Рішення № 10660294, 16.07.2010, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-3380/10

0527

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2010 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Міросєді А.І.,

при секретарі Ульянцевій С.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Слюсар М.О.,

представника третьої особи --

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області) «про відшкодування шкоди» , -

в с т а н о в и в :

25 травня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, про відшкодування шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він маючи статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 27.02.2008 року, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон 796-ХІІ), при встановленні 3 групи інвалідності, отримав одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 189 грн. 60 коп. При виплаті одноразової компенсації як інваліду 3 групи, відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 836). Не погодившись з розміром виплаченої компенсації, ним був поданий адміністративний позов до Костянтинівського міськрайонного суду, який своєю Постановою № 2-а-112/08 від 19 вересня 2008 року, залишеною в сили Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду № 22-а-14138/08 від 11 грудня 2008 року, відмовив йому у позовних вимогах посилаючись на правомірність дій відповідача у період виплати компенсації. Рішенням Конституційного Суду № 10-рп від 22 травня 2008 року, пункт 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким керувався відповідач при виплаті йому одноразової компенсації, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Частиною 3 ст. 152 Конституції України визначено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Статтею 1175 Цивільного Кодексу України передбачено відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обовязок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг та компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується інвалідам 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка складалася на момент встановлення інвалідності. У січні 2009 року йому встановлено П групу інвалідності. При виплаті одноразової компенсації у звязку зі зміною групи інвалідності, відповідач, всупереч Закону 796-ХІІ, яким встановлено розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, знову керувався постановою № 836, та виплатив йому у лютому 2009 року 94 грн. 40 коп. компенсації. Ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень, тому розмір одноразової компенсації (при встановленні III групи інвалідності), при виплати, повинен бути: 515x30 =15450 грн. З урахуванням виплаченої суми, недоплата склала: 15450 - 189,60 = 15260 грн. 40 коп. Ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, тому розмір різниці у компенсаціях, при виплати, повинен бути: 605x15 = 9075 грн. З урахуванням виплаченої суми, недоплата за 2009 рік склала: 9075 - 94,40 = 8980 грн. 60 коп., що разом складає: 24241 грн. Просив: відшкодувати за рахунок Державного бюджету України, шляхом стягнення, матеріальну шкоду, нанесену йому в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, при виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, при встановленні 3 групи інвалідності, у розмірі 15260 грн. 40 коп., відповідно статті 48 Закону 796-ХІІ; відшкодувати шкоду, завдану незаконними рішеннями Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради по виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю при встановленні 2 групи інвалідності, шляхом стягнення 8980 грн. 60 коп., відповідно статті 48 Закону 796-ХІІ (разом відповідно 24241 грн.); звільнити від сплати державного мита згідно ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито»; звільнити від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до п.5 ч.4 ст.81 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1. уточнив позовні вимоги та просив: відшкодувати за рахунок Державного бюджету України, шляхом стягнення, матеріальну шкоду, нанесену йому в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, при виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю при встановленні 3 групи інвалідності, у розмірі 15260 грн. 40 коп., відповідно статті 48 Закону 796-ХП; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю при виплаті різниці у компенсаціях між 3 та 2 групами інвалідності, у розмірі 8980 грн. 60 коп., відповідно статті 48 Закону 796-ХІІ. Просив задовольнити його позов, посилаючись на викладені в останньому обставини.

Представник відповідача Слюсар М.О. вимоги позивача не визнала і в судовому засіданні надала письмові заперечення та пояснила, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, мав 3 групу інвалідності, а з 2009 року має 2 групу інвалідності. Всі виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем проводилися в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до суду не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи в його відсутність, проти чого сторони не заперечували.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які є у справі, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії (а.с. 7), з 18 лютого 2008 року мав 3 групу інвалідності, повязану з виконанням обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 5).

З 12 січня 2009 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності, повязану з виконанням обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 6), що також було визнано сторонами.

Згідно заперечень відповідача, позивачу було сплачено одноразову компенсацію учасникам ЛНА на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 189 грн. 60 коп. 21 березня 2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, при встановленні 3 групи інвалідності. У лютому 2009 року позивачу виплачено 94 грн. 80 коп. різниці між компенсаціями при встановленні 2 групи інвалідності (а.с. 17).

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що одноразову компенсацію учасникам ЛНА на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується: інвалідам 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції - є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Відповідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обєму існуючих прав та свобод.

Позов в частині вимоги позивача до відповідача відшкодувати за рахунок Державного бюджету України, шляхом стягнення, матеріальну шкоду, нанесену йому в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, при виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю при встановленні III групи інвалідності, у розмірі 15260 грн. 40 коп., відповідно статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду від 19 вересня 2008 року (справа № 2-а-112/08), залишеною в сили Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року (справа № 22-а-14138/08), позивачу відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо зобовязання відповідача виплатити недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду здоровю при встановленні 3 групи інвалідності у розмірі 15260 грн. 40 коп., оскільки було встановлено, що відповідачем правомірно при виплаті такої компенсації були застосовані положення Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, норми якої регулювали спірні правовідносини на час встановлення інвалідності та виплати компенсації позивачу.

Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі N 1-28/2008, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ «внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було змінено текст статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так як невиплата позивачу вищевказаної компенсації у повному розмірі викликана не протиправними діями відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то захист його порушеного права щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку, визначеному ч.3 ст. 152 Конституції України шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди, але не до цього відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області.

Позов в частині вимоги позивача до відповідача стягнути недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, при виплаті різниці у компенсаціях між 3 та 2 групами інвалідності, у розмірі 8980 грн. 60 коп., відповідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягає частковому задоволенню.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» змін до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не вносилося.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2009 року у розмірі 605 грн. на місяць.

Таким чином, сума недоплаченої позивачу одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, при виплаті різниці у компенсаціях між III та II групами інвалідності (15 мінімальних заробітних плат) складає 8980 грн. 20 коп. (605 грн. х 15).

При розгляді даної категорії спору судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», була прийнята всупереч вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання представника відповідача на цю постанову судом не приймається та оцінка правовідносин щодо виплати одноразової компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинна здійснюватися на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2009 рік, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд не приймає посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

На підставі ст. 88 ЦПК України позивача варто звільнити від сплати судових витрат та віднести останні на рахунок держави.

На підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 76, 209, 212-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області) «про відшкодування шкоди» задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 03197428) на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю при, виплаті різниці у компенсаціях між III та II групами інвалідності, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 8980 грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя