживання дитини з батьком. Також в заяві зазначила, що діти постійно проживають з батьком, який їх повністю забезпечує харчуванням, лікуванням, організовує належні умови для навчання та відпочинку (а.с. 28).

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 15.01.2020 по справі №148/1555/17, за яким рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Враховуючи вік малолітніх дітей, який на день ухвалення судового рішення не можуть дати об`єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, суд вважає, що на даний час проживання малолітніх синів з батьком, який фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дітей, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізичному.

Оскільки відповідачем позовні вимоги визнано у повному обсязі, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо проживання малолітніх дітей разом з батьком, а тому не вбачає підстав для обов`язкового отримання письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

З урахуванням наведеного, а також те, що позивач має матеріальну можливість для утримання дітей, має постійне місце роботи, створив для дітей належні побутові умови для проживання, забезпечив їх належне медичне обслуговування, займається її вихованням, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дітей, беручи до уваги їх малолітній вік, а також те, що діти проживають з позивачем у звичних для ниє умовах, ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків, відсутність обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком, проживання матері окремо від них, суд приходить до висновку про можливість визначення місця проживання дитини з позивачем. При цьому суд враховує і те, що відповідач не заперечує проти позову, тобто фактично визнала позовні вимоги. Суд вважає можливим прийняти визнання позову відповідачем в цій частині, оскільки воно не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування за дитиною та прийняття участі у її вихованні.

Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дітей разом з батьком відповідає інтересам дітей, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 141,161 СК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про визначення місця проживання дітей- задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Дрогобицьким МРВ УМВС України у Львівській області 10 березня 2005 року, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Дрогобицьким МВ ГУДМС України у Львівській області 22 листопада 2013 року, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, ЄРДПОУ: 36518184 , юридична адреса: 82200, м. Трускавець, вул..Бориславська, 2.

Суддя: В. І. Марчук